розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 у справі № 908/4413/14 господарського суду Запорізької областіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до: 1) Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя; 2) Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області,

простягнення 3 334, 05 грн., за участю представників

позивача: Денисенко В.М.,

відповідачів: не з'явились,

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, про стягнення з Державного бюджету України 3 334, 05 грн. шкоди, завданої протиправним рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2014 залучено до участі у справі іншого відповідача - Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.12.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України (територіальний орган Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятого рішення яким заподіяно шкоду - Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" 3 334, 05 грн. шкоди, заподіяної внаслідок прийняття незаконного рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області.

Не погоджуючись з рішенням і постановою, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області за результатами проведеної позапланової перевірки стану дотримання законодавства про захист прав споживачів у магазині "Продукти-45", який належить позивачу, встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію щодо тридцяти семи партій товару, у зв'язку з чим Інспекцією 31.03.2014 винесено постанову про накладання стягнень № 000109 у сумі 3 334, 05 грн.

В матеріалах справи міститься постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 у справі № 804/7261/14, якою скасовано постанову № 000109 від 31.03.2014 про накладення 3 334, 05 грн. штрафних санкцій, та яка набрала законної сили 19.08.2014.

Постановою ВП № 43905743 від 08.07.2014 відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 000109 від 31.03.2014 про стягнення з позивача 3 334, 05 грн. штрафу.

За твердженням позивача, з метою уникнення негативних наслідків у вигляді арешту рухомого та нерухомого майна в межах виконавчого провадження позивачем сплачено зазначену суму штрафних санкцій на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя, що підтверджується платіжним дорученням № 122224 від 22.07.2014.

Внаслідок встановлення Дніпропетровським окружним адміністративним судом незаконності постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області № 000109 від 31.03.2014, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення завданої йому шкоди в сумі 3 334, 05 грн., керуючись положеннями ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням органу виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів завдано шкоду позивачеві у вигляді вимушеної сплати суми штрафу на користь держави, вказане рішення визнано незаконним, у зв'язку з чим завдана ним шкода має відшкодовуватися державою відповідно до приписів ст. 1173 Цивільного кодексу України органами виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх судових інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 (845-2011-п) , визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 42 Порядку у разі здійснення безспірного списання коштів місцевих бюджетів згідно з пунктом 41 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач повинен довести дотримання ним, як платником, встановленої законодавством процедури повернення коштів з державного і місцевих бюджетів, зокрема, виконання ним обов'язку з подання визначеної законодавством заяви до органів казначейства, та, відповідно, порушення та/або невизнання Управлінням Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя права позивача на повернення сплачених ним спірних коштів та фактично ухилились від витребування у позивача відповідних доказів.

Крім цього, ст. 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Таким чином, казначейство виступає відповідачем у справах, пов'язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов'язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії.

Проте позивач не визначив чим саме порушив його права та охоронювані законом інтереси відповідач-1 та не надав належного цьому підтвердження.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено загальний порядок відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної чи юридичної особи, шляхом відшкодування в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права.

За ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Разом з тим, приймаючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди не є тотожними вимогам про повернення сплачених коштів до державного бюджету.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати викладене, надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 у справі № 908/4413/14 скасувати.