Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Малетича М.М., розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 у справі господарського суду Одеської області № 916/5220/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" про стягнення 214 131,70 грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Сєдова В.Ю.,

22.10.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством " Іллічівськтеплоенерго" було укладено договір № 12/1104-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу.

За умовами, визначеними пунктами 1.1, 1.2, 3.3, 6.1, 7.2, 11.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році, а покупець - прийняти та оплатити природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями; приймання-передача газу у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі; оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; за несвоєчасну оплату покупцем поставленого газу у строки, визначені пунктом 6.1 цього Договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу; договір набирає чинності з дати його підписання, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2012 і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання своїх зобов'язань по договору, позивач протягом жовтня-грудня 2012 року передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 9 506 967,86 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2012 на об'єм 0,135 тис. куб. м., від 31.01.2014 на об'єм 981,412 тис. куб. м., від 31.01.2014 на об'єм 2 542,108 тис. куб. м., від 30.11.2012 на об'єм 0,449 тис. куб. м., від 31.01.2014 на об'єм 3 736,797 тис. куб. м., від 31.12.2012 на об'єм 0,761 тис. куб. м.

Рішеннями виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 398 від 28.05.2009, № 903 від 27.12.2010, та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 1777 від 14.12.2010 комунальному підприємству "Іллічівськтеплоенерго" були затверджені тарифи на теплову енергію, які покривали собівартість теплової енергії для потреб населення на 78,9%. У скоригованому тарифі для населення враховано збільшення ціни на природний газ для потреб населення на 13%, при чому фактично її зростання з 01.08.2010 склало 60%.

03.02.2013 був складений протокол № 1.5, відповідно до якого для КП "Іллічівськтеплоенерго" узгодили обсяг заборгованості для проведення розрахунків за послуги теплопостачання з різниці в тарифах на послуги теплопостачання в розмірі 14 677 350,00 грн. Позаяк від держави протягом 2013 року жодних коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, підприємство не отримало.

17.02.2014 між Головним управлінням державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Іллічівської міської ради, Відділом комунального господарства і благоустрою Іллічівськом міської ради, комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено семи сторонній договір № 242/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

За змістом пунктів 3-8 зазначеного договору Державна казначейська служба України перераховує Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики у сумі 12 098 500,00 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України. ГУ ДКСУ у Одеській області перераховує на рахунок Департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації, а останній - Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської облдержадміністрації, який надалі перераховує зазначену суму Фінансовому управлінню Іллічівської міської ради, а останній - Відділу комунального господарства і благоустрою Іллічівськом міської ради, яке в подальшому перераховує комунальному підприємству "Іллічівськтеплоенерго" цю суму коштів для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню. В свою чергу КП "Іллічівськтеплоенерго" перераховує указану суму коштів позивачу у справі, для погашення заборгованості за спожитий природний газ.

З метою виконання договору сторони зобов'язалися, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (2.2 п.10 договору).

Після виконання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій (п.15 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п.п.13, 14 договору).

У відповідності до цього договору, відповідач згідно платіжних доручень № 307 від 27.05.2014 та № 308 від 27.05.2014 перерахував позивачеві 12 098 500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. Указана сума 28.05.2014 була сплачена позивачеві Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області.

Незважаючи на підписання зазначеного договору, 25.12.2014 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулися до суду з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" 31 194,09 грн. інфляційних втрат, 18 105,31 грн. 3% річних, 62 354,55 грн. пені, та 102 477,75 грн. 7% штрафу, мотивуючи тим, що у порушення пункту 6.1 Договору купівлі-продажу № 12/1104-ТЕ-23 від 22.10.2012, останні не розрахувалися за поставлений природний газ у встановлені строки.

12.03.2015 рішенням господарського суду Одеської області (суддя Гут С.Ф.), залишеним без змін 14.05.2015 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Лисенко В.А., Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтовуючи ухвалені у справі постанову та рішення, попередні судові інстанції зазначали про відсутність підстав для застосування положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки з метою виконання основного договору купівлі-продажу природного газу № 12/1104-ТЕ-23 від 22.10.2012, сторони визначили новий порядок та строки оплати за ним у договорі про організацію взаєморозрахунків № 242/30 від 17.02.2014, відтак враховуючи факт сплати 12 098 500,00 грн. заборгованості згідно останнім, грошові зобов'язання відповідача були виконані своєчасно, що виключає можливість нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та 7% штрафу на цю суму.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" 31 194,09 грн. інфляційних втрат, 18 105,31грн. 3% річних, 62 354,55 грн. пені, та 102 477,75 грн. 7% штрафу, мотивуючи обґрунтованістю їх нарахування у зв'язку з існуванням на той момент заборгованості відповідача перед позивачем.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції виходили з того, що уклавши 17.02.2014 договір про організацію взаєморозрахунків № 242/30, сторони цим самим змінили строк виконання грошового зобов'язання за первісним договором купівлі-продажу № 12/1104-ТЕ-23.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.24 ст. 14 та п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 (30-2014-п) затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (п. 1.1 Порядку).

Відповідно до п.4 Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Проаналізувавши положення Порядку та умов, зміст договору про організацію взаєморозрахунків, та норми законодавства, зокрема, ст.ст. 610, 614 Цивільного кодексу України, попередні судові інстанції обґрунтовано відхилили вимоги позивача про стягнення з КП "Іллічівськтеплоенерго" 31 194,09 грн. інфляційних втрат, 18 105,31 грн. 3% річних, 62 354,55 грн. пені, та 102 477,75 грн. 7% штрафу, оскільки договором про організацію взаєморозрахунків передбачалося не лише надання державою коштів на погашення вказаної заборгованості, але й змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу.

Так, за змістом підпунктів 2, 3 пункту 10 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Договір набув чинності і державою профінансовано погашення заборгованості у сумі 12 098 500,00 грн. Договір не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Беручи до уваги те, що відповідачем було перераховано грошові кошти у терміни, встановлені договором про організацію взаєморозрахунків, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки строки виконання грошового зобов'язання не було порушено.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2015 у справі № 916/5220/14 - без змін.