Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційні скарги заступника прокурора міста Києва, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 (головуючий суддя Синиця О.Ф., судді Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 (суддя Яковенко А.В.) у справі № 910/23141/14 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, за участю Прокуратури міста Києва, про визнання зобов'язань припиненими, за участю представників: позивача Білобловський С.В., відповідача Голубятникова Ю.А., третьої особи Цуканова С.Г., прокуратури Суходольський С.М.,

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015, позов задоволено: визнано припиненими у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі зобов'язання ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за Договором про відкриття кредитної лінії № 01/245-2008 та додатковими угодами до нього, в частині заборгованості за кредитом у розмірі 8.444.110,95 грн. Також визнано припиненими зобов'язання ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за договором іпотеки від 25.02.2008, який посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Стець О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 619; за договором застави від 25.02.2008; за договором застави № 01/245-2008 від 19.05.2008; за договором застави від 01.12.2008; за договором застави від 27.02.2009; за договором застави від 31.08.2009; за договором застави від 28.02.2011; за договором застави від 25.02.2011.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва та уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційних скарг мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 606 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.02.2008 між ВАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56", правонаступником якого відповідно до п. 1.1 Статуту є ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" (позивач -позичальник) та АБ "Брокбізнесбанк" (відповідач - банк) було укладено Договір на відкриття кредитної лінії № 01/245-2008, предметом якого є відкриття Позичальнику відкличної кредитної лінії у розмірі 1.000.000,00 дол. США зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до довідки банку № 140/056-03 від 07.10.2014 кредитна заборгованість позивача за вказаним вище договором складає 664.555,68 доларів США та 735652,95 грн.

На забезпечення кредитних зобов'язань відповідачу в іпотеку та заставу передано ряд об'єктів нерухомого та рухомого майна за договором іпотеки від 25.02.2008, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Стець О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 619; за договором застави від 25.02.2008; за договором застави № 01/245-2008 від 19.05.2008; за договором застави від 01.12.2008; за договором застави від 27.02.2009; за договором застави від 31.08.2009; за договором застави від 28.02.2011; за договором застави від 25.02.2011.

Судами також встановлено, що у відповідача обліковується грошове зобов'язання перед позивачем за залишками коштів на банківських рахунках, відкритих в ПАТ "Брокбізнесбанк", на загальну суму 144.283,27 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" банк віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі цього 28.02.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 9 щодо запровадження строком на три місяці (з 03.03.2014 по 02.06.2014) тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

10.06.2014 Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (відповідача), а 11.06.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 45 про початок ліквідації.

Відомості про ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду опубліковано у газетах "Урядовий кур'єр" (№ 106 (5235) від 14.06.2014) та "Голос України" (№ 113 (5863) від 14.06.2014) на виконання вимог ч. 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивач 25.06.2014 в порядку, визначеному ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", направив відповідачу заяву про задоволення кредиторських вимог (вих. № 137), яка була прийнята та зареєстрована з вх. № 1930-юр від 03.07.2014.

14.10.2014 між позивачем та Табачніком Яковом Піневичем укладено Договір відступлення права вимоги № 26 за Договором № D_150679650 банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад "Різдвяний") від 25.12.2013, укладеного між Табачніком Яковом Піневичем як вкладником та ПАТ "Брокбізнесбанк" як банком, у розмірі 721.291,47 доларів США.

Згідно з п. 2.1 Договору відступлення права вимоги № 26 право вимоги за Договором банківського строкового вкладу вважається переданим з моменту підписання цього Договору та акта приймання-передачі оригінальних примірників та/або копій документів, зазначених в п. 2.4 цього Договору (нотаріально засвідчену копію Договору № D_150679650 банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад "Різдвяний") від 25.12.2013; нотаріально засвідчену виписку банку по залишкам грошових коштів цедента на рахунку № 26250100071808 згідно Договору № D_150679650 банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад "Різдвяний") від 25.12.2013; копію заяви цедента про задоволення вимог кредиторів від 18.06.2014 з відміткою Банку про отримання (вх. № 298-фіз від 18.06.2014).

14.10.2014 позивач та Табачнік Яків Піневич склали та підписали акт прийому-передачі № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 26 від 14.10.2014, що свідчить про перехід прав кредитора до ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" за Договором № D_150679650 банківського строкового вкладу (депозиту) (вклад "Різдвяний") від 25.12.2013 у розмірі 721.291,47 доларів США.

