головуючий суддя: судді: Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: Войцешук В.І., дов. № 25 від 15.04.2015р.; від відповідача: Коновалов М.Є., дов. б/н від 12.01.2015 р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у справі господарського суду № 915/2253/14 Миколаївської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" про стягнення 1 813 365,62 грн.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" про стягнення основного боргу в розмірі 1 728 681,75 грн. (в редакції заяви від 23.03.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.02.2015 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у справі № 915/2253/14, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 728 681,75 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2015 р. вищезазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 23.06.2015 р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмових відзивах на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 30.06.2015 р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та доповненнях до неї, відзивах на касаційну скаргу та доповненнях до неї, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 09.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" (відповідач) укладений договір купівлі-продажу № С-0910/5, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача сою нестандартну насипом, в кількості 3000,00 метричних тон товару з опціоном +/-5% за вибором позивача залізничним транспортом на умовах згідно з правилами Інкотермс-2010, СРТ (доставлено до) - Миколаївський МТП, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору. Право власності на товар переходить до відповідача в момент передачі товару. Товар вважається поставленим позивачем та прийнятим відповідачем в кількості (по вазі) та по якості, які остаточно визначені в пункті поставки.

Відповідно до п. п. 6.1.1., 6.1.1.2. договору, відповідач проводить оплату товару 90% вартості завантаженого в ж/д вагони товару в українських гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок позивача протягом 2 банківських днів з моменту надання відвантажувальних документів. Остаточний рахунок проводиться відповідачем після надходження товару в пункт поставки згідно кількості, яка була визначена під час приймання товару в пункті поставки отримувачем або незалежною інспекційною компанією, призначеною відповідачем за власний рахунок. Позивач зобов'язаний виписати відповідачу видаткові та податкові накладні згідно фактичної кількості товару, визначеної в пункті поставки.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу залізничним транспортом 12.11.2014 р. та 13.11.2014 р. товар на загальну суму 3 210 969,60 грн. (що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними, які підписані та скріплені печатками відповідача без будь-яких зауважень щодо якості, вартості та кількості поставленого товару, податковими накладними та довіреністю відповідача на отримання від позивача товару).

На виконання умов договору відповідачем 14.11.2014 р. сплачено за партію товару від 12.11.2014 р. 90% її вартості у сумі 1 482 287,85 грн. (з ПДВ).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 19.11.2014 р. № 1922/1 щодо оплати поставленого товару, який був залишений останнім без відповіді.

Суди встановили, що 15.12.2014 р. позивач направив відповідачу лист з повним пакетом документів визначених умовами договору по двом партіям поставленого товару (що підтверджується квитанцією про поштове відправлення та описом вкладення до цінного листа про поштове відправлення).

Належних та допустимих доказів сплати відповідачем залишку не сплаченого товару по партії від 12.11.2014 р. у сумі 163 005,75 грн. та у повному обсязі по партії від 13.11.2014 р. у сумі 1 565 676 грн. господарським судам не надано.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1.71 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (v0014600-13) визначено, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з огляду на доведеність матеріалами справи факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором у сумі 1 728 681,75 грн. та з огляду на те, що строк сплати за поставлений товар у відповідності до умов договору є таким, що настав, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 43, 47, 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у справі № 915/2253/14 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у справі № 915/2253/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" - без задоволення.