суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Ходаківської І.П., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 на постанову від 27.05.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду міста Києва № 910/21434/14 за позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 76060883,04 грн за участю представників: позивача 1 - позивача 2 - відповідача - Генеральної прокуратури - Притула Г.Ю. Прокоф'єва Л.В. Матвеєва Л.П. Попенко О.С.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015, задоволено позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі-позивач-1) та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач-2) до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в загальній сумі 76060883,04 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основну заборгованість у розмірі 4424937,52 грн, пеню у розмірі 18243112,39 грн, 3% річних у розмірі 6012352,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 47380480,82 грн.

25.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відстрочення виконання вищевказаного рішення суду до 01.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у справі № 910/21434/14 (суддя Підченко Ю.О.) заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 задоволено, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.04.2015, відстрочено виконання рішення до 01.01.2016 включно.

Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача-2, постановою від 27.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А.) ухвалу місцевого господарського суду в справі скасував, відмовивши в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2014.

Відповідач з постановою суду апеляційної інстанції у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неврахування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , постанови КМУ № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованими постачальником природного газу " (217-2014-п) , Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) , ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що зазначені ним в заяві про відстрочку виконання рішення доводи та надані на їх обґрунтування докази належним чином підтверджують наявність обставин, з якими законодавчі приписи пов'язують можливість відстрочення виконання судового рішення, у зв'язку з чим вказує на безпідставність висновку апеляційного господарського суду про недоведеність існування таких обставин.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 заперечив проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи подану заяву про відстрочення виконання судового рішення, відповідач послався на складне фінансове становище, яке унеможливлює виконання судового рішення, що, на його думку, підтверджується наданими до матеріалів справи документами, а саме: висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10735/12988-12998/14-45 від 26.09.2014, висновокм Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10592-10594/15637-15639/14-45 від 28.11.2014, довідкою про споживання та розрахунки за газ з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за 2013-2014 роки, звітом про фінансові результати діяльності Публічного акціонерного товариства "Київенерго" за дев'ять місяців 2014, балансом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", звітами проведення розрахунків за спожиті теплову та електричну енергію та актами звірки розрахунків з Державним підприємством "Енергоринок" за продану з оптового ринку електроенергії (ОРЕ) енергію станом на 01.03.2015 та з Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Оцінивши викладені відповідачем доводи та подані на їх обґрунтування докази, місцевий господарський суд дійшов висновку про важке фінансове становище Публічного акціонерного товариства "Київенерго", у зв'язку з чим, врахувавши специфіку роботи останнього, а також те, що залишок заборгованості складається із штрафних санкцій, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали місцевого господарського суду та скасовуючи її, суд апеляційної інстанції встановив, що заявником не доведено обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання судового акта, зокрема, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках, відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, у зв'язку з чим, вказавши також, що місцевий господарський суд не врахував інтереси стягувача, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, з огляду на таке.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У відповідності до пп. 7.1.1, п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З правового аналізу вказаних приписів вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, реалізація якого є наслідком оцінки судом певних обставин.

Оцінивши викладені відповідачем доводи та подані на їх обґрунтування докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони не підтверджують винятковості випадку та наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта або роблять його виконання неможливим, оскільки Публічним акціонерним товариством "Київенерго" не доведено ні загрози банкрутства, ані відсутності коштів на банківських рахунках та відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Отже, враховуючи, що наведені у касаційній скарзі доводи відповідача фактично зводяться до необхідності переоцінки та додаткової перевірки доказів судом касаційної інстанції, а також, що інших обставин, які в розумінні ст. 111-10 ГПК України є підставами для скасування оскаржуваної постанови, заявником не зазначено, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення колегія суддів вважає законним та обґрунтованим та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення вимог касаційної скарги.