головуючого суддів: Акулової Н.В. (доповідач), Воліка І.М., Шевчук С.Р. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року та на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі № 910/26386/14 господарського суду міста Києва за позовом Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" про стягнення 11 284 672, 98 грн.

за участю представників:

Позивача: Кривошей Є.В. (дов.№ 3816/15/1 від 21.07.2014 року);

Відповідача: Звєрєва О.В. (дов.№ 04/578д від 04.03.2015 року);

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі № 910/26386/14 (суддя: Демидов В.О.) позовні вимоги задоволенні у повному обсязі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитом у розмірі 11 000 000,00 грн., нараховані відсотки у розмірі 253 602,75 грн., пеню на нараховані і несплачені відсотки у розмірі 2 734,67 грн., пеню у розмірі 25 315,08 грн. за несплату суми кредиту, 3% річних, нарахованих на несплачені відсотки, у розмірі 308,15 грн., 3% річних у розмірі 2 712, 33 грн., а також судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року (судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі № 910/26386/14 залишено без змін.

Оскаржені судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач з 01.11.2014 року припинив сплату відсотків за договором, а також не повернув суму фінансового кредиту у встановлений строк.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Банк "Камбіо" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року по справі № 910/26386/14 та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представником відповідача, заявлено клопотання про залучення заяви про вимоги кредитора від 20.03.2015 року № 2745/15/2, яке судом залишено без задоволення, через безпідставність, оскільки, згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи викладені у касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.05.2013 між Державною іпотечною установою (кредитор) та Публічним акціонерним банком "Банк Камбіо" (позичальник) укладено кредитний договір № 26/3 відповідно до предмету якого кредитор надав позичальнику на умовах договору, а позичальник зобов'язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти у сумі 19 000 000,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів гривень) (фінансовий кредит) та сплатити відсотки за користування фінансовим кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. (п.1.1. Договору).

Згідно із п. 1.2 договору фінансовий кредит надається позичальнику на строк до 23.05.2014.

Відповідно до пункту 1.5 договору за користування фінансовим кредитом позичальник сплачує кредитору відсотки, в порядку та розмірах згідно наступного:

- відсотки за користування фінансовим кредитом розраховуються у розмірі 15,3% річних; (пп.1.5.1. Договору);

- відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості Позичальника за фінансовим кредитом за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі фінансового кредиту. При нарахуванні відсотків день видачі фінансового кредиту приймається до розрахунку як 1(один) повний день користування фінансовим кредитом, а день повернення фінансового кредиту до розрахунку відсотків не включається; (пп.1.5.2 Договору);

- відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше останнього банківського дня кожного місяця. (пп.1.5.3 Договору).

Пунктом 2.2.4 договору встановлено, що у випадку неналежного виконання взятих на себе за договором зобов'язань відповідач зобов'язаний за першою вимогою позивача сплатити у повному обсязі штрафні санкції, а також усі інші передбачені договором платежі.

Згідно із п. 3.2 договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми фінансового кредиту та/або сплати відсотків за користування фінансовим кредитом Позичальник на вимогу Кредитора сплачує на користь Кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою від 30.12.2013 № 1 до договору сторони змінили редакцію пунктів 1.1 та 2.1.1 договору щодо суми фінансового кредиту і визначили його розмір у сумі 14000000,00 грн. (чотирнадцять мільйонів гривень).

Додатковою угодою від 18.02.2014 до договору сторони визначили, що частину фінансового кредиту - грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн., позичальник зобов'язується перерахувати протягом трьох робочих днів з моменту підписання вказаної додаткової угоди на рахунок кредитора і з моменту сплати вказаної грошової суми сума фінансового кредиту, яку позичальник зобов'язується повернути кредитору, складає 13 000 000,00 грн. (тринадцять мільйонів гривень).

Додатковою угодою від 23.05.2014 № 3 сторони дійшли згоди щодо нової редакції пункту 1.1 договору та встановили, що сумою фінансового кредиту є 11000000,00 грн. (одинадцять мільйонів гривень). Кінцевий строк сплати суми фінансового кредиту відповідно до вказаної додаткової угоди - 21.11.2014.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що сторонами у справі укладено кредитний договір із подальшим укладенням додаткових угод до договору, на виконання яких позивачем на користь відповідача у справі перераховано кошти фінансового кредиту у розмірі 14000000,00 грн. Факт виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором підтверджений наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 27.05.2013 № 2242 на суму 14000000,00 грн., випискою з банківського рахунку установи відповідача від 25.12.2014 та не спростовується відповідачем у справі.

З 01.11.2014 року відповідач припинив сплату відсотків за договором, а також не повернув суму фінансового кредиту у розмірі 11000000,00 грн., тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 11 000 000,00 грн. заборгованості за укладеним сторонами у справі договором, нарахованих відсотків у розмірі 253 602,75 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014, пені на нараховані і несплачені відсотки у розмірі 2734,67 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014, пені у розмірі 25315,08 грн. за період з 01.10.2014 по 24.11.2014 за несплату суми кредиту, 3% річних, нарахованих на несплачені відсотки, за період з 01.10.2014 по 24.11.2014, у розмірі 308,15 грн., 3% річних у розмірі 2712,33 грн., нарахованих на несплачену суму боргу, за період з 01.10.2014 по 24.11.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач з 01.11.2014 року припинив сплату відсотків за договором, а також не повернув суму фінансового кредиту у встановлений строк, тому дійшли висновку, що відповідно до умов договору та норм чинного законодавства з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 11 000 000,00 грн., нараховані відсотки у розмірі 253 602,75 грн., пеня на нараховані і несплачені відсотки у розмірі 2 734,67 грн., пеня у розмірі 25 315,08 грн. за несплату суми кредиту, 3% річних, нарахованих на несплачені відсотки, у розмірі 308,15 грн., 3% річних у розмірі 2 712, 33 грн.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 року № 782 Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2014 № 140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо" з 05.12.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Камбіо" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 05.12.2014 по 04.03.2015 року.

27.02.2015 року Постановою Правління Національного банку України № 144 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо". 02.03.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 46 про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного кредитного договору № 26/3 від 24.05.2013 та додаткових угод до нього.

Тобто у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач боржником і оскільки позивач просить стягнути з відповідача на підставі кредитного договору заборгованість за кредитом у розмірі 11 000 000,00 грн., нараховані відсотки у розмірі 253 602,75 грн., пеню на нараховані і несплачені відсотки у розмірі 2 734,67 грн., пеню у розмірі 25 315,08 грн. за несплату суми кредиту, 3% річних, нарахованих на несплачені відсотки, у розмірі 308,15 грн., 3% річних у розмірі 2 712, 33 грн., у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ".

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій необґрунтовано дійшли до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В силу ч.2 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 910/26386/14 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі, яким у позові Державній іпотечній установі до Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" про стягнення 11 284 672, 98 грн. відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позову покладаються на позивача - Державну іпотечну установу.

В матеріалах справи, відсутній наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" на користь Державної іпотечної установи судового збору у розмірі 73 080,00 грн, Публічне акціонерне товариство "Банк "Камбіо" звільнене від сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг згідно пп.22 п.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 910/26386/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Державній іпотечній установі до Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" про стягнення 11 284 672, 98 грн. відмовити.