головуючого суддів: Демидової А.М., Акулової Н.В. (доповідач), Воліка І.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі № 6/521 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"; 2. Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання не чинити перешкоди

За участю представників:

від позивача: Мануілова Я.І. (дов. № 10-234/д від 30.03.2015 року);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача -2: Громніцький Ю.П. (дов. № 14-132 від 13.05.2014 року);

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року по справі № 6/521 (суддя: Ковтун С.А.) відмовлено публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року у справі № 6/521 (судді: Самсін Р.І., Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, ухвалу від 26.01.2015 року у справі № 6/521 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що наведені боржником у заяві обставини не є підставами з якими процесуальний закон пов'язує визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року, ухвалу господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року по справі № 6/521 та визнати такими, що не підлягають виконанню, накази Господарського суду міста Києва у справі № 6/521, якими зобов'язано ПАТ "Укртрансгаз" виконати заявку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 25.10.2010р. № 6ПГ-12/554а шляхом здійснення ПАТ "Укртрансгаз" відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його Публічному акціонерному товариству "Укрнафта", з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2 061 805, 134 тис. куб. м.; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" включити до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні відповідного періоду обсяги газу, визначені заявкою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 25.10.2010р. № 6ПГ-12/554а.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, представник відповідача-2 підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року по справі №6/521, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2014 року, позов задоволено повністю; зобов'язано Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не чинити перешкод відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" у здійсненні його права власності на природний газ загальним обсягом 2 061 805,134 тис.куб.м., у тому числі у його відборі з підземних сховищ газу та його реалізації промисловим споживачам -виробникам азотних мінеральних добрив, який зберігається в підземних сховищах газу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; зобов'язано Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виконати заявку відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" від 25.10.2010 р. № 6ПГ-12/554а, шляхом здійснення Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2 061 805,134 тис.куб.м.; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" включити до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні відповідного періоду обсяги газу, визначені заявкою відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" від 25.10.2010 р. № 6ПГ-12/554а; вирішено питання розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

На виконання вказаного судового рішення Господарським судом міста Києва 27.05.2014 року були видані відповідні накази.

Публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з заявою про визнання такими, що не підлягають виконанню накази господарського суду міста Києва № 6/521 від 27.05.2014 року, якими зобов'язано ПАТ "Укртрансгаз" виконати заявку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 25.10.2010р. № 6ПГ-12/554а, шляхом здійснення ПАТ "Укртрансгаз" відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його Публічному акціонерному товариству "Укрнафта", з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2 061 805, 134 тис. куб. м.; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" включити до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні відповідного періоду обсяги газу, визначені заявкою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від 25.10.2010р. № 6ПГ-12/554а.

Відповідно до статті 117 Господарського кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). (п.3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) ).

Відмовляючи у задоволенні заяви Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд виходили з того, що стаття 117 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпній перелік підстав визнання наказу такими, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Неможливість дотримання порядку встановленого до вчинення дій по оформленню операції щодо виконання заявки по відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його Публічному акціонерному товариству "Укрнафта", по включенню до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні відповідного періоду обсягів газу, визначених заявкою стягувача, не підтверджують відсутності обов'язку боржника щодо виконання судового рішення яке є чинним та набрало законної сили, не свідчать про припинення обов'язку боржника виконувати вказане судове рішення.

Судове рішення у справі 6/521 прийняте з урахуванням встановленого факту порушення прав позивача, і передбачає вчинення відповідних дій з метою відновлення порушених прав шляхом зобов'язання відповідачів виконати заявку позивача по відбору природного газу з підземних сховищ газу, включити до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні відповідного періоду обсяги газу, визначені заявкою стягувача.

Зобов'язання згідно зі статтею 607 Цивільного кодексу України припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Йдеться про випадки, коли неможливість виконання зобов'язання зумовлена наявністю об'єктивних причин, що не залежить від волі сторін і не є наслідком їх дій, за які вони відповідають. Юридична неможливість виконання зобов'язання має місце тоді, коли вона викликана заборонами та обмеженнями, введеними шляхом прийняття органами публічної влади відповідних правових актів.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що визначений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 № 920 (z0196-13) порядок розподілу постачання природного газу споживачам не встановлює юридичну неможливість виконання зобов'язання щодо відбору газу.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку, обставини наведені у заяві не підтверджують відсутності обов'язку боржника щодо виконання рішення суду яке є чинним та набрало законної сили, не свідчать про припинення обов'язку боржника виконувати вказане рішення суду, а питання виконання прийнятого судового рішення у примусовому порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували процесуальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.