Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційних скарг державного підприємства "Київмашсервіс" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 у справі № 40/360 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" до регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", про визнання права власності,

за участі представників сторін:

від позивача - Атаманчук Л.Р.,

від відповідача - Кошман А.С.,

від третьої особи - не з'явився,

від ДП "Київмашсервіс" - Волошин Ю.І.,

від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Кілеса П.В.,

19.06.2006 товариство з обмеженою відповідальністю "АВС" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про визнання за ними права власності на склад ангарного типу, зведений за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4, та зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву дати згоду на оренду майданчика площею 0,06 га.

04.07.2006 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Смірнова Л.Г.), залишеним без змін 05.09.2006 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Новіков М.М., Алданова С.О., Шипко В.В.) позов задоволено, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "АВС" право власності на приміщення складу ангарного типу загальною площею 376,2 кв.м. (літ."Б") та прибудованого до нього адміністративно-побутового корпусу загальною площею 334,0 кв.м. (206,9 кв.м. + 127,1 кв.м.), (літ. "А"), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4, позначених на Генплані товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" під номером 32, та зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву дати згоду ТОВ "АВС" на суборенду виробничого бетонного майданчика загальною площею 0,06 га.

08.11.2006 ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву повернуто без розгляду у зв'язку з несплатою державного мита.

16.12.14 державне підприємство "Київмашсервіс" та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, у яких просили судові рішення у справі скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

В обґрунтуванні своїх вимог заявники зазначали, що дізналися про існування судових рішень лише 09.12.2014 під час ознайомлення з матеріалами справи № 910/5438/14 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" до державного підприємства "Київмашсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "МБІ ІНВЕСТ", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про усунення перешкод у користуванні власним майном.

06.04.2015 ухвалою Вищого господарського суду України прийнято до провадження касаційні скарги заявників, та призначено розгляд справи на 27.04.2015 о 12 год. 00 хв.

21.04.2015 від товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" надійшло клопотання про припинення касаційного провадження, мотивоване тим, що ухвалені судові рішення не стосуються прав та обов'язків заявників, а також тим, що касаційні скарги подано поза строків їх оскарження.

У судовому засіданні представником позивача зазначене клопотання підтримано з тих же мотивів.

Проаналізувавши зміст заявленого клопотання та матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2006, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" до регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання права власності на приміщення складу ангарного типу загальною площею 376,2 кв.м. (літ."Б") та прибудованого до нього адміністративно-побутового корпусу загальною площею 334,0 кв.м. (206,9 кв.м. + 127,1 кв.м.), (літ. "А"), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4, позначених на Генплані товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" під номером 32, та зобов'язано регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву дати згоду ТОВ "АВС" на суборенду виробничого бетонного майданчика загальною площею 0,06 га.

Оспорюючи законність та обґрунтованість ухвалених рішень, регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву в установлені законом терміни було подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, яку було повернуто через несплату державного мита.

Звертаючись до Вищого господарського суду України, державне підприємство "Київмашсервіс" та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України стверджували, що їм стало відомо про існування цих судових рішень лише у зв'язку з розглядом господарським судом міста Києва справи № 910/5438/14 про усунення перешкод у користуванні власним майном, у якій вони виступали відповідачем та третьою особою, тому зазначали, що суди помилково не залучили їх до участі у цій справі, ухваливши рішення, які стосуються їх прав та обов'язків.

Твердження позивача в обізнаності Мінпромполітики щодо існування оскаржуваних судових рішень з 2011 року не може бути взяте до уваги, оскільки зі змісту листування, на яке посилається позивач, такого висновку зробити не можна. Тому вказане клопотання підлягає відхиленню, оскільки ухвалені у справі судові рішення стосуються прав та обов'язків заявників, яких не було залучено до участі у справі. Такі висновки кореспондуються із рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2014 у справі № 910/5438/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" до державного підприємства "Київмашсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "МБІ ІНВЕСТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про усунення перешкод у користуванні власним майном.

Що стосується положень ч.2 ст. 110 ГПК України, якими обмежуються одним роком строки подачі касаційної скарги прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, то вони не підлягають застосуванню, так як касаційні скарги заявниками подано у порядку, визначеному положеннями ст. 107 ГПК України.

У зв'язку з чим оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню для нового розгляду до суду першої інстанції на підставі положень п.3 ч.2 ст. 111-10 ГПК України.

Скасовуючи ухвалені судові рішення, колегія суддів звертає увагу також на наступне.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також і посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права, у відповідних випадках - на норми Конституції України (254к/96-ВР) на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 4-3, 33, 43, 84 ГПК України й інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін.

Як убачається зі змісту позовної заяви, товариство з обмеженою відповідальністю "АВС", обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилалися, зокрема, на положення ст. 392 Цивільного кодексу України.

Визнаючи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги, у своїх рішеннях як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції усупереч положенням ст. 84 ГПК України не зазначили жодної статті матеріального права, як підставу обґрунтованості позовних вимог.

Більше того, згідно з положеннями статті 12 Земельного кодексу України ( у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежувань земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищі, міські ради.

Як убачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4. Отже, суб'єктом права власності на зазначену земельну ділянку, враховуючи положення ст. 80 Земельного кодексу України, є Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування.

Наведене свідчить, що оскаржувані судові рішення безпосередньо зачіпають права та обов'язки Київської міської ради, як власника та розпорядника земельної ділянки, без відома якої визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, яке розташоване на належній міській раді земельній ділянці.

Усупереч викладеному, зазначені обставини не були перевірені судами при розгляді справи, тобто суди припустились порушення норм процесуального законодавства, ухваливши рішення, які стосуються прав і обов'язків Київської міської ради, без залучення останньої до участі у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права, яке полягає в прийнятті рішення або постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі, є підставою для скасування рішення місцевого суду.

За таких обставин, рішення обох інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 107, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги державного підприємства "Київмашсервіс" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задоволити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 та рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2006 у справі № 40/360 скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.