У січні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 7 361,62 грн. на відшкодування шкоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2015 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 (колегія суддів у складі: суддя Тарасенко К.В. - головуючий, судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" 7 361,62 грн. шкоди. В частині вимог позивача про покладення на відповідача судових витрат в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 17.02.2015, постанову апеляційного господарського суду від 20.05.2015 в частині покладання судових витрат на позивача та ухвалити в цій частині нове рішення, яким судові витрати у справі покласти на відповідача, а в іншій частині судові рішення залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 49 ГПК України. Так, на думку позивача, подання ним позову до суду не свідчить про неправильність його дій, а є його правом, у зв'язку з чим господарськими судами безпідставно покладено на нього судові витрати на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 03.11.2013 на перехресті вулиць Челюскінців та Алексєєва у м. Луганську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "ЗАЗ TF48YP", д.н. НОМЕР_1, що належить ПАТ "КБ "Приватбанк" під керуванням ОСОБА_3, та "ЗАЗ TF696P", д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_5;

- постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 21.11.2013 у справі № 437/17179/13-п винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_5, якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України;

- цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як володільця автомобіля "ЗАЗ TF696P", д.н. НОМЕР_2, була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8379986 на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) відповідачем.

- внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль "ЗАЗ TF48YP", д.н. НОМЕР_1, та його власнику заподіяно матеріальну шкоду 8 761,62 грн., розмір якої визначено на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 726/1/11-13 від 15.11.2013;

- позивач як страховик відповідно до відповідно до умов укладеного з ПАТ "КБ "Приватбанк" договору страхування наземного транспорту № AX0000293404 від 23.11.2011 виплатив страхове відшкодування в розмірі 8361,62 грн., що підтверджується меморіального ордером № 7 від 13.12.2013 та платіжним дорученням № 3360 від 12.12.2013.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України дійшов до наступних висновків:

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України (435-15) , цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Згідно з ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, котра одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому зв'язку збитки, відповідно до положень закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега".

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Отже, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту №AX0000293404 від 23.11.2011 перейшло право пред'явити позов до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

(Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі № 23/279).

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновком обох судових інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача заявлену суму страхового відшкодування в сумі 7361,62 грн. шкоди (8361,62 грн. шкоди - 1000,00 грн. франшизи).

Рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній частині ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та відповідають фактичним обставинам справи і не оскаржуються жодною з сторін.

Предметом касаційного оскарження є правомірність покладення судових витрат на позивача на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Так, господарські суди зазначили про те, що відповідач до звернення позивача до господарського суду з даним позовом не знав про наявність страхового випадку, а відповідно й обов'язку по відшкодуванню суми страхового відшкодування, а також враховуючи відсутність вини відповідача, суди обох інстанцій дійшли висновку, що спір виник саме з вини позивача, у зв'язку з чим суд першої інстанції понесені у справі витрати поклав на позивача.

Вищий господарський суд України вважає, що оскаржувані судові рішення у вказаній частині не відповідають вимогам ГПК України (1798-12) з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як встановлено господарськими судами, позивач до моменту звернення в господарський суд з даним позовом не звертався до відповідача з вимогою виплати страхового відшкодування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (v015p710-02) кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач у справі отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Отже, звернення позивача до господарського суду з позовом без досудового врегулювання спору не може свідчити про неправильність дій останнього, який звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини пов'язані з розглядом позовних вимог, які мають значення для даної справи, проте неправомірно покладено на позивача судові витрати, Вищий господарський суд України вважає за необхідне змінити рішення господарських судів в частині розподілу судових витрат та покласти судові витрати за розгляд позовних вимог на відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/222/15-г змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (вул. Обсерваторна, 17-А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 33248430) 1827,00 грн. судового збору за розгляд позовних вимог.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (вул. Обсерваторна, 17-А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 33248430) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 913,50 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Інгосстрах" (вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 33248430) з Державного бюджету України переплачений при поданні касаційної скарг судовий збір у сумі 365,40 грн.