головуючого суддів: Демидової А.М., Акулової Н.В. (доповідач), Шевчук С.Р. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "РОСТ ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року та на рішення господарського суду Одеської області від 23.02.2015 року у справі № 916/5198/14 господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ-СП" до 1) Приватного підприємства "РОСТ ЕЛЕКТРОМОНТАЖ"; 2) Приватного підприємства "РУТА-ІНВЕСТ" про розірвання договору та стягнення 389 047,81 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Мухін О.І. (дов. б/н від 09.02.2015 року);

від відповідача-2: не з'явився;

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 лютого 2015 року у справі № 916/5198/14 (суддя Волков Р.В.) позов задоволено частково; договір підряду № 17-13П від 22.03.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСТ-СП", м. Одеса, та Приватним підприємством "РОСТ ЕЛЕКТРОМОНТАЖ", м. Полтава розірвано; стягнуто з Приватного підприємства "РОСТ ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСТ-СП" 388 047,81 грн., судові витрати в розмірі 8978,96 грн.; в задоволенні позовних вимог про стягнення 1000,00 гривень до Приватного підприємства "РУТА-ІНВЕСТ" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року у справі № 916/5198/14 (судді: Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В., Лисенко В.А.) рішення господарського суду Одеської області від 23 лютого 2015 року у справі № 916/5198/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "РОСТ ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що відповідачем-1 були порушені прийняті на себе як підрядника зобов'язання у спірних правовідносинах щодо виконання робіт; судами відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача-2 на користь позивача штрафу в розмірі 1000, 00 грн через необґрунтованість та безпідставність.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Приватне підприємство "РОСТ ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року та рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2015 року у справі № 916/5198/14 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮСТ-СП" просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року у справі № 916/5198/14 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника відповідача-1, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.03.2013 року між позивачем (замовник) та відповідачем-1 (підрядник) було підписано договір підряду № 17-13П, відповідно до предмету якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та матеріалами, а також матеріалами замовника виконати електромонтажні роботи та роботи з монтажу кабельних ліній системи автоматизації при реконструкції малогабаритної бензиново-дизельної установки в м. Докучаївськ Донецької області. (п.1.1. Договору)

Загальна вартість робот за договором на кожній ділянці будівництва визначається додатковими угодами та кошторисами за кожним об'єктом будівництва, що є невід'ємною частиною даного договору. (п.3.1. Договору)

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата здійснюється замовником в наступному порядку: передплата в розмірі вартості матеріалів, витрат на доставку робітників, проживання та відрядних, згідно до договірної ціни протягом 3 банківських днів з моменту фактичного підписання договору та договірної ціни до нього; кінцева оплата за виконані роботи за договором здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Підрядник протягом трьох робочих днів з моменту закінчення робіт/етапу робіт передає замовнику належним чином оформлену виконавчу документацію, акти скритих робіт та надає на розгляд акт здачі-приймання робіт КБ-2в та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. (п.5.1 Договору)

Пунктом 4.1. Договору підряду сторони погодили, що відповідач-1 зобов'язався виконати електромонтажні роботи та роботи з монтажу та наладки системи автоматизації з реконструкції малогабаритної бензиново-дизельної установки в м. Докучаївськ Донецької області в строки, встановлені графіком робіт, що виконуються, починаючи з дати отримання передплати згідно до п. п. 3.3.-3.4. даного договору.

Даний договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 11.5. Договору)

Між сторонами також було підписано додаткові угоди до договору підряду № 17-13П від 22.03.2013 р. та погоджено графік виконання робіт.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 8 532 708,42 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями: № 394 від 08.05.2013 року на суму 300000,00 гривень, № 446 від 21.05.2013 року на суму 800000,00 гривень, № 541 від 20.06.2013 року на суму 95201,09 гривень, № 547 від 21.06.2013 року на суму 500000,00 гривень, № 548 від 21.06.2013 року на суму 267870,00 гривень, № 549 від 21.06.2013 року на суму 130000,00 гривень, № 596 від 12.07.2013 року на суму 110510,86 гривень, № 597 від 12.07.2013 року на суму 916,00 гривень, № 612 від 19.07.2013 року на суму 139600,00 гривень, № 613 від 19.07.2013 року на суму 500000,00 гривень, № 640 від 07.08.2013 року на суму 700000,00 гривень, № 1050 від 06.09.2013 року на суму 2290,00 гривень, № 674 від 16.09.2013 року на суму 67950,00 гривень, № 675 від 16.09.2013 року на суму 1700000,00 гривень, № 676 від 16.09.2013 року на суму 2100000,00 гривень, № 677 від 16.09.2013 року на суму 200000,00 гривень, № 1140 від 30.09.2013 року на суму 226046,59 гривень, № 1235 від 29.10.2013 року на суму 15280,80 гривень, № 706 від 11.10.2013 року на суму 300000,00 гривень, № 744 від 05.11.2013 року на суму 155961,28 гривень, № 761 від 14.11.2013 року на суму 221081,80 гривень.

