розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 р. (суддя Хуторной В.М.) та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. (судді Бондаренко В.П., Івакіна В.О., Тихий П.В.) у справі № 908/878/15-г господарського суду Запорізької області за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Енергосистема" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції України про стягнення 52 815 грн. 86 коп. за участю представників: від позивача Близнюкова С.І., довіреність № 339 від 20.03.2015 р. від відповідача не з'явились від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Деяк Я.М., довіреність № 21/2/27-Д від 19.02.2015 р.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Енергосистема" (далі - ТОВ "СП Енергосистема"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної фінансової інспекції України про стягнення 52 815 грн. 86 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 р. у справі № 908/878/15-г в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. вищевказане судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вказує на те, що місцевий та апеляційний господарські суди безпідставно застосували до спірних правовідносин позовну давність, не розглянувши при цьому позов по суті.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2015 р., колегією суддів у складі: головуючого судді Карабаня В.Я., суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі) та Ковтонюк Л.В., вищевказану касаційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 20.07.2015 р.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати № 1103 від 17.07.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., для розгляду касаційної скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 р. та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. у справі № 908/878/15-г сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Ємельянов А.С., Малетич М.М.

В судове засідання 20.07.2015 р. з'явились представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. у справі № 908/878/15-г та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши викладені в касаційній скарзі доводи з цього приводу, заслухавши представників позивача та третьої особи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.03.2009 р. між ТОВ "СП Енергосистема" (підрядник) та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (замовник) укладено договір підряду № 2/09.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що підрядник зобов'язується на свій ризик, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати за завданням замовника наступну роботу: капітальний ремонт, а саме встановлення антикорозійного покриття металоконструкцій закладних деталей градирні № 1, яку замовник зобов'язується прийняти та оплатити.

Згідно з п. 2.1 договору підряду, загальна вартість виконаних за цим договором робіт визначається договірною ціною (додаток №1 до договору) та складає 299 812 грн. 80 коп., в т. ч. ПДВ 20% - 49 968 грн. 80 коп.

Відповідно до п. 2.3 договору № 2/09 від 17.03.2009 р. розрахунок здійснюється за фактично виконаний об'єм робіт, на підставі актів здачі - приймання виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 30 банківських днів після підписання акту здачі - приймання виконаних робіт.

В п. 2.7 договору підряду зазначено, що даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Строк дії цього договору протягом одного року з моменту укладання.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 2/09 від 17.03.2009 р. відповідачем виконані, а позивачем прийняті, роботи за актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 р. (форми КБ - 2в) на суму 298 812 грн. 80 коп., що відповідає сумі зазначеній в довідці форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2009 р. Розрахунок за виконані роботи позивачем здійснено в повному обсязі.

В подальшому, за результатами проведеної ревізії Головним контрольно - ревізійним управління України, правонаступником якого є Державна фінансова інспекція України, на адресу позивача направлено лист № 32-14/413 від 01.12.2010 р., яким зобов'язано ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" усунути виявлені порушення, викладені в акті № 05-21/168 від 27.10.2010 р., складовою частиною якого є довідка від 20.10.2010 р. ревізії фінансово - господарської діяльності позивача за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2010 р.

У вказаній довідці, зокрема, зазначено, що замовником прийнято у підрядника акти виконаних робіт форми КБ-2в, в яких до розцінок Е13-44-6 "Очищення кварцовим піском поверхонь дрібних виробів закладних деталей нижнього ярусу", Е13-44-7 "Очищення металевих поверхонь дрібних виробів закладних деталей нижнього ярусу щітками", Е13-45-2 "Обезжирювання поверхонь металоконструкцій дрібних виробів закладних деталей нижнього ярусу розчинювачем Р-4", Е13-16-11 та Е13-26-22 "Грунтування (та фарбування - Е13-26-22) металевих поверхонь дрібних виробів закладних деталей нижнього ярусу" включено витрати на експлуатацію машин та механізмів, а саме "Вишки телескопічної (на автомобілі), вантажопід'ємністю 0,35 тон", а також прийнято акт форми №КБ-2в за травень 2009 року - 526,81558 маш/год., що складає 39 337 грн. 32 коп., або на загальну суму 47 204 грн. 78 коп. (з ПДВ).

