головуючого Плюшка І.А., суддів: Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод"; 2) Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 р. та на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2015 р. у справі № 908/6156/14 господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі - ПАТ "Кривбасзалізрудком") до Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" (надалі - ПАТ "ЄМЗ") про стягнення 10 799 795,02 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.12.2014 р. складає 171 224 226,97 грн. за участю представників: від позивача - Шатунов А.О., Майтак І.В. від відповідача - Міщенко М.В

У грудні 2014 року ПАТ "Кривбасзалізрудком" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ "ЄМЗ" та просило суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з останнього суму боргу в розмірі 10 799 795,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.02.2015 р. становить 276 021 884,71 грн. (25,558067 грн. за 1,00 долар США).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.02.2015 р. (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з ПАТ "ЄМЗ" на користь ПАТ "Кривбасзалізрудком" 10 799 795,02 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.02.2015 р. становить 276 021 884,71 грн. та судовий збір в розмірі 73 080 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 р. (головуючий суддя Лакіза В.В., судді: Крестьянінов О.О., Кухар В.І.) рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2015 р. змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позовні вимоги ПАТ "Кривбасзалізрудком" до ПАТ "ЄМЗ" задовольнити частково. Стягнути з ПАТ "ЄМЗ" на користь ПАТ "Кривбасзалізрудком" борг в розмірі 42 715 589 (сорок два мільйони сімсот п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 11 305 (одинадцять тисяч триста п'ять) грн. 48 коп. В іншій частині позову відмовити.".

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "ЄМЗ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Також, з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулося ПАТ "Кривбасзалізрудком", яке просило суд постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 р. скасувати повністю, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2015 р. залишити в силі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Одночасно, заявники касаційних скарг просили зупинити виконання прийнятої у даній справі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 р. до закінчення розгляду скарг в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2015 р. касаційні скарги ПАТ "ЄМЗ" та ПАТ "Кривбасзалізрудком" прийнято до провадження, зупинено виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 р. до закінчення перегляду справи № 908/6156/14 в касаційному порядку, розгляд скарг призначено на 02.06.2015 р.

29 травня 2015 року через канцелярію Вищого господарського суду України від ПАТ "ЄМЗ" надійшло клопотання про продовження строків та відкладення розгляду справи № 908/6156/14 у зв'язку з перебуванням відповідача в зоні проведення антитерористичної операції та у зв'язку зі складністю щодо направлення компетентних представників для участі у судовому засіданні.

З метою повної та всебічної перевірки дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги подане клопотання, а також для надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних інтересів, колегія суддів вирішила продовжити строк розгляду справи та відкласти її розгляд на 07.07.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подані касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.02.2008 р. між ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (змінено назву на ПАТ "Кривбасзалізрудком") (Комітент) та ВАТ "Єнакіївський металургійний завод" (змінено назву на ПАТ "ЄМЗ") (Комісіонер) укладено договір комісії № 216/2800265 (надалі - Договір), відповідно до умов якого комісіонер зобов'язався за дорученням та за рахунок комітента здійснювати від свого імені угоди на зовнішньому ринку із продажу металопродукції, далі іменована продукція на суму, яка визначається вартістю узгоджених доручень до даного договору. Номенклатура продукції та її якісні характеристики наведені в дорученнях до договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.3. Договору встановлено, що комісіонер зобов'язаний надати комітенту оригінали екземплярів 3/8 вантажних митних декларацій з відміткою митниці про фактичний вивіз металопродукції за межі митного кордону України, протягом п'яти календарних днів, з моменту їх отримання від митниці. Протягом десяти календарних днів, з моменту надання вантажних митних декларацій на повний обсяг реалізованої на зовнішній ринок металопродукції, по кожному дорученню, - надати звіт комісіонера, з доданням документів, підтверджуючих його витрати.

