Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року господарського суду Львівської області від 26.02.2015 року у справі господарського суду № 5015/5278/12 Львівської області за заявою ТОВ "М-ФОН" до ТОВ "М-ФОН" про визнання банкрутом ліквідатор Котик Р.О. у судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль": Оборський Я.В. (довіреність № 216/13-Н від 28.02.2013 року),ТОВ "М-Фон": не з'явилися, ПАТ "Укрсоцбанк": Рачок Н.М. (довіреність № 02-36/400 від 05.02.2015 року),

ухвалою господарського суду Львівської області від 17.12.2012 року за заявою ліквідатора ТОВ "М-ФОН" Котика Р.О. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "М-ФОН" (далі - боржника) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року (залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій), ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Котика Р.О. (том 2, а.с. 12 - 18, 77 - 82, 157 - 161).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.06.2014 року визнано вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 33 697 722, 24 грн., з яких 5 061 315, 74 грн. вимог, як забезпечених заставою, 1 147 грн. вимог по сплаті судового збору у першу чергу, 28 607 036, 01 грн. боргу у четверту чергу, 28 223, 49 грн. штрафних санкцій у шосту чергу (том 9, а.с. 118 - 121).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.06.2014 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 43 212 622, 73 грн., з яких 30 000 000 грн. вимог, як забезпечених заставою, 1 147 грн. вимог по сплаті судового збору у першу чергу, 8 656 858, 79 грн. боргу у четверту чергу, 4 554 616, 94 грн. штрафних санкцій у шосту чергу (том 9, а.с. 123 - 126, 252 - 255, том 10, а.с. 28 - 32).

24.06.2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії арбітражного керуючого Котика Р.О., в якій просило усунути його від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "М-ФОН", обґрунтовуючи неналежним виконанням ліквідатором повноважень з ліквідації банкрута, що порушує права кредиторів у даній справі (вх. № 3246/14) (том 9, а.с. 130 - 136).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.02.2015 року (суддя Гутьєва В.В.) у задоволені скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії арбітражного керуючого Котика Р.О. відмовлено, розгляд справи відкладено на 21.04.2015 року, в якому визнано обов'язковою явку учасників провадження у справі, зобов'язано ліквідатора надати звіт про проведену роботу (том 12, а.с. 83 - 91).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - скаржник) звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора Котика Р.О. та клопотання комітету кредиторів боржника про його усунення від виконання повноважень ліквідатора банкрута, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Марко Р.І.) у задоволенні вимог апеляційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено, ухвалу господарського суду Львівської області від 26.02.2015 року у даній справі залишено без змін (том 12, а.с. 176 - 186).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 22.04.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 26.02.2015 року, прийняти нове рішення, яким скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора Котика Р.О. задовольнити, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 1, 12, 51 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 16, 41, 42, 46 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, та статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник зазначив про неповноту дослідження судами обставин справи на предмет неналежного виконання обов'язків ліквідатора щодо щомісячного звітування перед комітетом кредиторів про проведену роботу, закриття рахунків боржника та вжиття заходів, спрямованих на виявлення майнових активів банкрута, в тому числі його дебіторської заборгованості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 22.04.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 26.02.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Оборського Я.В. та ПАТ "Укрсоцбанк" - Рачок Н.М., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відтак, до правовідносин, що виникли з моменту визнання боржника банкрутом постановою господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року, застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , яка набрала чинності 19.01.2013 року.

Частиною 2 статті 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, визначено коло повноважень ліквідатора як виконавця заходів з ліквідації боржника. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів.

Згідно з частинами 7 - 9, 11 статті 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом, а також виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду від 26.02.2013 року, залишеною без змін судами першої та апеляційної інстанцій, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Котика Р.О., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до положень Закону про банкрутство (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , чинній з 19.01.2013 року) (том 2, а.с. 12 - 18, 77 - 82, 157 - 161).

