Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" про стягнення заборгованості в розмірі 741 838,00 грн. за поставлений згідно з укладеним сторонами договором товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" заборгованість у розмірі 734 523,36 грн. та 14 690,47 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № ДВ-930 року від 28.09.2011 року щодо оплати за отриману продукцію у вищезазначеній сумі коштів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (судді: Іванов О.Г., Подобєд І.М., Дармін М.О.) зазначене судове рішення скасоване. Прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" заборгованість у розмірі 394 778,21 грн. та 7 894,64 грн. судового збору за подачу позовної заяви. Припинене провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 190 000,00 грн. В решті позову відмовлено.

постанова мотивована тим, що місцевий господарський суд неправильно задовольнив дану вимогу у розмірі 734 523,36 грн., оскільки в порушення умов Специфікації № 3 від 17.02.2014 року до Договору поставки № ДВ-930 від 28.09.2011 року значення К1 - офіційний курс НБУ євро до гривні на день оплати ціни товару взяв не на день оплати товару (виставлення вимоги про оплату - 09.10.2014 року), а на дату закінчення 45 днів з моменту поставки товару. За розрахунком суду за наданими позивачем накладними на відпущений товар заборгованість становить 584 778,21 грн. При цьому під час розгляду справи відповідачем здійснено оплату за товар в розмірі 190 000,00 грн., тому в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 394 778,21 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-3, 43, 77 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій розглянули справу за відсутності представника відповідача, разом з тим, суд апеляційної інстанції неправомірно відхилив як докази оплати подані відповідачем платіжні доручення № 1883 від 09.12.2014 на суму 50 000,00 грн.; № 1336 від 10.12.2014 на суму 15 000,00 грн.; № 1371 від 12.12.2014 на суму 15 000,00 грн.; № 1393 від 15.12.2014 на суму 20 000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що його представник зайнятий в інших судових процесах. Судова колегія касаційної інстанції відхиляє назване клопотання з огляду на положення ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне:

28.09.2011 між Приватним акціонерним товариством ТД Ирбис", правонаступником якого є ТОВ "ТД Ирбис" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (покупець) було укладено договір №ДВ-930, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити підшипники, ремені та інші товари партіями, у строки, в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума договору є сукупністю узгоджених сторонами партій товару.

Відповідно до п.4.1 договору товар постачається зі складу постачальника у м. Дніпропетровську в строки, вказані в кожній конкретній специфікації. Базові умови поставки EXW м. Дніпропетровськ відповідно до Міжнародних правил "Інкотермс".

Датою поставки є дата підписання покупцем видаткової накладної про приймання товару. (п.4.3 договору).

Строк дії договору з моменту його підписання сторонами по 30.12.2014 (п.10.7 договору).

Згідно з п. 3.1 договору покупець здійснює 100% передплату кожної погодженої партії товару. При цьому погоджена партія товару визначається в заявці покупця, прийнятій до виконання постачальником.

Специфікацією №3 від 17.02.2014 до договору сторонами узгоджені умови оплати товару (FY 50 TF (SKF)) у кількості 860 шт. за ціною 534 грн. за 1шт. (з ПДВ); PCM 404430 E (SKF) у кількості 250 шт. за ціною 77 грн. 90 коп. за 1 шт. (з ПДВ) у вигляді передоплати в розмірі 20%, оплати 80% від вартості товару протягом 45-ти календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору за відповідними накладними в межах зазначеної специфікації позивачем був поставлений відповідачеві товар, за який останній розрахувався лише частково, в тому числі під час провадження у даній справі було сплачено 190 000,00 грн., тому суд апеляційної інстанції правомірно припинив провадження в цій частині позовних вимог.

З огляду на умови специфікації № 3 від 17.02.2014 апеляційний господарський суд визначив суму боргу відповідача, яка становить 394 778,21 грн.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на встановлені обставини щодо наявності боргу відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар та норми наведеного законодавства, суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір у даній справі.

При цьому апеляційний господарський суд надав належну правову оцінку посиланням скаржника на те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі представника відповідача, вказавши на те, що останній був належно повідомлений про час і місце засідання суду, більш того з матеріалів справи вбачається, що за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався судом першої інстанції ( а.с.41-47). З матеріалів справи також вбачається, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 02.03.2015 за клопотанням відповідача строк

розгляду справи був продовжений та відкладений на іншу дату (а.с.118), ухвалами від 01.04.2015 та від 20.04.2015 розгляд справи також відкладався за клопотанням відповідача, названі ухвали були надіслані сторонам у справі, а відтак, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином повідомляв сторони про час і місце засідання суду, однак відповідач в жодне судове засідання не направив свого представника, тому зазначені доводи не дають підстав для скасування оскарженої постанови.

Щодо посилань касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції неправомірно відхилив як докази оплати платіжні подані відповідачем платіжні доручення № 1883 від 09.12.2014 на суму 50 000,00 грн.; № 1336 від 10.12.2014 на суму 15 000,00 грн.; № 1371 від 12.12.2014 на суму 15 000,00 грн.; № 1393 від 15.12.2014 на суму 20 000,00 грн., то як вбачається зі змісту оскарженої постанови суд апеляційної інстанції відхилив ці докази, вказавши на те, що призначення платежів за перерахованими платіжними дорученнями не стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому доводи касаційної скарги, які потребують переоцінки доказів у справі, до уваги не приймаються.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 904/8482/14 - без змін.