головуючого Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача - Лавринець І.П., відповідача - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі № 908/4985/14 за позовом КП "Водоканал" до ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 201390,74 грн. за безоблікове водокористування

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 (суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Хачатрян В.С.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме п.п.2.1.12, 2.3.4, 2.5.5, 3.1.8, 9.3.4, 9.3.6, 9.3.8, 11.2.4, 11.2.5 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 05.07.1995 р. № 30 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21.07.1995 р. за № 237/767 (z0231-95) (далі - Правила № 30), п.п.3.2,3.3,10.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. за № 936/15627 (z0936-08) (далі - Правила № 190). Зокрема, скаржник вважає, що судами не надано належної правової оцінки суперечливим актам технічного обстеження від 01.08.2014, від 11.08.2014 та від 12.08.2014 щодо часткового зношення сальника на клапані запірної арматури та розрахункам марних втрат у кількості 32650 тон, не встановлено як правомірності здійснення позивачем такого розрахунку, так і реальних обсягів витікання води в період з 01.08.2014 р. по 11.08.2014 р. На думку заявника, стягнення вартості води за безоблікове користування можливе лише у разі самовільного приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільного користування ними, що відповідачем допущено не було з огляду на наявність працюючих опломбованих водомірних приладів.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2010 р. між КП "Водоканал" та ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 152 (далі - договір № 152 від 01.01.2010), згідно якого водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: 1) майданчик підприємства по вул. Космічній, 123; 2) житловий будинок по вул. Пролетарській, 41.

01.08.2014 р. представниками КП "Водоканал" здійснено перевірку водогосподарської діяльності відповідача по вул. Космічній, 123, в м. Запоріжжі, за результатами якої складено акт технічного обстеження водопроводу. Вказаним актом зафіксовано, що в колодязі, який знаходиться на території абонента, на засувці (діаметр 100 мм) перед приладом обліку виявлено витік води, що є порушенням пункту 10.1 Правил № 190 (z0936-08) . Також даним актом було надано припис усунути витік води у строк до 11.08.2014 р.; надати доступ для огляду колодязя; повідомлено, що у випадку невиконання приписів розрахунок витрат води буде здійснено у відповідності до п.3.3 Правил № 190 (z0936-08) . Акт технічного обстеження водопроводу від 01.08.2014 р. б/н підписаний представником абонента.

В подальшому, 11.08.2014 р. з метою перевірки виконання абонентом приписів позивача було проведено перевірку водогосподарської діяльності, про що складено акт, в якому зафіксовано, що виток води до приладу обліку, який встановлено 01.08.2014 р., усунено, надано доступ до колодязя в місці приєднання до водопровідної мережі. Колодязь затоплено водою та надано припис негайно викачати воду з метою проведення огляду колодязя та усунення витоку води. Актом обстеження також зафіксовано, що виток води відбувається з труби вводу діаметром 150 мм. Виток води було усунено працівниками водоканалу о 16:45 годин. Наведені факти зафіксовано у акті від 11.08.2014 р. Два акти від 11.08.2014 р. підписані відповідальною особою абонента.

12.08.2014 р. КП "Водоканал" на підставі актів від 11.08.2014 виставлено відповідачу акт-рахунок № 152/2, згідно якого вартість витрат води за період з 01.08.2014 р. по 11.08.2014 р. становить 201390,74 грн.

Незважаючи на повідомлення відповідача про дані обставини та направлення акту-рахунку належним чином відповідач 201390,74 грн. за безоблікове водокористування не сплатив, що стало підставою до звернення КП "Водоканал" до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача вказаної суми.

Згідно з п.8 ч.1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виробник має право доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" виробник має право здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, сприяти впровадженню засобів обліку та регулювання споживання питної води.

Пунктом 14.1 Правил № 190 (z0936-08) передбачено, що вуличні, квартальні, дворові, будинкові мережі, споруди і обладнання систем водопостачання та водовідведення обслуговуються та реконструюються тим підприємством, у якого ці об'єкти перебувають на балансі.

Судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено та заявником не заперечується той факт, що місце витоку води знаходилося у колодязі, який згідно схеми розподілу господарсько-питного водопроводу та каналізації обслуговується і перебуває на балансі відповідача.

Відповідно до п.10.1 Правил № 190 (z0936-08) у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з п.3.3 цих Правил. Розрахунок з виробником за нераціональне використання води внаслідок витоків здійснює споживач, у якого на балансі, в експлуатації, обслуговуванні перебуває внутрішньобудинкова система водопостачання.

Згідно з п.3.3 Правил № 190 (z0936-08) у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

При цьому, пунктом 3.4 Правил передбачено, що розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

В свою чергу, пунктом 6.4 договору № 152 від 01.01.2010 визначено, що абонент сплачує об'єм витрат питної води в мережах абонента внаслідок їх пошкодження, нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента відповідно з п.3.3 Правил № 190 (z0936-08) за пропускною здатністю вводу водопроводу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.1 договору № 152 від 01.01.2010 передбачено, що основним документом на оплату є акт-рахунок.

Згідно з п.5.2.1 договору № 152 від 01.01.2010 по водоспоживанню, нарахованому у відповідності з п.п.3.3,3.4 Правил, абонент на підставі актів про порушення перераховує кошти на розрахунковий рахунок позивача в банку протягом 3 банківських днів з дня складання актів.

На підставі актів технічного обстеження водопроводу від 11.08.2014 та від 12.08.2014 позивачем здійснено розрахунок витрат води при безобліковому водокористуванні за період з 01.08.2014 р. по 11.08.2014 р. та складено акт-рахунок № 152/2 від 12.08.2014

Виходячи з викладеного, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з вимогою про стягнення коштів за безоблікове водокористування, яке сталося в мережах абонента внаслідок їх пошкодження, тобто з вини відповідача (балансоутримувача, експлуатанта мереж водопостачання).

Апеляційним судом правомірно відхилено посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на п.п.2.1.12, 2.3.4, 2.5.5, 3.1.8, 9.3.4, 9.3.6, 9.3.8, 11.2.4 Правил № 30 (z0231-95) та п.п.3.2,3.3,10.1 Правил № 190 (z0936-08) , з огляду на наступне.

Судом першої інстанції надано належну правову оцінку акту позивача від 01.08.2014 та враховано положення п.9.3.4 Правил № 30 (z0231-95) , згідно якого аваріями на водопровідній мережі вважаються пошкодження трубопроводів, споруд або обладнання на мережі чи порушення їх експлуатації, що призвело до повного або часткового припинення подачі води абонентам. До аварій на мережі належать: пошкодження стінок трубопроводів, порушення з'єднань труб, поломка запірної арматури, зворотних клапанів та іншої арматури і фасонних частин, ремонт яких потребує припинення подачі води абонентам на період ліквідації пошкоджень.

Однак, не було підстав вважати виявлені пошкодження аварією на обстежуваній водопровідній мережі.

Відтак, судами встановлено відсутність потреби у аварійному відключенні трубопроводів, як це передбачено п.9.3.6 Правил № 30 (z0231-95) , відповідно до якого пошкоджені трубопроводи підлягають негайному відключенню у разі: пошкоджень, які мають катастрофічний характер, коли вода, що виливається з пошкодженого трубопроводу, розмиває дорожнє покриття, трамвайні колії, затоплює вулицю, підвали будинків тощо; пошкоджень, що не мають катастрофічного характеру, але вимагають необхідність відключення трубопроводу з метою припинення марних втрат води, про що зазначає апелянт.

За таких обставин, не заслуговують на увагу наведені розрахунки відповідача стосовно того, що часткове зношення сальника засувки діаметром 100 мм у водопровідній трубі, рух води в якій складає 2 м/с, спричиняє витік води 127,17 куб.м., що становить 127,17 тонн в годину, а не 32650,898 куб.м., а тому, коли б такий витік води мав місце, відповідно до актів позивача та розрахунків, вода б за 1 хвилину заповнила колодязь, потім розтеклася по вулиці, затопивши підвальні приміщення прилеглих будинків, могли б відбутися затоплення вулиці та руйнування фундаментів споруд, що могло би спричинити техногенну катастрофу.