Як вбачається з матеріалів справи та вставлено судами, 24.06.2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду зі скаргою на дії арбітражного керуючого Котика Р.О., в якій просило усунути його від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "М-ФОН" (том 9, а.с. 130 - 136).

Судами встановлено, що скарга на дії ліквідатора Котика Р.О. обґрунтована неналежним виконанням ним повноважень щодо ліквідації банкрута, що полягало у ненаданні комітету кредиторів щомісячних звітів про виконану роботу, використанні в ліквідаційній процедурі кількох банківських рахунків підприємства-банкрута, невжитті всіх можливих заходів щодо виявлення майнових активів банкрута, зокрема його дебіторської заборгованості, що не узгоджується з положеннями статті 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, якою визначено повноваження ліквідатора банкрута у ліквідаційній процедурі.

Також, судами встановлено обставини прийняття комітетом кредиторів ТОВ "М-ФОН" за результатами розгляду звіту ліквідатора Котика Р.О. на засіданні від 22.01.2015 року рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про усунення арбітражного керуючого Котика Р.О. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута з підстав визнання його роботи незадовільною, про що складено протокол від 22.01.2015 року (том 12, а.с. 67 - 68).

Розглянувши скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора банкрута, місцевий господарський суд відмовив у її задоволенні з огляду на незначні порушення, допущені ліквідатором Котиком Р.О.

Так, судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи містять докази вжиття ліквідатором Котиком Р.О. заходів щодо закриття рахунків боржника шляхом направлення відповідних запитів до банківських установ, в тому числі й на адресу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з відміткою банку про його отримання, а також отримання ліквідатором довідок про закриття банківських рахунків боржника, що спростовує доводи скарги про неналежне виконання ліквідатором вимог частини 7 статті 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, та підтверджує неправомірність дій самого банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", який не виконав доручення ліквідатора боржника (том 6, а.с. 59, 61-67, 97-103).

Відхиляючи доводи скаржника щодо невжиття ліквідатором Котиком Р.О. всіх можливих заходів з виявлення майнових активів банкрута, суд першої інстанції зазначив, що даними згідно Витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ "М-ФОН" станом на 16.10.2012 року підтверджується нездійснення боржником діяльності у сфері цивільної авіації, перевезень річковим та морським транспортом, діяльність на фондовому ринку (том 1, а.с. 14), у зв'язку з чим у ліквідатора відсутній обов'язок щодо звернення до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного департаменту інтелектуальної власності, Державної авіаційної служби Міністерства інфраструктури України, філії Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг з відповідними запитами з метою перевірки наявності зареєстрованих за боржником активів у зазначених органах та установах.

Також, суд першої інстанції встановив, що з метою виявлення майнових активів боржника ліквідатором долучено до матеріалів справи відомості про результати інвентаризації майна боржника, перелік ліквідаційної маси, відповіді на подані ліквідатором запити до відповідних реєстраційних органів щодо виявлення майна банкрута, а також докази стягнення дебіторської заборгованості.

З огляду на встановлене, місцевий господарський суд дійшов до висновку про непідтвердження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" належними та достатніми доказами у справі факту грубих порушень законодавства про банкрутство арбітражним керуючим Котиком Р.О. при ліквідації боржника та у зв'язку з чим відмовив у його звільненні в даній справі про банкрутство.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції за змістом оскаржуваної ухвали та не вбачав правових підстав для її зміни чи скасування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції про належне виконання ліквідатором Котиком Р.О. своїх повноважень в ліквідаційній процедурі ТОВ "М-ФОН", а доводи ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет неналежного виконання арбітражним керуючим Котиком Р.О. обов'язків ліквідатора у даній справі з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду згідно статті 111-7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи скаржника про зазначення у постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2014 року у даній справі недоліків у роботі ліквідатора Котика Р.О. не спростовують компетентності судів першої та апеляційної інстанцій дати оцінку діям ліквідатора Котика Р.О. та вирішити питання про доцільність звільнення його від виконання повноважень за наслідком розгляду скарги на дії ліквідатора. Відтак, доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 26.02.2015 року у справі № 5015/5278/12 такими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.