головуючого судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські обєднані мережі" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.15 у справі № 912/1598/14 господарського суду Кіровоградської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські обєднані мережі" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 треті особи Комунальне підприємство "Координаційний центр по обслуговуванню населення", Державне підприємство Дирекція будуючого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд про зобов'язання укласти договір та стягнення суми за участю представників від: позивача Авшарян С.В. (дов. від 01.12.14) відповідача не з'явилися, були належно повідомлені, третіх осіб не з'явилися, були належно повідомлені

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення боргу за надані послуги з централізованого опалення на суму 9 826,52 грн. та зобов'язання укласти договір про надання послуг з централізованого опалення приміщення за адресою: АДРЕСА_1, колясочна.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.12.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Вавренюк Л.С., судді: Коваленко Н.М., Поліщук Г.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Березкіна О.В., судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.), у позові відмовлено повністю, з мотивів відсутності договірних відносин між сторонами спору, при цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного споживання відповідачем послуг із теплопостачання (опалення) у період з грудня 2007 року по березень 2014 року, що виключає можливість нарахування оплати за нормативне споживання зазначеної послуги.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.15 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.12.14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач вважає, що судами при винесені судових актів не прийнято до уваги не дотримання відповідачем встановленого законодавством порядку відключення від мереж централізованого опалення; дано неправильну оцінку доказам у справі, а саме: акту фіксації наявності централізованого опалення у приміщенні, яке орендує відповідач від 28.01.08; не враховано визнання відповідачем свого боргу, оскільки ним була здійснена оплата у розмірі 100 грн. за надані послуги з централізованого опалення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, згідно договору від 07.09.04 № 07/4265 про передачу в безоплатне користування внутрішньо квартальних та внутрішньо будинкових мереж водо-, теплопостачання, водовідведення та кабельного телебачення, службових приміщень для ремонтних бригад і абонентського відділу, що перебувають у комунальній власності Долинської міської ради, від Долинського ЖКУ (5464-10) до ДП "Дирекція КГЗКОР" у безоплатне користування, передані вищевказані теплові мережі (договір від 07.09.04, а.с.176-178 т.2). 14.06.07 додатковою угодою № 1 до зазначеного вище договору від 07.09.04 внесено зміни, якими теплові мережі передані КП "Координаційний центр по обслуговуванню населення", як балансоутримувачу комунального майна (а.с.179 т.2), про що є акт приймання-передачі майна від 24.05.07 (а.с.180 т.2). Рішенням Долинської міської ради від 31.08.04 № 607 КП "Центр" передано основні засоби, в т.ч. будинок № 76 по вул. Нова у м. Долинська, який забезпечений системою централізованого опалення (а.с.26 т.2).

Між КП "Центр", як балансоутримувачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір на тимчасове користування технічним приміщенням, у відповідності до якого 01.10.04 дане приміщення передане відповідачу у користування, що підтверджується відповідним актом (а.с.28 т.2). Також 01.12.06 укладено договір № 42 на тимчасове користування приміщенням (а.с.132-133 т.2); 01.12.07 договір № 82 на тимчасове користування технічним приміщенням (а.с.134-35 т.2), а також 01.04.09 договір № 2/9 на тимчасове користування технічним приміщенням, який за доводами КП "Центр", є діючим на теперішній час (а.с.21 т.2).

Звертаючись до відповідача із позовом про зобов'язання укласти договір та стягнення 9 826,52 грн. за період з грудня 2007 року по березень 2014 року, позивач посилався на те, що відповідач, як фактичний споживач наданих послуг теплопостачання, за відсутності відповідного договору, зобовязаний на підставі дії законів оплатити отриманні послуги.

