головуючого судді: Сибіги О.М. суддів Фролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача Дребот І.А., дов. від 04.12.14 третіх осіб не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.15 у справі № 922/5469/14 господарського суду Харківської області за позовом Харківської міської ради до Приватного підприємства "Альта-Л" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Департамент земельних відносин Харківської міської ради, 2. Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, 3. Основ'янська об'єднана Державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про повернення безпідставно набутого майна та стягнення грошових коштів в розмірі 1 337 559,14 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 23.06.2015 для розгляду касаційної скарги у справі № 922/5469/14 господарського суду Харківської області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Альта-Л" про зобов'язання повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 1,146592 га, яка розташована по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові та стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 1337559,14 грн. Позов мотивовано тим, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави; відповідач не сплачує орендну плату за земельну ділянку, що є безпідставним збагаченням. Позов обґрунтовано приписами статей 1212- 1215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2015 у справі № 922/5469/14 (суддя Аюпова Р.М), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 (судді: Пуль О.А. - головуючий, Білоусов Я.О., Лакіза В.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушує права відповідача як власника об'єкта нерухомості. Крім того, як зазначено судами, спірна земельна ділянка не є самовільно зайнятою.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Харківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1337559,14 грн. доходу, одержаного від безпідставно набутого майна; в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 120, 125, 156 Земельного кодексу України, статей 377, 1212- 1214 Цивільного кодексу України. Заявник, зазначає, що судами попередніх інстанцій не були належним чином з'ясовані дійсні обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, заявник зазначає, що відповідач не набув належним чином прав власності чи користування спірною земельною ділянкою, а відтак позивач правомірно застосував до спірних правовідносин приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Альта-Л", на підставі рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010р. по справі № 29/309-10 є власником нежитлової будівлі літ. "Б-3" площею 8176,6 кв.м. по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2014 № 26680235.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Харківської міської ради до Приватного підприємства "Альта-Л" про зобов'язання повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 1,146592 га, яка розташована по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові та стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 1337559,14 грн. на підставі статей 1212- 1215 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Харківською міською радою здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержанням земельного законодавства, за результатами яких позивачем встановлені факти використання ПП "Альта-Л" земельної ділянки площею 1,146592 га по вул.Тернопільській, 6 у м.Харкові без достатньої правової підстави.

Відповідач використовує земельну ділянку площею 8176,6 кв.м. по вул. Тернопільській, 6 у м. Харкові для експлуатації вищезазначеної нежитлової будівлі, що підтверджується актом обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 03.11.2014 Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради. При цьому, як зазначає позивач, відповідач у період з 01.11.2011 по 31.10.2014 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, в результаті безоплатно користувався цією земельною ділянкою. Розмір доходу від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою в сумі 1337559,14 грн.

З касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються заявником в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 1337559,14 грн.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 статті 1214 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За приписами статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України ).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Для визначення розміру податку та орендної плати відповідно до п.289.1 статті 289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 23 Закону України "Про оцінку земель").

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не підтверджено розмір спірної земельної ділянки; розрахунки позивача не підтверджені певними документами які б свідчили про конкретний розмір збагачення, який мав отримати позивач у разі укладення договору оренди землі.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині. Доводи, викладені заявником в касаційній скарзі, вказаних висновків не спростовують. На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.