Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В., суддів Данилова Т.Б., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 910/16260/14 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" про стягнення 714 090,25 грн.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/1047 від 24 червня 2015 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Данилової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач).

за участю представників сторін від:

позивача: Левченко В.І. (дов. від 05.09.2014), Жекова Г.І. (дов. від 26.12.2014)

відповідача: Кічак Ю.В. (дов. від 09.07.2014)

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося з позовом до Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім", в якому, з урахуванням зменшення розміру вимог просило стягнути з відповідача 586 105,71 грн. боргу за спожиту теплову енергію. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг з теплопостачання за період з 01.01.2014 по 01.06.2014 за договором № 1532528 від 14.01.2000. При цьому позивач посилався на приписи статей 611, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015, ухваленим колегією суддів у складі: Домнічева І.О. - головуючий, Трофименко Т.Ю., Літвінова М.Є., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість за теплову енергію виникла з незалежних від волі відповідача обставин у період, коли господарська діяльність підприємства була заблокована внаслідок настання форс-мажорних обставин. Такого висновку суд дійшов врахувавши наявність сертифіката Торгово-Промислової палати України № 875 від 10.10.2014 про форс-мажорні обставини. При цьому суд керувався приписами статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий, Тищенко О.В., Іоннікова І.А., постановою від 22.04.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про те, що предметом спрору є тільки основна заборгованість за теполову енергію, а від пені, інфляційних втрат та 3% річних позивач відмовився. Наголошує скаржник і на обставинах відновлення відповідачем своєї діяльності раніше ніж визначено у сертифікаті Торгово-Промислової палати України. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" 586 105,71 грн. боргу за спожиту теплову енергію у період з січня 2014 року до червня 2014 за укладеним між сторонами за договором № 1532528 від 14.01.2000. Відмовляючи у позовові, суди виходили з наявності форс-мажорних обставин у зв'язку із несанкціонованим захопленням будівлі відповідача, та як наслідок неможливості споживання послуг з теплопостачання. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (статті 525, 526 вказаного Кодексу України). Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вимог статті 610 названого Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Поряд з цим, відповідно до положень статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Крім того, статтею 617 вказаного Кодексу передбачені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до статті 141 Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту,регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Дана редакція Закону діє з 02.09.2014 та прийнята з метою регулювання та визначення форс-мажорних обставин у зв'язку з подіями на території України. Таким чином, згідно з законодавством України, Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору, виключно відповідно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України, як уповноважений орган.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили обставини наявності форс-мажорних обставин, які призвели до неможливості виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором. Так, відповідно до сертифікату про форс-мажорні обставини від 10.10.2014 № 875 Торгово-промислова палата України засвідчила, що захоплення 26.01.2014 сторонніми особами будівлі Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" (вул. Хрещатик, 2, м. Київ) є форс-мажорними обставинами за договором № 1532528 на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Київенерго". Дія зазначених форс-мажорних обставин припинилася тільки 22.08.2014.

Водночас судами були враховані і звернення відповідача до позивача у січні 2014 року щодо несанкціонованого захоплення невідомими особами будівлі, у тому числі втручання в систему опалення, вентиляції та кондиціонування, що призвело до блокування діяльності підприємства. Окрім цього, судами установлено, що відповідно до наказу Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" № 38 від 23.08.2014 відповідач відновив свою роботу лише 23.08.2015.

Відтак, установивши факт наявності у спірний період форс-мажорних обставин, що виявилось у неможливості здійснення підприємством своєї господарської діяльності, у тому і споживання послуг з теплопостачання у спірний період, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів.

Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 910/16260/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.