Враховуючи наведене, контролюючим органом визначено, що зазначеними розцінками не передбачено витрати механізму "Вишки телескопічної (на автомобілі) вантажопід'ємністю 0,35 тон", чим порушено п. 1.2.2 ДБН Д.1.1-1-2000 та п. 1.7 ДБН Д.1.1-2-99 "Вказівок щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи", затверджених наказом Держбуду України № 48 від 11.03.2002 р. (v0048241-02) в редакції наказу № 55 від 28.02.2006 р. (v0055667-06) , а саме завищено вартість виконаних робіт, вказаних в актах форми № КБ-2в.

В свою чергу, безпідставне включення до розцінки витрат на експлуатацію вишки телескопічної (на автомобілі) вантажопід'ємністю 0,35 тон у вказаній кількості машино-годин призвело до завищення кошторисного прибутку та адміністративних витрат (акт форми № КБ-2в за травень 2009 року - кошторисного прибутку 3 059 грн.74 коп. та адміністративних витрат 777 грн. 58 коп.).

Крім того, перевіркою встановлено, що в вищезазначених актах виконаних робіт форми № КБ-2в застосовано усереднений показник розміру адміністративних витрат 1,52 грн./люд.-год., визначений як для нового будівництва промислових підприємств та об'єктів виробничого призначення, тоді як згідно з п. 4 додатку 13 ДБН Д. 1.1-1-2000 для проведення ремонтних робіт передбачено застосування показника в poзмірі 1,23 маш/год., чим порушено п. 3.1.18.4 ДБН Д. 1.1-1-2000. Це призвело до завищення вартості виконаних робіт з урахуванням ПДВ в акті форми № КБ-2в за травень 2009 року на суму 1 773 грн. 76 коп.

За таких обставин, Головним контрольно - ревізійним управління України зроблено висновок про те, що внаслідок завищеної оплати вартості poбiт за договором підряду № 2/09 від 17.03.2009 р. завдано матеріальну шкоду (збитки) на суму 52 815 грн. 86 коп., з урахуванням вартості ПДВ.

Позивач не погодився з вимогою Головного контрольно - ревізійного управління України про усунення порушень та оскаржив її до адміністративного суду. Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2013 р. по справі № 2а-19526/10/2670, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 07.10.2014 р., відмовлено з задоволенні позову про визнання даної вимоги нечинною.

З огляду на це, листом № 75-100/26274 від 20.11.2014 р. позивач звернувся до відповідача, в якому просив надати корегувальні акти та перерахувати суму завищеної вартості робіт, у тому числі і за договором підряду № 2/09 від 17.03.2009 р. Однак, вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та виконання.

Вказані обставини стали підставою для звернення ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" з позовом до суду.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 837, 843 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору підряду.

Одночасно, як правильно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позовні вимоги у справі № 908/878/15-г ґрунтуються на обставинах завищення вартості виконаних робіт з ремонту, встановлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності позивача Головним контрольно - ревізійним управлінням України та зафіксованих у відповідних актах цього контролюючого органу.

При цьому, правовою підставою для повернення вказаних грошових коштів, позивач визначив положення ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України. Отже, позивач вважає, що 52 815 грн. 86 коп. підлягають стягненню на його користь, як завдана матеріальна шкода (збитки).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, який слід обчислювати з моменту здійснення ним платежу за актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 р.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає неправомірними оскаржувані судові акти про відмову в задоволенні позову, прийняті господарськими судами попередніх інстанцій лише на підставі спливу строку позовної давності, без розгляду позову по суті та без жодних висновків щодо його обґрунтованості, а також щодо наявності або відсутності у позивача порушених відповідачем прав.

Так, пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. (v0010600-13) роз'яснено, що за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи наведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими викладені в касаційній скарзі доводи позивача про безпідставність відмови в задоволенні позовних вимог лише у зв'язку із спливом строку позовної давності без розгляду спору по суті.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами даної справи, та не визначили, які норми матеріального права підлягають застосуванню для врегулювання спору між ними.

Згідно ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Одночасно, в п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 р. (v0011600-11) передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами судові акти підлягають скасуванню, а справа №908/878/15-г підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, під час якого суду необхідно надати об'єктивну оцінку наявності у позивача порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний ним спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права останнього.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає за необхідне зазначити, що наявність чи відсутність порушеного права, а також відповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті, і лише після цього за заявою сторони вирішується питання про застосування позовної давності.