Проте, вказані розрахунки відповідача не підтверджені належними доказами та не відповідають дійсності, а тому необґрунтованим є посилання скаржника на те, що у відповідності до пункту 9.3.8 Правил № 30 (z0231-95) у випадках, передбачених пунктом 9.3.6 цих Правил, позивач, який є відповідальним за утримання водопровідних мереж, повинен був провести відключення без попереднього інформування абонентів, тобто при виникненні аварії таких масштабів позивач повинен був би негайно відключити весь водопровід.

Адже, з матеріалів справи не вбачається проведення такого відключення, а тому судами надано належну правову оцінку актам технічного обстеження водопроводу від 01.08.2014, від 11.08.2014 року та від 12.08.2014 в аспекті підтвердження розрахунку витоку води в об'ємі 32650 тон.

Касаційна інстанція не приймає до уваги помилкові посилання заявника на те, що стягнення вартості води за безоблікове користування можливе лише у разі самовільного приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільного користування ними, чого відповідачем допущено не було з огляду на наявність працюючих опломбованих водомірних приладів, оскільки вказані твердження скаржника ґрунтуються на положеннях п.3.2 Правил № 190 (z0936-08) , в той час предметом позову є стягнення вартості витрат води за безоблікове водокористування на підставі п.10.1 Правил № 190 (z0936-08) , а саме у зв'язку з витоком води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, що не слід ототожнювати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками КП "Водоканал" було складено акти технічного обстеження від 01.08.2014, від 11.08.2014 та від 12.08.2014, в яких зафіксовано факт допущення відповідачем порушень у вигляді витоку питної води до облікового приладу в мережах абонента внаслідок їх пошкодження в районі вул.Космічної,123 в м.Запоріжжі, та на підставі яких позивачем здійснено розрахунок витрат води при безобліковому водокористуванні за період з 01.08.2014 р. по 11.08.2014 р.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що вказані акти за своєю сутністю є актами про порушення в розумінні п.5.2.1 договору № 152 від 01.01.2010, на підставі яких цілком правомірно позивачем було складено акт-рахунок № 152/2 на суму 201390,74 грн. та виставлено його відповідачу для оплати.

З огляду на достеменне встановлення судами попередніх інстанцій тих обставин, що місце витоку води знаходилося у колодязі, який згідно схеми розподілу господарсько-питного водопроводу та каналізації обслуговується і перебуває на балансі відповідача, то і відповідальність щодо усунення витоку води та наслідків такого витоку покладається саме на відповідача.

Колегія також визнає безпідставними твердження скаржника про ненадання судами належної правової оцінки розрахункам марних втрат у кількості 32650 тон, невстановлення як правомірності здійснення позивачем такого розрахунку, так і реальних обсягів витікання води в період з 01.08.2014 р. по 11.08.2014 р., з огляду на таке.

Заперечення відповідача з цього приводу зводяться по суті до посилань на завищення позивачем обсягів втрат води в місці її витоку та обумовлену цим неправильність наданого позивачем розрахунку, проте, маючи намір оспорити цей розрахунок, скаржник, по-перше, не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення судової експертизи для з'ясування об'єму втрат води в спірний період, а, по-друге, міг би подати контррозрахунок.

Однак, з матеріалів справи не вбачається та заявником не доведено як його звернення з клопотанням про проведення відповідної судової експертизи, так і подання ним контррозрахунку розміру вартості води, втраченої внаслідок безоблікового водокористування.

Крім того, наявні заперечення заявника зводяться також до посилань на оцінку судами суперечливих доказів (акти технічного обстеження водопроводу від 01.08.2014, від 11.08.2014 та від 12.08.2014), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.