Відповідно до п. 2.8 Договору про відступлення права вимоги № 26 не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після дати підписання сторонами акту прийому-передачі відповідно до п. 2.4 цього Договору цедент зобов'язаний передати Банку письмове повідомлення про відступлення права вимоги за Договором банківського строкового вкладу на реальні активи.

20.10.2014 Табачнік Яків Піневич звернувся до Банку із повідомленням про відступлення права вимоги від 14.10.2014.

20.10.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою №20-10/14 від 20.10.2014 щодо припинення зобов'язань поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Однак вказана заява залишена відповідачем без реагування та належної відповіді.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з такого.

Відповідно до приписів ст. ст. 510- 516 Цивільного кодексу України ПАТ "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" на підставі Договору про відступлення права вимоги набуло прав та обов'язків сторони (кредитора) за Договором строкового вкладу (депозиту) № D_150679650 від 14.10.2014 на суму 721.291,47 доларів США.

Статтею 606 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

На підставі наведеного суди дійшли висновку, що внаслідок набуття позивачем статусу кредитора ПАТ "Брокбізнесбанк" за Договором банківського строкового вкладу (депозиту) № D_150679650 від 14.10.2014 між сторонами виникли договірні відносини, які містять одні і ті ж зобов'язання сторін одна до одної, а саме - грошові зобов'язання, які підлягають припиненню у зв'язку з поєднанням в цьому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі.

Також суди дійшли висновку, що кредитний договір припинив свою дію у зв'язку з припиненням зобов'язань позивача перед відповідачем з повернення кредиту та оплати процентів з огляду на поєднання боржника і кредитора в одній особі, а тому іпотечний договір та договори застави також припинили свою дію.

Колегія суддів вважає вказані висновки судів такими, що ґрунтується на невірному застосуванні ст. 606 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 204 Господарського кодексу України, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про поєднання в одній особі (тобто, в особі позивача) як кредитора, так і боржника.

З цього приводу колегія суддів відзначає таке.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу).

За правилами ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Таке поєднання може бути наслідком правонаступництва, причому як загального, так і сингулярного. Для фізичних осіб поєднання можливе внаслідок спадкування, коли, наприклад, боржник є спадкоємцем свого кредитора. Для юридичних осіб подібна ситуація може виникнути внаслідок ліквідації з правонаступництвом (злиття, приєднання тощо).

Стаття 606 Цивільного кодексу України встановлює такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, котра є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі, оскільки обидві сторони правовідносин продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків як за кредитним, так і за депозитним договорами.

При цьому спірні відносини сторін не підпадають під кваліфікацію "припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі", адже в даному випадку існування між сторонами подібних правовідносин носить інший правовий характер, та за згодою сторін, належним чином оформленою, могло б мати місце саме припинення спірного зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а не з підстав поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Однак для такого зарахування пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Пунктом 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом.

З огляду на вказані вище вимоги спеціального закону, а також встановлені судами обставини щодо звернення позивача до банку із заявою про включення до реєстру кредиторів, зарахування зустрічних однорідних вимог (в т. ч. в частині залишків коштів на рахунках позивача в ПАТ "Брокбізнесбанк" на загальну суму 144.283,27 грн.) має здійснюватись у встановленому законом порядку погашення вимог кредиторів при ліквідації фінансової установи.

Отже, оскільки щодо відповідача було розпочато ліквідаційну процедуру та відкликано банківську ліцензію, в силу імперативності норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) безпідставними є посилання позивача на обов'язковість проведення банківських операцій зі списання коштів з поточних рахунків позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відтак, колегія суддів вважає помилковими висновки судів про те, що кредитний договір припинив свою дію з огляду на поєднання боржника і кредитора в одній особі, а, відповідно, і про те, що іпотечний договір та договори застави також припинили свою дію.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, припинити провадження у справі.

Оскільки колегією суддів встановлено, що фактичні обставини в цій справі з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у позові.

З огляду на те, що скаржники в установленому законом порядку звільнені від сплати судового збору, а їх касаційні скарги задоволені в повному обсязі, відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційні скарги заступника прокурора міста Києва, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56" (29016, м. Хмельницький, вул. Західна Окружна, 1, ідент. код 03448860) до Державного бюджету України 852,60 грн. судового збору.