головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представника відповідача 4 Марченка М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року за заявою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про роз'яснення порядку і способу виконання рішення суду у справі № 910/7145/13 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мари Льо" 2. Компанії з обмеженою відповідальністю "Сенотіверо Коммершиал ЛТД" (Senotivero Commercial LTD) 3. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 4. Компанії з обмеженою відповідальністю "Філенто Холдінг ЛТД" (Filento Holding LTD) 5. Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Філенто Холдінгс ЛТД" (Filento Holdings LTD) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пелех Зоряни Богданівни про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року (судді: Босий В.П., Літвінова М.Є., Івченко А.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Чорна Л.В.) відмовлено у роз'ясненні порядку і способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року.

У касаційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду про відмову у роз'ясненні судового рішення, посилаючись на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ст. 390 Цивільного кодексу України та ст.ст. 11, 61 Закону України "Про виконавче провадження". Заявник касаційної скарги вважає, що суди, відмовившись дати відповідне роз'яснення порядку і способу виконання рішення, порушили його права щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника в судове засідання через його зайнятість в іншому судовому процесі.

Клопотання про відкладення розгляду справи залишене без задоволення як таке, що не має належного документального підтвердження. При цьому, враховано те, що в цьому випадку нез'явлення в засідання представника позивача не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується, зважаючи на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), та те, що позивачем подана у письмовій формі касаційна скарга, що містить вимоги із зазначенням суті порушення та неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вищий господарський суд України, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Рішення має бути гранично повним, викладено чітко та зрозуміло.

Відповідно до ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту. Про роз'яснення рішення виноситься ухвала.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Пленум Вищого господарського суду України в абз. 3 п. 17 постанови від 23.03.2012 року N 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) роз'яснив, що здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

У п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) зазначено, що відповідно до вимог ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення або зміст наказу є незрозумілими, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа. Господарський суд першої інстанції, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту виконавчого документа, не змінюючи їх редакції. Роз'яснення рішення, ухвали здійснюється господарським судом за правилами ст. 89 ГПК України. В ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

Отже, в ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд роз'яснює, як саме слід розуміти резолютивну частину рішення, тобто тлумачить зміст написаного у рішенні. При цьому, суд, при розгляді заяви державного виконавця в порядку ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 89 ГПК України не може змінювати редакцію резолютивної частини рішення суду чи спосіб і порядок його виконання. Питання про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вирішується в порядку ст. 121 ГПК України.

У заяві від 23.02.2015 року № 1050/7 про роз'яснення порядку та способу виконання рішення державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Власюк С.В. з посиланням на норми ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 89 ГПК України просить роз'яснити: чи є самочинна реконструкція боржником частини нежилих приміщень будинку № 30 по вул. Васильківській в місті Києві перешкодою для витребування цих приміщень згідно переліку, наведеного у виконавчому документі, або необхідно витребовувати приміщення, які співпадають по площі (є наявні в натурі) відповідно до виконавчого документу та поверхневого плану будівлі, наданого БТІ.

Тобто, у заяві фактично порушується питання про визначення порядку і умов здійснення виконавчого провадження, а не про роз'яснення змісту викладеної у виконавчому документі резолютивної частини рішення. Тому Вищий господарський суд України вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у задоволенні заяви, і підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні. Доводи касаційної скарги, які зводяться до обґрунтування неможливості виконання рішення суду у встановлені спосіб, з огляду на зміну площу частини нежилих приміщень, що були витребувані судом, та у зв'язку з цим позбавлення позивача права на володіння, користування та розпорядження власним майном, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки ці обставини не є предметом розгляду при вирішенні питання про роз'яснення рішення суду в порядку, встановленому ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 89 ГПК України.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Товариство з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка".

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року у справі № 910/7145/13 - без змін.