головуючого - судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "МАКС КОМ" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.15 у справі № 903/1179/14 господарського суду Волинської області за позовом Дочірнього підприємства "Мікроп Україна" до Приватного підприємства "МАКС КОМ" про стягнення суми за участю представників від: позивача не з'явилися, були належно повідомлені, відповідача Шумський Б.А. (дов. від 15.07.15)

Дочірнє підприємство "Мікроп Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "МАКС КОМ" 94341,75 грн. - основного боргу, 24844,19 грн. - пені, 4458,62 грн. - 3% річних та 17736,25 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.02.15 (суддя Дем'як В.М.) позов задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства "МАКС КОМ" на користь Дочірнього підприємства "Мікроп Україна" заборгованість в сумі 5655,26 грн., з них: 4447 грн. - основного боргу, інфляційних втрат - 896,14 грн., 3 % річних - 312,12 грн. та 1827 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов щодо основної суми заборгованості з огляду на положення ст. ст. 253, 254, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що заява відповідача про застосування строків позовної давності підлягає задоволенню. Сума заборгованості,яка була визнана відповідачем, складає 4447,00грн., штрафні санкції підлягають нарахуванню виключно на цю суму.

За результатом апеляційного перегляду справи Рівненський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Олексюк Г.Є., суддів:

Гудак А.В., Сініцина Л.М.) 13.05.15 прийняв постанову, якою рішення змінив, стягнувши з відповідача на користь позивача 94 341,75 грн. - основного боргу, 4 458,62 грн. - 3% річних, 17 736,25 грн. - інфляційних втрат, а також судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. постанова обґрунтована тим, що позивачем продано Відповідачу товари на загальну суму 395188,75 грн., відповідачем проведено часткову оплату за отримані товари на загальну суму 300847,00 грн., отримані відповідачем товари на загальну суму 94 341,75 грн. залишились не оплаченими. На суму заборгованості підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні. Позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись із постановою у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом невірно оцінені докази. Так, оригінали видаткових накладних від 11.03.09 на суму 1296,0 грн., від 30.06.09. на суму 9400,00 грн., від 30.11.09 на суму 14247,00 грн., від 30.09.10 на суму 4989,00 грн., від 29.10.10 на суму 5371,00 грн., від 30.11.10 на суму 7257,00 грн., від 31.12.10 на суму 10560,00 грн., від 08.09.11 на суму 2292,00 грн., від 04.11.11 на суму 3144,00 грн., від 28.05.12 на суму 12510,00 грн. у відповідача взагалі відсутні, тому скаржник вважає висновки апеляційного суду такими, що базуються на неналежних доказах.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 17.09.08 між постачальником (позивачем) - Дочірнім підприємством "Мікроп Україна" та покупцем (відповідачем) - ПП "МАКС КОМ" був укладений договір поставки № 08/04.

Згідно п.п 1.1, 1.2 вказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця кормові добавки та суміші, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його. Відповідно до п.п. 4.3 вказаного договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплачувати товар в наступному порядку: 25% вартості партії товару згідно рахунку-протягом 3 календарних днів; 75% вартості партії товару рівними частинами протягом 30 календарних днів від дати отримання партії товару покупцем.

На підставі договору від 17.09.08 № 08/04 позивачем здійснювалася поставка товару (кормові добавки та суміші) відповідачу відповідно до видаткових накладних. За накладними від 21.03.13 № РН - 000259 - на суму 10140,00 грн.; від 28.12.12 № РН - 000309 - на суму 10917,00 грн.; від 13.12.12 № РН - 000296 - на суму 10944,00 грн.; від 27.11.12 № РН -000289 - на суму 12528,00 грн.; від 31.10.12 № РН - 000278 - на суму 11772,00 грн.; від 31.10.12 № РН - 000277 - на суму 3180,00 грн.; від 05.10.12 № РН - 000265 - на суму 12576,00 грн.; від 17.09.12 № РН - 000251 - на суму 12420,00 грн.; від 14.08.12 № РН - 000235 - на суму 12456,00 грн. позивач поставив відповідачу товар (всього на загальну суму 96933,00 грн.)

Відповідач частково оплатив товар по накладній від 14.08.12 № РН - 000235 та заборгованість вказаній накладній складає 9864,75 грн. та неоплаченими залишилися видаткові накладні: від 21.03.13 № РН - 000259 - на суму 10140,00 грн.; від 28.12.12 № РН - 000309 - на суму 10917,00 грн.; від 13.12.12 № РН - 000296 - на суму 10944,00 грн.; від 27.11.12 № РН -000289 - на суму 12528,00 грн.; від 31.10.12 № РН - 000278 - на суму 11772,00 грн.; від 31.10.12 № РН - 000277 - на суму 3180,00 грн.; від 05.10.12 № РН - 000265 - на суму 12576,00 грн.; від 17.09.12 № РН - 000251 - на суму 12420,00 грн. Загальна заборгованість по вищезазначеним накладним складає 94341,75 грн.

02.12.13 позивачем направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості у добровільному порядку. Листом № 124 від 10.12.13 відповідач просив надати відстрочку у сплаті заборгованості до 01.05.14. На підтвердження своїх намірів щодо погашення боргу 27.12.13 Відповідачем перераховано Позивачу 5000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, апеляційним судом стягнута заборгованість у сумі 94341,75 грн., а також перераховані та стягнуті інфляційні та річні: 4458,62 грн. - 3% річних, та 17736,25 грн. - інфляційних втрат.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати такі висновки апеляційного суду та відхилити доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондуються зі ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому отримавши від позивача товар, відповідач зобов'язаний його оплатити. За період прострочення оплати він зобов'язаний сплатити 3% річних та інфляційні, нараховані на суму заборгованості. Сума заборгованості та розмір фінансових нарахувань на неї (в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України) встановлені апеляційним судом на підставі дослідження та аналізу доказів у справі.

Доводи скаржника про те, що висновки апеляційного суду є неналежними, оскільки ґрунтуються на неправильній оцінці доказів, не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на наступне. По-перше, предметом позову є вимоги по оплаті товару, отриманого в період з серпня 2012 по березень 2013, а докази, на невірну оцінку яких посилається відповідач (видаткові накладні від 11.03.09 на суму 1296,0 грн., від 30.06.09. на суму 9400,00 грн., від 30.11.09 на суму 14247,00 грн., від 30.09.10 на суму 4989,00 грн., від 29.10.10 на суму 5371,00 грн., від 30.11.10 на суму 7257,00 грн., від 31.12.10 на суму 10560,00 грн., від 08.09.11 на суму 2292,00 грн., від 04.11.11 на суму 3144,00 грн., від 28.05.12 на суму 12510,00 грн.), відносяться до іншого періоду березень 2009-травень 2012, який не охоплюється позовними вимогами.

По-друге, з огляду на приписи ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, питання доведеності суми позову не може бути досліджене та переоцінене на стадії касаційного перегляду справи, з огляду на відсутність у Вищого господарського суду України повноважень з дослідження та оцінки (тим більше, переоцінки) доказів у справі.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, за своєю суттю є детальною переоцінкою встановлених судом обставин справи, що в силу ст. 111-7 ГПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, тому до уваги судовою колегією не приймаються та не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Приватного підприємства "МАКС КОМ" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.15 у справі № 903/1179/14 залишити без змін.