головуючого Акулової Н.В., суддів: Татькова В.І. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" (надалі - ПАТ "Укрінбанк") на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. у справі № 922/555/15 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (надалі - ПАТ "ШРБУ № 33", позивач) до Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" в особі Харківського центрального відділення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" (надалі - ПАТ "Укрінбанк", відповідач) про відчуження майна за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача - Заєць О.В., дов. № 492 від 23.12.2014 р.

У січні 2015 року ПАТ "ШРБУ № 33" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "Укрінбанк" та просило суд визнати недійсним з моменту укладення Договір іпотеки, укладений 27.12.2013 р. між ними, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С., зареєстрований в реєстрі за № 2502, та скасувати заборону відчуження майна - нежитлової будівлі літ. "А-4" загальною площею 1266,8 кв. м., що розташована за адресою м. Харків, вулиця Полтавський шлях, 67, накладену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С., зареєстровану в реєстрі за № 2503.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2015 р. (суддя Доленчук Д.О) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. (головуючий суддя Слободін М.М., судді: Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано недійсним договір іпотеки, що укладений 27.12.2013 р. між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С., зареєстрований в реєстрі за № 2502; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Укрінбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, а рішення господарського суду Харківської області залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 р. ПАТ "Укрінбанк" відновлено строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. у справі № 922/555/15 господарського суду Харківської області, касаційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 07.07.2015 р.

Через канцелярію Вищого господарського суду України, 06.07.2015 р. від позивача у справі надійшов відзив, в якому заявник просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги ПАТ "Укрінбанк", а оскаржувану постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. залишити без змін.

Також, 06 липня 2015 року через канцелярію Вищого господарського суду України від ПАТ "Укрінбанк" надійшло клопотання про продовження строків та відкладення розгляду справи № 922/555/15 у зв'язку з неможливістю представника взяти участь в судовому засіданні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2015 р., з метою повної та всебічної перевірки дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги клопотання ПАТ "Укрінбанк", а також для надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних інтересів, колегія суддів вирішила відкласти розгляд справи на 14.07.2015 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.07.2015 р. № 02-05/463 у зв'язку з відпустками суддів Плюшка І.А. та Самусенко С.С., для розгляду справи № 922/555/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Акулової Н.В., суддів: Татькова В.І. (доповідача), Шевчук С.Р.

До початку судового засідання, 14.07.2015 р., через канцелярію Вищого господарського суду, від ПАТ "Укрінбанк" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги (з урахуванням додаткових пояснень), взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2013 р. між позивачем (іпотекодавець) та відповідачем (іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань, передбачених Кредитним договором (Кредитний договір № К-201201 та Кредитний договір № К-201209), зобов'язався передати в іпотеку нежитлову виробничу будівлю літ. А-4 загальною площею 1266,8 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях № 67, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Пунктом 2.1. Договору іпотеки визначено, що згідно з Висновком про ринкову вартість майна, складеним 23.12.2013 р. ПП "АСС-А" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12370/11, виданий Фондом державного майна України 19.08.2011 р.) ринкова вартість нерухомого майна становить 6 058 400 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору іпотеки вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 4 202 800 грн.

Судами встановлено, що Договір іпотеки був підписаний з боку позивача генеральним директором Шевченко В.П. та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С., зареєстрований в реєстрі за № 2502.

Також, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С. була накладена заборона відчуження майна - нежитлової будівлі літ. "А-4" загальною площею 1266,8 кв. м., що розташована за адресою м. Харків, вулиця Полтавський шлях, 67, зареєстрована в реєстрі за № 2503.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2014 р. між сторонами укладено договір № 01 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С.

Так, звертаючись до господарського суду Харківської області з відповідними вимогами про визнання недійсним з моменту укладення Договору іпотеки та скасування заборони відчуження майна, позивач вказував, що відповідно до підпункту 21) підпункту 7.2.8. пункту 7.2. розділу 7 "Органи управління товариством" статуту позивача, що прийнятий загальними зборами акціонерів товариства протокол № 1 від 09.11.2012 р., до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття за поданням наглядової ради товариства рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

За даними фінансової звітності позивача, що складена станом на 31.12.2012 р. вартість чистих активів товариства становила 20 746 000 грн. Отже, позивач зазначав, що рішення про вчинення правочину на суму, більшу від 5 186 500 грн. повинен приймати вищий орган акціонерного товариства - загальні збори акціонерів товариства. Проте, будь-якого рішення про вчинення договору, предметом якого є передача в іпотеку нерухомого майна товариства ринковою вартість 6 058 400 грн. (тобто більше ніж 25 % від вартості чистих активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства), загальні збори акціонерного товариства не приймали.

Господарський суд Харківської області, приймаючи рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог, виходив з того, що позивач в подальшому, вже після укладення спірного Договору, вчинив наступне його схвалення, на підтвердження чого надав суду докази виконання ним умов договору іпотеки та кредитних договорів, в забезпечення яких був укладений Договір іпотеки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним з моменту укладення зазначеного договору іпотеки та скасування заборони відчуження майна.

Водночас, господарський суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, задовольнивши заявлені позовні вимоги в частині визнання недійсним Договору іпотеки. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що позивачем під час розгляду справи було доведено належним та допустимим чином, а матеріалами справи підтверджено, що спірний Договір іпотеки укладено з порушенням приписів чинного законодавства, у тому числі Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) та Цивільного кодексу України (435-15) , на підставі чого вказаний договір було визнано недійсним.

При цьому, Харківський апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні позову в частині вимог про скасування заборони відчуження майна з посиланням на ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Крім того, суд вказав, що визнання спірного договору іпотеки недійсним автоматично тягне зняття заборони відчуження майна, а тому такі вимоги позивача є безпідставними та не можуть бути задоволені.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає наведені висновки апеляційного суду неправомірними та необґрунтованими, погоджуючись при цьому з рішенням місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства (ч. 1 ст. 33 закону України "Про акціонерні товариства").