Так, судами з'ясовано, що на виконання умов Договору сторони узгодили доручення № 1 від 20.05.2008 р., № 2 від 23.05.2008 р., № 3 від 12.06.2008 р., № 4 від 09.07.2008 р. та № 5 від 11.08.2008 р., які є відповідно додатками до договору комісії №№ 2, 3, 4, 5, 6.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Так, судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за дорученням № 5 від 11.08.2008 р. позивач доручив відповідачу реалізувати на зовнішньому ринку продукцію загальною вартістю 8 810 000 в еквіваленті доларів США.

На виконання доручення № 5 від 11.08.2008 р. відповідач у серпні 2008 року здійснив реалізацію продукції за межі митного кордону України, що підтверджується наступними вантажними митними деклараціями:

- № 700010018/8/001961 від 13.08.2008 р., на суму 1 999 411,88 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,8446 грн. за 1,00 дол. США) становило 9 686 350,79 грн.;

- № 700010018/8/001967 від 14.08.2008 р. на суму 2 062 570,77 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,844 грн. за 1,00 дол. США) становило 9 991 092,81 грн.;

- № 700010018/8/001973 від 15.08.2008 р. на суму 2 802 258,37 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,844 грн. за 1,00 дол. США) становило 13 574 139,54 грн.;

- № 700010018/8/001986 від 15.08.2008 р. на суму 1 953 758,46 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,844 грн. за 1,00 дол. США) становило 9 464 005,98 грн.

Загальна вартість реалізованої ПАТ "ЄМЗ" за межі митного кордону України продукції в серпні 2008 склала 8 817 999,48 доларів США, що за курсом НБУ на момент відвантаження становила 42 715 589,12 грн.

Відповідачем було надано позивачу звіт комісіонера № 73/4-82, який також підтверджує реалізацію продукції в серпні 2008 року на зазначену суму.

Так, звертаючись до господарського суду Запорізької області з відповідним позовом, ПАТ "Кривбасзалізрудком" вказувало на те, що ПАТ "ЄМЗ" не здійснено обов'язку перерахувати на користь ПАТ "Кривбасзалізрудком" грошові кошти за реалізовану металопродукцію згідно з доручення № 5 від 11.08.2008 р. в розмірі 8 817 999,48 дол. США та згідно з дорученням № 4 від 09.07.2008 р. в розмірі 1 981 795,54 дол. США.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на юридичну адресу та тимчасову адресу для направлення кореспонденції відповідача претензію з вимогою провести остаточний розрахунок за договором. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази перерахування позивачу грошових коштів, отриманих за реалізацію металопродукції загальною вартістю 8 817 999,48 в еквіваленті доларів США, водночас, ПАТ "ЄМЗ", в порушення статті 33 ГПК України, не доведено суду здійснення такого перерахування.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.4. Договору, яким визначені ціна, порядок виконання й розрахунки, відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу грошові кошти у вигляді передплати в національній валюті або в іноземній валюті (долари США) за курсом НБУ на дату здійснення платежу або протягом 90 календарних днів з дня оформлення вантажної митної декларації за курсом НБУ на дату оформлення вантажної митної декларації.

Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 06.03.1993 р. валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено передплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, його обов'язок розрахуватися за реалізовану металопродукцію настав на 91 календарний день з дня оформлення вантажно-митних декларацій, що свідчить про необхідність розрахування іноземної валюти у гривні за курсом НБУ станом на дату оформлення вантажно-митних декларацій, у відповідності до умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи та перевірено судом апеляційної інстанції, вартість реалізованої продукції у серпні 2008 року на суму 8 817 999,48 доларів США за курсом НБУ на дату оформлення вантажно-митних декларацій становить 42 715 589,12 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що вказана сума у розмірі 42 715 589,12 грн. повинна бути стягнута з відповідача за невиконане ним зобов'язання із здійснення розрахунку з позивачем за реалізовану в серпні 2008 року металопродукцію згідно з дорученням № 5 від 11.08.2008 р.

Також, за дорученням № 4 від 09.07.2008 р. позивач доручив відповідачу реалізувати продукцію на зовнішньому ринку загальною вартістю 5 208 500 в еквіваленті доларів США.

