головуючого суддів: Демидової А.М., Акулової Н.В. (доповідач), Шевчук С.Р. розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року у справі № 910/29777/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 362 872,80 грн.

За участю представників:

від позивача: Сокольська О.О. (дов.б/н від 01.04.2015 року);

від відповідача: Яковенко А.О. (дов.№ 1432-НЮ від 16.06.2015 року);

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року по справі № 910/29777/14 (суддя: Головіна К.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 362 872,80 грн. задоволено; стягнуто з Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" заборгованість у сумі 362 872,80 грн.; вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року у справі № 910/29777/14 (судді: Буравльов С.А., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2015 р. у справі № 910/29777/14 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року у справі № 910/29777/14 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" просило залишити рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року у справі № 910/29777/14 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.08.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" (постачальник) та Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" (покупець) було укладено договір поставки № № ПЗ/НХ-141839/НЮ, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався у 2014 році поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити даний товар. (п.1.1. Договору).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1. (п.3.1. Договору);

Сума договору становить 362872,80 грн (п. 3.4 договору та специфікація № 1).

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 укладеного правочину до рахунку додається видаткова накладна. Покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року. (п.12.1 Договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку обумовленого товару на суму 362 872,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № 30 від 02.10.2014 р., (яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств) та довіреністю представника відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей № 287 від 02.10.2014 р.; у вказаній накладній зазначено, що покупець, підписуючи видаткову накладну, дає згоду на те, що він отримав повний пакет документів, передбачений договором, у тому числі рахунок на оплату № 30 від 02.10.2014 р.; відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконано, тому суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо посилань відповідача, що ним не було отримано рахунку-фактури на оплату передбаченого договором товару, а відтак, не настав і строк оплати вказаного товару, судами зазначено, що пунктами 4.2 та 4.3 укладеного договору поставки передбачено, що до рахунку додається видаткова накладна. Покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Тобто, згідно вказаних договірних умов, покупець здійснює оплату товару протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Моментом отримання товару по договору № ПЗ/НХ-141839/НЮ є саме підписання видаткової накладної. Сама ж накладна є додатком до рахунку на оплату товару.

Оскільки, у вказаній накладній зазначено, що покупець, підписуючи видаткову накладну, дає згоду на те, що він отримав повний пакет документів, передбачений договором, у тому числі і рахунок на оплату № 30 від 02.10.2014 р., то наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 30 від 02.10.2014 р., яка підписана представником відповідача за довіреністю, є належним та допустимим доказом надання згоди відповідача на отримання повного пакету товаросупровідних документів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 , 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року у справі № 910/29777/14 залишити без змін.