До компетенції загальних зборів частиною 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" віднесено, зокрема, обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради; прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (частина перша статті 98 ЦК України).

Аналогічні положення закріплено і в пунктах 7.2., 7.2.7., 7.2.8., 7.3. статуту ПАТ "ШРБУ № 33" у редакції, зареєстрованій 21.11.2012 р.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Статтею 60 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що порядок прийняття рішень особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, встановлюється статутом акціонерного товариства. Особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Так, п. 7.4. статуту позивача встановлено, що генеральний директор - одноосібний виконавчий орган Товариства. До компетенції Генерального директора належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради (пп. 7.4.4.). Генеральний директор без довіреності діє від імені Товариства у межах, встановлених статутом товариства і діючим законодавством (пп. 7.4.6.).

Згідно з пп. 7.4.10. статуту генеральний директор вправі без довіреності діяти від імені товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини та будь-які юридичні дії від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Як вбачається з Договору іпотеки, у його преамбулі вказано, що від імені ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" на підставі Статуту, зареєстрованого 21.11.2012 р. за № 14801050012050559 державним реєстратором Харківського міськвиконкому Щербина Л.М., протоколу № 2 загальних зборів акціонерів ПАТ "ШРБУ № 33" від 27.05.2011 р. та наказу ПАТ "ШРБУ № 33" № 138-к від 25.09.2007 р. діє Генеральний директор Шевченко В.П., який і підписав даний договір.

Отже, під час укладення цього договору генеральний директор ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" діяв у межах наданих повноважень і на підставі відповідних документів.

Положеннями статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, за умовами частини 1 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Частиною 2 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

Статутом ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить прийняття за поданням Наглядової ради Товариства рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Судами з'ясовано, що за даними фінансової звітності позивача, що складена станом на 31.12.2012 р. вартість чистих активів товариства становила 20 746 000 грн. Отже, рішення про вчинення правочину на суму, більшу від 5 186 500,00 грн. повинен приймати вищий орган акціонерного товариства - загальні збори акціонерів товариства.

Як вбачається з матеріалів справи та відзначено судами, будь-якого рішення про вчинення договору, предметом якого є передача в іпотеку нерухомого майна товариства ринковою вартість 6 058 400 грн. (тобто більше ніж 25 % від вартості чистих активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства), загальні збори акціонерного товариства не приймали.

Водночас, у відповідності зі звітом ПП "АСС-А" від 23.12.2013 р. про незалежну оцінку нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "А-4" загальною площею 1 266,8 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 67 (предмет іпотеки) та як відзначено судом першої інстанції, даний звіт було складено на підставі укладеного між позивачем та ПП "АСС-А" договору і ним було визначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки складає 6 058 400 грн., а ліквідаційна вартість об'єкта оцінки складає 4 202 800 грн.

При цьому, в матеріалах даного звіту вказано, що ліквідаційна вартість - це вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкту оцінки у строк, який значно поступається строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Як зазначалося вище, пунктом 2.2. Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що вартість предмета іпотеки становить 4 202 800 грн. (заставна вартість), а не 6 058 400 грн.

Відповідно до частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Разом з цим, за змістом частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно із статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Так, судами було встановлено, що 09.01.2014 р. позивачем було здійснено страхування іпотечного майна, що є обов'язком іпотекодавця відповідно до умов Договору іпотеки (п.4.1. Договору іпотеки), що підтверджується відповідним договором добровільного страхування заставного майна юридичних осіб № 11-Z\09-118-00241 від 09.01.2014 р.

Також, 11.02.2014 р. позивачем було здійснено страхування іпотечного майна, на підтвердження чого ним було надано суду копію договору добровільного страхування заставного майна юридичних осіб № 11-Z\09-118-00278 від 11.02.2014 р.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій зазначених договорів добровільного страхування, від імені ПАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" дані договори підписані Генеральним директором товариства Шевченком В.П.

Враховуючи наведене, генеральний директор як виконавчий орган товариства в межах своєї компетенції, визначеної законом і статутом товариства, був наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії саме від імені Товариства, а тому укладення договорів страхування заставного майна на виконання умов договору іпотеки свідчить про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи.

Що стосується заявлених позовних вимог про скасування заборони відчуження майна - нежитлової будівлі літ. "А-4" загальною площею 1 266,8 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вулиця Полтавський шлях, 67, що накладена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С., зареєстрована в реєстрі за № 2503, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси уповноважені на вчинення нотаріальної дії, зокрема щодо накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає реєстрації.

Згідно зі ст. 73 Закону України "Про нотаріат" та пунктів 1-4 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296 (z0282-12) , у випадках, передбачених чинним законодавством, накладення заборони відчуження щодо нерухомого майна, здійснюється нотаріусом як на підставі нотаріального посвідчення правочинів чи видачі свідоцтв, предметом яких є нерухоме майно, так і за рішенням, визначених законодавством органів чи установ.

Характерною особливістю наявності заборони відчуження нерухомого майна є її існування доти, доки відповідний орган, його посадові особи, які наклали таку заборону, не приймуть рішення про її зняття, або в силу повного виконання, зміни, припинення чи визнання недійсним відповідного договору.

Отже, особою, яка має приймати рішення щодо зняття накладеної в силу Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , заборони відчуження нерухомого майна, є саме нотаріус, який знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, у тому числі про визнання недійсним договору іпотеки.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано відмовив повністю у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив безпідставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2015 р. у справі № 922/555/15 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" (61009, м. Харків, вул. Желєзнякова, 235, ЄДРПОУ 05422384) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-А, ЄДРПОУ 05839888) 852,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.