Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Євсікова О.О.,

Попікової О.В.

за участю представників:

ТОВ "Домдах" - не з'яв.,

Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області - не з'яв.,

Вінницької митниці Державної фіскальної служби - не з'яв.,

Прокуратури - Суходольського С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015

у справі № 902/59/15 господарського суду Вінницької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домдах"

до 1) Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області;

2) Вінницької митниці Державної фіскальної служби

за участю Прокуратури Вінницької області

про стягнення 746 733,09 грн. шкоди

22 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Домдах" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Вінницької митниці Державної фіскальної служби стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області 746 733,09 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої Вінницькою митницею Міндоходів.

10 березня 2015 року Вінницька митниця Державної фіскальної служби звернулася до господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 902/59/14 до прийняття рішення Вищим адміністративним судом України у справі № 802/1883/14-а.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.03.2015 (суддя Мельник П.А.) на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинено провадження у даній справі до вирішення справи № 802/1883/14-а, що розглядається Вищим адміністративним судом України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 (колегія суддів у складі: суддя Маціщук А.В. - головуючий, судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.) вказана ухвала місцевого господарського суду скасована. Справу передано на розгляд господарського суду Вінницької області.

У касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.03.3015 залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст. 79 ГПК України. Зокрема, в касаційній скарзі наголошується на тому, що в справі № 802/1883/14-а не прийнято остаточного рішення, оскільки в даній справі Вищим адміністративним судом України 15.10.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вінницької митниці Державної фіскальної служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 .09.2014. Скаржник припускає можливість скасування в касаційному порядку судових рішень у справі № 802/1883/14-а та стверджує, що розгляд даної господарської справи по суті до завершення касаційного перегляду у справі № 802/1883/14-а може призвести до безпідставного стягнення коштів Державного бюджету України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом апеляційної інстанції, предметом позовних вимог у даній справі є вимоги про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 746 733,09 грн. як відшкодування шкоди, завданої діями Вінницької митниці Міндоходів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій Вінницької митниці Міндоходів (безпідставного звернення у власність держави та передачі на реалізацію майна позивача) позивач був позбавлений можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності майном - товарами промислового призначення, внаслідок чого йому завдана шкода у розмірі вартості електропобутових товарів.

Водночас господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що Вінницьким окружним адміністративним судом за результатами розгляду справи № 802/1883/14-а визнано протиправними дії Вінницької митниці Міндоходів щодо звернення у власність держави та передачі на реалізацію електропобутових товарів в кількості 178 позицій, належних ТОВ "Домдах". постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2014 залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014. Вказані судові рішення оскаржені відповідачем до суду касаційної інстанції і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 відкрито відповідне касаційне провадження.

Задовольняючи клопотання Вінницької митниці Державної фіскальної служби про зупинення провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що справа № 802/1883/14-а за позовом ТОВ "Домдах" до Вінницької митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, яка перебуває в провадженні Вищого адміністративного суду України пов'язана з даною господарською справою і розгляд останньої неможливий до вирішення справи № 802/1883/14-а.

Рівненський апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі виходив з того, що судове рішення у справі № 802/1883/14-а набрало законної сили, а тому його перегляд у касаційному порядку не створює обставин, із якими ч. 1 ст. 79 ГПК України пов'язує можливість зупинення провадження у справі.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для зупинення провадження в даній справі, з огляду на таке:

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, про що виносить ухвалу.

За змістом вказаної процесуальної норми для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) роз'яснено, що:

- пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 3 і 4 ст. 35 ГПК України).

- під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В даному випадку господарський суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що судове рішення у справі № 802/1883/14-а згідно з приписами ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили, а його перегляд у касаційному порядку не може бути правовою підставою для зупинення провадження у даній справі.

Вказаний висновок відповідає приписам ст. 124 Конституції України стосовно того, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а доводи Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області щодо не прийняття остаточного рішення у справі № 802/1883/14-а є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинне законодавство не містить визначення терміну остаточне рішення у справі, а натомість визначає момент, з якого судове рішення набирає законної сили.Також, наведений вище висновок господарського суду апеляційної інстанції відповідає положенням п.1 ч.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , щодо гарантій розгляду справи упродовж розумного строку.

Доводи скаржника щодо можливості безпідставного стягнення коштів Державного бюджету України ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть бути покладені в основу обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі. Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що у випадку скасування Вищим адміністративним судом України судових рішень у справі № 802/1883/14-а та прийняття нового рішення у справі, сторона у справі не позбавлена процесуальної можливості звернутись з відповідною заявою в порядку розділу ХІІІ ГПК України (1798-12) .

Виходячи з викладеного, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для скасування або зміни оскарженої постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі № 902/59/15 залишити без змін.