головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 року у справі № 914/3899/14 Господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ" до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробнича компанія "Львівхолод" про стягнення 38 408,16 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Гелемей Ю.М.,

відповідача: Зазуляк А.М.,

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробнича компанія "Львівхолод" про стягнення 38 408,16 грн. заборгованості за фактично отриману теплову енергію.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.01.2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 року у справі № 914/3899/14, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2015 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів даної справи, 06.02.2007 р. між ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" (постачальник) та ТОВ ТВК "Львівхолод" (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 21/219, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві (магазин № 23 "Рукавичка" у багатоквартирному житловому будинку, вул. Січових Стрільців, 20) теплову енергію у необхідній йому кількості, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в строки, передбачені договором.

Згідно з п.п.8.1, 8.2 договору, договір діє протягом одного року з дня його підписання.

Відповідно до п.п.1.1 додатку № 3 до договору № 21/219 від 06.02.2007 р. енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу в разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2012 р. ТОВ ТВК "Львівхолод" звернулося до ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" з листом № 2141, в якому просило розірвати договір на постачання теплової енергії і від'єднати від будинкової системи опалення магазин "Рукавичка" за адресою: м. Новояворівськ, вул. Січ.Стрільців, 20 у зв'язку з технологічним (альтернативним) видом опалення.

Як стверджував позивач, оскільки відповідач не відключив приміщення від мережі централізованого опалення у встановленому законодавством порядку, підстав для звільнення його від оплати за спожиту теплову енергію не має, тому просив суд стягнути на його користь 38 408,16 грн. заборгованості за фактично отриману відповідачем теплову енергію.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивачем не надано суду доказів фактичного споживання відповідачем теплової енергії після припинення договору, тобто з 07.02.2013 р. по квітень 2014 р., відповідно, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення 38 408,16 грн. заборгованості за фактично отриману теплову енергію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті послуг з надання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Новояворівськ, вул. Січ.Стрільців, 20, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості. При цьому позивач вказував, що ним надавалося безперебійне постачання теплової енергії до магазину "Рукавичка", який знаходиться на першому поверсі вказаного житлового будинку.

Відповідач, в свою чергу, заперечував факт постачання теплової енергії у зазначений позивачем період, мотивуючи тим, що договір між сторонами припинив свою дію, а також тим, що він відключився від системи опалення.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено та матеріалами даної справи підтверджується, що договір про постачання теплової енергії № 21/219 від 06.02.2007 р. дійсно припинив свою дію ще 06.02.2013 р. Факт припинення дії договору підтверджується рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/3538/13, яке набрало законної сили. В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами іншого договору про постачання теплової енергії після 07.02.2013 р.

Крім того, зазначеним рішенням було встановлено, що 17.09.2012 р. позивачем, на підставі листа ТОВ ТВК "Львівхолод" вих. № 256531 від 08.2012 р., були видані технічні умови № 1577 на встановлення вузла обліку споживання теплової енергії для магазину "Рукавичка" ТОВ "Львівхолод" вул. Січ. Стрільців,20 м. Новояворівськ з додатками № 1 та № 2 до технічних умов на встановлення вузла обліку теплової енергії, підписані позивачем та скріпленні печатками, тобто, сам позивач визнав можливість технічного відключення приміщень відповідача від централізованого теплопостачання.

Також вказаним рішенням було встановлено, що відповідач неодноразово звертався до позивача (лист від 16.11.2012 р. вих.№ 3612) з проханням направити представника для складання акту про від'єднання приміщення магазину "Рукавичка" ТОВ "Львівхолод" за адресою: м. Новояворівськ, вул. Січ. Стрільців, 20 від централізованої системи опалення.

Питання правомірного відключення відповідача від системи централізованого теплопостачання було предметом розгляду господарського суду Львівської області у справі № 914/4549/13 за позовом ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" до ТОВ ТВК "Львівхолод" про спонукання до вчинення дій - зобов'язання ТОВ ТВК "Львівхолод" відновити за свій рахунок самовільно порушену систему централізованого теплопостачання в належному йому приміщенні, а за зустрічним позовом ТОВ ТВК "Львівхолод" до ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" про спонукання до вчинення дій - надання дозволу на підключення встановленого приладу обліку тепла до системи теплопостачання приміщення магазин.

Так, зазначеним рішенням у справі № 914/4549/13, яке набрало законної сили, було встановлено, що ТОВ ТВК "Львівхолод" самовільно, в порушення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (630-2005-п) та Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, що затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р № 4 (z1478-05) , провів від'єднання приміщення від системи централізованого опалення шляхом відокремлення радіаторів опалення від транзисторних стояків.

Доказів виконання рішення щодо відновлення відповідачем самовільно порушеної системи централізованого теплопостачання в належному йому приміщенні в матеріалах справи немає.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст. 35 ГПК України).

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак позивачем не надано доказів фактичного споживання відповідачем теплової енергії після припинення дії договору, тобто з 07.02.2013 р. по квітень 2014 р., тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 38 408,16 грн. заборгованості за фактично отриману теплову енергію.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 року у справі № 914/3899/14 - без змін.