Відповідач-1 виконав роботи не повністю, лише на суму 8 114 660,61 гривень, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків станом за період січень 2014 року - квітень 2014 року підписаний (без зауважень та скріплений печатками) між позивачем та відповідачем-1 за договором № 17-13П від 22.03.2013 року, згідно якого останній має перед позивачем заборгованість в розмірі 388 047,81 гривень станом на 30.04.2014 року.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що докази, підтверджуючі виконання відповідачем-1 будь-яких робіт, які є предметом договору підряду № 17-13П від 22.03.2013 року, на суму передплати в розмірі 388 047,81 грн., відсутні, тому суди прийшли до висновку, що відповідачем-1 були порушені прийняті на себе як підрядником зобов'язання у спірних правовідносинах щодо виконання робіт, оскільки має місце відставання у строках виконання робіт, передбачених договором.

Позивач звернувся до відповідача-1 з листами № 65 від 27.10.2014 року, № 68 від 04.12.2014 року, в яких вимагав у відповідача-1 повернути заборгованість у розмірі 388047,81 гривень, як різницю між сумою сплаченої передплати та сумою виконаних робіт.

В листі №68 від 04.12.2014 р. позивачем зазначено, що ТОВ "ЮСТ-СП" втратило інтерес щодо подальшого виконання ПП "Рост Електромонтаж" зобов'язань за Договором підряду № 17-13П від 22.03.2014 року та вимагає від ПП "Рост Електромонтаж" протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання цього листа сплатити заборгованість у розмірі 388 047,81 грн.

Вказані листи ТОВ "ЮСТ-СП" були залишені відповідачем без відповіді.

Згідно пунктів 8.1.-8.2. договору підряду № 17-13П від 22.03.2013 року встановлено, що у випадку настання форс-мажорних обставин час виконання сторонами зобов'язання продовується на час дії таких обставин, проте не більше ніж на 2 місяці. Сторона ж для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за договором, зобов'язана протягом 10 днів повідомити дугу сторону про настання або припинення таких обставин. Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначене повідомлення позивача про форс-мажорні обставини відповідачем-1 зроблено не було.

Судом апеляційної інстанції, не прийняті до уваги твердження відповідача-1 про наявність форс-мажорних обставин, які позбавили його можливості належного виконання взятих на себе зобов'язань по договору підряду № 17-13П від 22.03.2013 року, а саме посилання на сертифікат Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-07/964 від 26.12.2014 року, згідно якого Полтавська торгово-промислова палата засвідчила настання форс-мажорних обставин для відповідача-1 за договором підряду № 17-13П від 22.03.2013 року з 14.04.2014 року, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин через п'ять місяців після отримання від позивача останньої суми передоплати.

Пункт 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачає, що засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

Стаття 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначає права регіональних торгово-промислових палат. З зазначеної статті вбачається, що останні не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору підряду № 17-13П від 22.03.2013 року та стягнення з відповідача 388 047,81 гривень.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 03.02.2014 року позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) було підписано договір поруки № 1/14, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання боржником (відповідач-1) усіх його зобов'язань за договором підряду № 17-13П від 22.03.2013 року, які існують на момент укладання договору, так і тими, що виникнуть на його підставі у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору поруки кредитор має право у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором банківського рахунку, протягом 5 робочих днів з дня невиконання пред'явити свої вимоги до боржника або безпосередньо до поручителя шляхом стягнення штрафу у розмірі 1000,00 гривень.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що порушення боржником своїх зобов'язань за договором банківського рахунку не має жодного відношення до договору підряду № 17-13П від 22.03.2013 року, за яким було укладено зазначений договір поруки, тому суди відмовили у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача-2 на користь позивача штрафу в розмірі 1000,00 грн через необґрунтованість та безпідставність.

Судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги доводи відповідача-1 стосовно того, що строк по виконанню робіт не встановлений договором підряду № 17-13П від 22.03.20113 р., оскільки відповідно до п. 4.1. договору підряду відповідач-1 зобов'язався виконати електромонтажні роботи та роботи з монтажу та наладки системи автоматизації з реконструкції малогабаритної бензиново-дизельної установки в м. Докучаївськ Донецької області в строки, встановлені графіком робіт, що виконуються, починаючи з дати отримання передплати згідно до п. п. 3.3.-3.4. даного договору.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 до договору підряду № 17-13П від 22.03.2013 р., якою було погоджено графік виконання робіт та іншими додатковими угодами до договору підряду № 17-13П від 22.03.2013 р. встановлено, що підрядник зобов'язується виконати роботи, вказані у п.1 зазначених додаткових угод у строки встановлені графіком виконання робіт, починаючи з дати отримання передплати згідно з п.4 таких додаткових угод.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.