головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтавський трубомеханічний завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі № 910/27572/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський трубомеханічний завод" до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 2478523,72 грн за участю представників сторін:

від позивача: Марущенко Н.О., Забара Б.І. - за довіреностями;

від відповідача: Шеховцов Є.С. - за довіреністю.

Публічне акціонерне товариство "Полтавський трубомеханічний завод" звернулось до господарського суду з позовод до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 2478523,72 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року по справі № 910/27572/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" 1 936 740 грн. 60 коп. - основного боргу, 203 702 грн. 60 коп. - пені, 300 194 грн. 70 коп. - інфляційних втрат, 37 885 грн. 82 коп. - три відсотки річних та 49 570 грн. 46 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволеннні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" на користь Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" судовий збір 24786 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 3415104,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № ТМ-0000258 від 24.02.2014, актом від 24.02.2014 та видатковою накладною № 73А від 24.02.2014. Проте відповідач належним чином свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1936740,60 грн., яка також підтверджується актом звірки між сторонами за червень 2014 року підписаного та скріпленого печатками сторін. Враховуючи встановлені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. Також, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, в зв'язку з чим дійшов висновку про стягнення штрафних санкцій.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем транспортні документи, як й інші документи, що підтверджують поставку продукції, були датовані поза межами угодженого періоду відгрузки продукції відповідно до п.2 Специфікації № 2, тобто до 31 травня 2013 року, а тому суд дійшов висновку про те, що твердження відповідача про порушення позивачем умов поставки за договором щодо оформлення документів на продукцію, є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (позивач/Продавець) та Українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (відповідач/Покупець) був укладений Договір № 213043 (надалі - договір), за умовами якого Продавець виготовляє та передає у власність Покупцеві, а Покупець оплачує та одержує Продукцію, загальна кількість, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якої визначена Сторонами у Специфікації, підписаній Сторонами, що складає невід'ємну частиною Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки за поставлену Продавцем продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем у відповідності зі специфікацією до цього Договору. Залишок в розмірі 70 ; від вартості, вказаної в даній Специфікації, протягом 30 календарних днів з моменту поставки Продукції та підписання Сторонами Акта прийому-передачі (п. 3.2. Специфікації № 2 до Договору 213043 від 19.04.2013).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, судами встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу продукцію, що підтверджується матеріалами справи, однак на час розгляду справи у відповідача є заборгованість за поставлено продукцію в сумі 1936740,60 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення суми боргу та штрафних санкцій, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, за поставлену продукцію.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду надавши не вірну юридичну оцінку обставинам, дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва залишенню в силі.

Стаття 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 111-10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Полтавський трубомеханічний завод" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтавський трубомеханічний завод" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі № 910/27572/14 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі № 910/27572/14 залишити в силі.

Стягнути з Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавський трубомеханічний завод" 24786,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.