Мотивуючи свій висновок про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вказали на те, що рахунки, акти здачі-прийомки виконаних робіт, по-перше, не свідчать про постачання відповідачу теплоенергії; по-друге, зазначені рахунки та акти містять посилання на договір від 03.12.07 № 03-12, копія якого до матеріалів справи не залучена та позивачем оригінал для огляду не надавався. При цьому, з наданих документів не можна дійти висновку, що вони стосуються саме надання послуг опалення приміщення відповідача, оскільки не містять взагалі адреси того приміщення, послуги з теплопостачання якого, за доводами позивача, надавались відповідачу. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Вимогами ст.ст. 19, 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов'язок споживача оплачувати отримані ним житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання ЖКП сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Суди попередніх інстанцій установили, що у зв'язку із аварійним становищем в орендованому відповідачем приміщенні за зазначеною адресою 02.03.07 працівниками цеху тепло-газо забезпечення (ЦТГЗ) ДП "Дирекція КГЗКОР", яка на той час була спеціалізованої організацією, що надає послуги централізованого опалення і відповідно обслуговує внутрішньобудинкові системи, здійснено демонтаж радіаторів централізованого опалення та встановлено заглушки. При цьому, демонтаж здійснено не самим відповідачем, а уповноваженою на те особою, тобто виробником та постачальником теплоенергії, у користуванні якої на той час знаходилися внутрібудинкомі мережі теплопостачання, що підтверджується відповідними поясненнями ДП "Дирекція КГЗКОР" (а.с.164-165, 168-169 т.2). На підставі вищевикладеного суди дійшли висновку про безпідставність для нарахування заборгованості в оскаржуваний період, бо факт відсутності за вказаною адресою у період з березня 2007 року по липень 2014 року радіаторів централізованого опалення виключає можливість нормативного споживання теплоенергії користувачем даного приміщення та відповідно покладення оплати за її споживання.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками, оскільки всупереч ст. 43 ГПК України, судами не дано належної оцінки доводам позивача про те, що на місці демонтованого радіатора циркуляція теплоносія відбувається через батарейний трубопровід. Трубопроводи системи централізованого опалення не демонтовані, тепловіддача через них здійснюється. Стояк централізованого опалення не ізольований, що підтверджується актом обстеження нежитлового приміщення в під'їзді № 3 буд.76 по вул.Нова (колясочна), наявний у матеріалах справи (с.27 т.2). При цьому, судами взагалі не прийнято до уваги доводи позивача про те, що відключення радіаторів не означає відключення споживача-орендаря від мереж централізованого опалення, яке у порядку, визначеному чинним законодавством не здійснено, а отже відповідачу надавалися ЖКП, заборгованість по яким у зазначений оскаржуваний період не погашена.

Зважаючи на те, що фактично послуга з централізованого опалення відповідачу надається, однак її процентна кількість не визначена, то вирішуючи спір, судам слід було насамперед встановити остаточно теплове навантаження приміщення колясочної, зважаючи на навантаження від втрат теплової енергії та максимальне теплове навантаження неізольованого стояка централізованого опалення, для чого місцевому суду при новому розгляді справи слід розглянути питання про призначення відповідної судової експертизи.

Що стосується вимог про зобов'язання укласти договір, то колегія суддів Вищого господарського суду звертає увагу скаржника на те, що в силу вимог ст. 24 ЗУ "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. За змістом ст.ст. 632, 638 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та є необхідною для укладення договору. Наразі вартість теплоносіїв, які фактично отримує відповідач через стояк центрального опалення не встановлена, а без цього неможливо зробити висновок про умови, на яких він має бути укладений.

Вищий господарський суд України вважає слушними доводи скаржника про те, що невжиття споживачем зі свого боку всіх необхідних і залежних від нього заходів щодо приведення відносин з теплопостачання у відповідність до норм законодавства є порушення, а тому висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вимоги про зобов'язання укласти договір на теплопостачання є також передчасним. Але, на думку касаційної інстанції, питання про врегулювання ситуації шляхом зобов'язання укласти договір про надання ЖКП має вирішуватися враховуючи зміну обставин надання послуги (встановлення істотних умов договору зважаючи на теплове навантаження приміщення колясочної, на навантаження від втрат теплоенергії та максимальне теплове навантаження неізольованого стояка централізованого опалення у зазначеному приміщенні).

Колегія суддів касаційної інстанції, підсумовуючи викладене, дійшла висновку, що попередніми інстанціями, у порушення норм права, не встановлено всіх обставин справи, на підставі закону в їх сукупності, зокрема: не надано оцінку посиланням позивача на недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку повного відключення від мереж централізованого опалення, а відтак, і неврахування факту часткового надання послуг централізованого опалення у приміщенні, яке орендує відповідач, не визначена кількість енергії, яка отримується відповідачем через стояк та інші трубопроводи системи централізованого опалення, а відтак, не вирішене питання щодо зобов'язань по укладанню договору по наданню ЖКП, зважаючи на істотну зміну обставин надання послуг теплопостачання.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські обєднані мережі" задовольнити частково, рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.12.15 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.15 у справі № 912/1598/14 скасувати, справу № 912/1598/14 направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.