Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: прокуратури Яговдік С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивача Пильненька І.І. - довіреність від 15.01.2015 року відповідача Сугоняко О.О. - довіреність від 01.07.2014 року третіх осіб не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В." ("GOOIOORD B.V."), що діє в Україні через представництво "Гоойоорд Б.В." на постанову від 25.02.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/16879/14 господарського суду м. Києва за позовом Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Державної організації 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В." ("GOOIOORD B.V."), що діє в Україні через представництво "Гоойоорд Б.В." треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві - ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - ОСОБА_10 про розірвання договору зберігання № 01/02-11 від 01.02.2011 та зобов'язання вивезти товарно-матеріальні цінності з території 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710),

У серпні 2014 року Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В." ("GOOIOORD B.V."), що діє в Україні через представництво "Гоойоорд Б.В.", треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про розірвання договору зберігання № 01/02-11 від 01.02.2011 та зобов'язання вивезти товарно-матеріальні цінності з території 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710), посилаючись на приписи статей 626, 629, 652 Цивільного кодексу України.

Наказом Міністерства інфраструктури України № 137 від 01.03.2013 "Про списання основних засобів з балансів 195-ої центральної бази та 8-го навчального центру Державної спеціальної служби транспорту" позивачу дозволено списання з балансу, серед іншого, складу ПММ заглибленого (інвентарний номер 1030057), а відтак, у позивача відсутня можливість подальшого зберігання майна відповідача, тобто змінилися істотні обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Компанія з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В.", що діє через представництво компанії "Гоойоорд Б.В." в Україні, у запереченнях на позовну заяву просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на подальше продовження строку дії Договору після 30.06.2013 року, про що було зазначено в рішенні Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 910/18450/13.

Крім того, відповідач зазначав, що прийняття наказу Міністерством інфраструктури України № 137 від 01.03.2013 "Про списання основних засобів з балансів 195-ої центральної бази та 8-го навчального центру Державної спеціальної служби транспорту" не є істотною зміною обставин. Зазначений наказ було прийнято ще 01.03.2013 року, тобто задовго до серпня - вересня 2013 року коли сторони продовжили дію договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. (судді Сташків Р.Б., Отрош І.М., Спичак О.М.) позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Приватну компанію з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В." ("GOOIOORD B.V."), що діє в Україні через представництво "Гоойоорд Б.В." вивезти товарно-матеріальні цінності з території Державної організації 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) (м. Київ, вул. Магнітогорська, 5; ідентифікаційний код 33148732).

У іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору зберігання № 01/02-11 від 01.02.2011 року суд першої інстанції виходив з того, спірний договір не діє з 01.07.2013 року, а відтак, відсутні підстави розглядати позовні вимоги про розірвання такого договору, оскільки розірваним може бути лише діючий договір.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вивезти товарно-матеріальні цінності з території позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір припинив свою дію 30.06.2013 року, відповідач як поклажодавець, в силу статті 948 Цивільного кодексу України, зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

За апеляційною скаргою Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В." ("GOOIOORD B.V."), що діє в Україні через представництво "Гоойоорд Б.В.", Київський апеляційний господарський суд (судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М., Рябуха В.І.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.02.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В." ("GOOIOORD B.V."), що діє в Україні через представництво "Гоойоорд Б.В." подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В." ("GOOIOORD B.V."), що діє в Україні через представництво "Гоойоорд Б.В." вивезти товарно-матеріальні цінності з території Державної організації 195-ої центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710), посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник у касаційній скарзі, посилається на те, що під час розгляду судами справи № 910/18450/13 (рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2013, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014) за позовом того ж самого позивача до того ж самого відповідача встановлено, що сторони фактично продовжили дію спірного договору на невизначний строк, а відтак, вказаний факт в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України не має доводитись знов під час розгляду даної справи по суті, проте, розглядаючи дану справу по суті, суди вказаних обставин не врахували та дійшли невірного висновку про те, що договір про надання послуг зберігання № 01/02-11 припинив свою дію 30.06.2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної організації 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В." ("GOOIOORD B.V."), що діє в Україні через представництво "Гоойоорд Б.В." про розірвання договору зберігання № 01/02-11 від 01.02.2011 та зобов'язання вивезти товарно-матеріальні цінності з території 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710), на підставі приписів статей 626, 629, 652 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, 01.02.2011 року між Позивачем, як зберігачем, та Відповідачем, як поклажодавцем, було укладено Договір про надання послуг зберігання № 01/02-11 на виконання вимоги державного виконавця від 25.11.2010 року з метою забезпечення схоронності майна боржників - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час проведення виконавчих дій щодо останніх (том 1 а.с.28-31).