На виконання доручення № 4 від 09.07.2008 р., відповідач у липні 2008 року здійснив реалізацію продукції за межі митного кордону України, що підтверджується наступними вантажними митними деклараціями:

- № 700010018/8/001707 від 16.07.2008 р. на суму 950 958,46 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,8401 грн. за 1,00 дол. США) становило 4 602 734,04 грн.;

- № 700010018/8/001717 від 17.07.2008 р. на суму 3 370 505,58 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,8408 грн. за 1,00 дол. США) становило 16 315 943,41 грн.;

- № 700010018/8/001724 від 18.07.2008 р. на суму 1 015 221,88 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,8403 грн. за 1,00 дол. США) становило 4 913 978,47 грн.

Загальна вартість реалізованої відповідачем за межі митного кордону України продукції в липні 2008 склала 5 336 685,92 доларів США, що за курсом НБУ на момент відвантаження становила 25 832 655,92 грн.

Відповідачем було надано позивачу звіт комісіонера № 73/4-76, який також підтверджує реалізацію продукції в липні 2008 року на зазначену суму.

Відповідно до платіжного доручення № 2811233 від 14.08.2008 р., наявного в матеріалах справи, вказаний гривневий еквівалент вартості товарів, визначений станом на липень 2008 року було сплачено відповідачем на користь позивача, що не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2008 року відповідач звернувся до позивача з листом № 73/4-1152 від 08.12.2008 р. про необхідність зміни країни призначення продукції, відвантаженої у липні 2008 року, у зв'язку із чим вантажні митні декларації за липень 2008 року підлягали анулюванню, а реалізація продукції оформлювалась у грудні 2008 року за цінами липня 2008 року.

Листом № 53-22/1168 від 18.12.2008 р. позивач погодив зміну країни призначення продукції та зазначив, що переоформлення вантажно-митних декларацій буде здійснено без зміни експортної ціни, тобто за цінами липня місяця.

На підставі даного погодження відповідач у січні 2009 року здійснив реалізацію продукції за межі митного кордону України, що підтверджується наступними вантажними митними деклараціями № 703070406/9/600077 від 14.01.2009 р. на суму 3 370 505,58 дол. США, № 703070406/9/600078 від 14.01.2009 р. на суму 950 958,46 дол. США, № 703070406/9/600079 від 14.01.2009 р. на суму 1 015 221,88 дол. США.

Загальна вартість реалізованої відповідачем за межі митного кордону України продукції в січні 2009 року склала 5 336 685,92 доларів США, як і було визначено в дорученні комісіонера № 4 від 09.07.2008 р.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає підставним висновок господарського суду апеляційної інстанції, що враховуючи погодження сторонами переоформлення у грудні 2008 року вантажно-митних декларацій за цінами липня 2008 року, розрахунок позивача про необхідність стягнення з відповідача суми реалізації товару, обліковану за курсом НБУ на дату відвантаження у січні 2009 року у розмірі 41 092 481,59 грн., що із відрахуванням сплачених 25 832 655,92 грн. складає суму до стягнення - 15 259 825,67 грн., є необґрунтованим.

У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Беручи до уваги той факт, що ПАТ "ЄМЗ" у серпні 2008 року здійснив розрахунок із позивачем за дорученням № 4, зобов'язання відповідача за зазначеним дорученням було припинено його належним виконанням, а вимоги ПАТ "Кривбасзалізрудком" щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 981 795,54 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 15 259 825,67 грн. є безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені, про що було правомірно зазначено апеляційним господарським судом.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Додатковими угодами до договору комісії №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 сторони узгодили продовження строку позовної давності до невиконаних зобов'язань за даним договором до 31.12.2014 р. Додаткові угоди не визнані судом недійсними і підстав для визнання їх недійсними при розгляді даної справи немає.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно вказано судами, ПАТ "Кривбасзалізрудком" звернулося до суду із позовом у даній справі 24.12.2014 р., тобто в межах строку погодженого сторонами за Договором комісії, що свідчить про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційним господарським судом були прийнята постанова з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням всіх обставин справи та правильним встановленням відповідних фактів на підставі поданих до суду доказів, з огляду на що вказаний судовий акт підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Посилання оскаржувачів на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.