суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Яценко О.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на постанову від 21.04.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду міста Києва № 910/27368/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в розмірі 5797,40 грн, за участю представників: від позивача - від відповідача - Кобець Р.Ю. не з'явились

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/27368/14 (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Самсіна Р.І.), задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (далі-позивач) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі-відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, в розмірі 5797,40 грн.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п.2.1 ст. 2, ст. ст. 22, 29, ч.2 п.36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ст. ст. 936, 1172 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що належним доказом, на підставі якого мав бути здійснений розрахунок розміру страхового відшкодування, є звіт оцінювача від 04.02.2014 № 14/1/62/601706, а не сплачений позивачем рахунок на відновлювальний ремонт транспортного засобу. У зв'язку із вказаними обставинами, скаржник зазначає, що з нього мала бути стягнута саме оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу та без ПДВ.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представник скаржника не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2015.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 26.06.2015 № 03-05/1062, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.10.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір № 1016238-02-10-04 добровільного страхування наземного транспорту, за умовами якого страховик прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Fiat Nuova Doblo" 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вигодонабувач - ПАТ "Ідея Банк" (розділ 1 договору); страхове відшкодування визначається без врахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів (розділ 5 договору).

19.11.2013 о 09 год. 10 хв. громадянин ОСОБА_6, на 43 км + 700 м автодороги Київ-Знамянка, керуючи автомобілем "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2, при виконанні розвороту, виконуючи маневр, не зайняв крайнє ліве положення, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Fiat Nuova Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Відповідно до постанови Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2014 у справі № 372/5623/13-п ОСОБА_6 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

21.11.2013 ОСОБА_5 повідомив страховика - ПрАТ "СК "ВУСО" про настання страхового випадку у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 19.11.2013, та просив виплату страхового відшкодування здійснити відповідно до листа Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" від 14.01.2014 № 16.1-05/4122, про що свідчить заява про виплату страхового відшкодування від 21.11.2013.

24.11.2013 за результатами проведеного відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля "Fiat Nuova Doblo", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 виставлено ОСОБА_5 рахунок №РАСС078846, згідно з яким фактичні відновлювальні ремонтні роботи застрахованого позивачем автомобіля здійсненні на суму 29231,83грн.

23.01.2014 позивачем погоджена сума страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 19.11.2013, в розмірі 27395,45 грн.

Відповідно до страхового акту № 459-02 від 27.01.2014 позивач узгодив здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору № 1016238-02-10-04 від 01.10.2013, в розмірі 2739545 грн, шляхом перерахування коштів вигодонабувачеві - Публічному акціонерному товариству "Ідея Банк".

Платіжним дорученням № 1019 від 27.01.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" здійснило виплату страхового відшкодування за договором № 1016238-02-10-04 в сумі 27395,45 грн (без ПДВ, адже в зазначеному платіжному дорученні відсутня графа розрахунку суми, яка б включала в себе ПДВ).

Оскільки відповідальність винуватця ДТП - ОСОБА_6 відповідно до договору від 04.07.2013 (поліс № АС/4042961) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахована відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна", позивач звернувся до останнього з вимогою вих. № 1355 від 03.04.2014 про відшкодування виплаченої страхової суми 27395,45 грн.

Відповідач задовольнив вказану вище вимогу частково, сплативши 21598,41 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 5797,40 грн решти виплаченої ним страхувальникові суми страхового відшкодування за договором № 1016238-02-10-04, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що, оскільки за приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика перейшло право вимоги фактичних витрат, сплачених останнім за відновлювальний ремонт транспортного засобу, сума якого склала 27395,45 грн, позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

З наведених приписів законодавства вбачається, що позивач як страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування і таке право переходить до нього саме в обсягах фактично понесених витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичні відновлювальні ремонтні роботи застрахованого позивачем автомобіля здійсненні на суму 29231,83 грн.

При цьому, узгоджена страховиком та страхувальником сума відшкодування, що була виплачена останньому на рахунок вигодонабувача, склала 27395,45 грн, а, отже, саме в межах цієї суми до позивача в порядку ст. 512 ЦК України перейшло право вимоги.

Відтак, враховуючи, що за вимогою про сплату страхового відшкодування відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП сплатив позивачеві 21598,41 грн, висновки попередніх судових інстанцій про наявність підстав для стягнення решти суми, відшкодованої позивачем за договором № 1016238-02-10-04, в розмірі 5797,40 грн, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Посилання скаржника на звіт № 14/1/62/601706 від 04.02.2014 про оцінку колісного транспортного засобу, виконаного оцінювачем - ФОП ОСОБА_8 на замовлення позивача, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля "Fiat Nuova Doblo", державний номерний знак НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 23697,93 грн, тобто менше визначеної позивачем суми, яка підлягає відшкодуванню, колегія суддів відхиляє, оскільки звіт фіксує можливу, а не фактичну суму відшкодування. Реальним же підтвердженням її розміру є саме платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, в розмірі якого до страховика перейшло право вимоги відшкодування своїх фактичних витрат до особи, відповідальної за завдані збитки.

Доводи скаржника про необхідність зменшення суми відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Разом з тим, відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003 за № 1074/8395 (z1074-03) , значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Отже, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Fiat Nuova Doblo" 2012 року випуску дорівнює нулю, адже на момент скоєння ДТП строк його експлуатації не перевищував навіть одного року.

Крім того, зі змісту розділу 5 договору № 1016238-02-10-04 від 01.10.2013 добровільного страхування наземного транспорту вбачається узгодження страховиком та страхувальником умов про визначення страхового відшкодування без врахування амортизаційного зносу та його виплата останньому внаслідок події ДТП без врахування такого коефіцієнту, що не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на протиправність стягнення з нього ПДВ в складі вартості проведеного ремонту транспортного засобу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, до жодного з документів, якими підтверджуються витрати на відновлювальний ремонт та здійснені в зв'язку з ним виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту, а також до вимоги № 1355 від 03.04.2014 про відшкодування витрат, надіслану відповідачеві, сума податку на додану вартість не включена.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини та досліджені ними докази, що за приписами ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.