За умовами договору Позивач надає Відповідачу послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, вичерпний перелік яких визначений в Акті приймання-передачі від 08.02.2011 року, на критому приміщенні (складі) Позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 5.

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 договору вартість послуг зберігача по Договору за перший базовий місяць складає 1000 грн., у т.ч. ПДВ 20%-166,67 грн.

За умовами пункту 5.1 розділу 5 Договору, він набуває чинності з моменту підписання даного Договору і діє до "31" травня 2011 року включно. Обчислення строку зберігання починається з моменту підписання Сторонами Актів приймання-передачі і закінчується датою закінчення дії цього Договору.

Якщо Договір є таким, що пролонгований чи переукладений Сторонами, останній набирає чинності з моменту підписання угоди про пролонгацію або з моменту переукладення.

Пунктом 5.2 розділу 5 Договору передбачено, що його дія може бути продовжена або достроково припинена за згодою Сторін, про що укладається додаткова угода.

Відповідно до пунктів 5.3 та 5.2 розділу 5 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором, інша Сторона має право розірвати договір, з обов'язковим попередженням іншої Сторони не менше, ніж за 30 днів (не враховуючи час поштового обігу) до моменту розірвання.

У разі закінчення строку дії цього Договору, якщо Поклажодавець має намір продовжити строк дії Договору або переукласти останній, Поклажодавець не пізніше, ніж за 15 робочих днів до закінчення строку дії Договору, зобов'язаний письмово повідомити Зберігача: про дійсність Заявки на площу, що займається Поклажодавцем; відомості про представників, які будуть направлені для проведення відповідних переговорів зі Зберігачем щодо питань пролонгації або переукладення Договору.

У відповідності до розділу 5 спірного Договору, сторонами було укладено ряд додаткових угод про продовження строку його дії № 1 від 16.05.2011 року, № 2 від 28.09.2011 року, № 3 від 29.11.2011 року, № 4 від 29.01.2012 року, № 5 від 23.07.2012 року, № 7 від 30.12.2012 року, та останньою Додатковою угодою № 8 від 31.03.2013 року строк дії Договору було продовжено до 30.06.2013 року (том 1 а.с. 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39).

Повідомленням від 26.02.2014 року № 184 позивач повідомив відповідача про те, що наказом Міністерства інфраструктури України № 137 від 01.03.2013 "Про списання основних засобів з балансів 195-ої центральної бази та 8-го навчального центру Державної спеціальної служби транспорту" проводиться списання основних засобів, які обліковуються на балансі 195-ої центральної бази, а саме: складу ПММ заглибленого (інв. номер 1030057) та складу майна (інв. номер 1030023), на підставі чого відсутня можливість подальшого зберігання майна Поклажодаця. У своєму повідомленні позивач просив розірвати договір про надання послуг зберігання № 1/02-11 від 25.11.2012 року, вивезти товарно - матеріальні цінності зі складу військової частини та забезпечити присутність представника відповідача для підписання необхідних документів щодо розірвання договору (том 1 а.с.40-41).

Частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до положень частини 1 статі 938 Цивільного кодексу України (435-15) зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

За приписами статті 948 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Частинами 1 та 2 статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що договір зберігання № 01/02-11 від 01.02.2011 року припинив свою дію з 01.07.2013 року на підставі приписів статті 938 Цивільного кодексу України та пункту 5.1 договору, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано дійшли висновку, що саме з цієї дати у відповідача в силу приписів статті 948 Цивільного кодексу України виникло зобов'язання забрати річ від зберігача.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що посилання скаржника на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України є помилковими, оскільки як вбачається зі змісту рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 910/18450/13, висновок суду щодо продовження дії договору є правовим висновком, а не обставинами, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.