Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2015 у справі № 916/4474/14 Господарського суду Одеської області за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" про стягнення суми,

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" 30000 грн основного боргу, 28397,68 грн суми індексації ціни товару, 17784 грн штрафу та 4783,97 грн пені.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2015 (судді Оборотова О.Ю. - головуючий, Гіляк Г.І., Никифорчук М.І.) позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2015 (судді: Гладишева Т.Я. - головуючий, Савицький Я.Ф., Журавльов О.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2015 повернуто скаржнику.

Ухвала апеляційної інстанції обґрунтована тим, що скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу у справі скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження. Скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що в тексті апеляційної скарги скаржник зазначав про відсутність представника в судовому засіданні при прийнятті рішення судом та отримання його копії 30.03.2015.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить ухвалу залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони не скористалися наданими процесуальними правами на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що рішення місцевого господарського суду прийняте 16.03.2015, повний текст рішення складено 19.03.2015, отже останнім днем строку на подання апеляційної скарги є 30.03.2015 (з урахуванням вихідного дня 29.03.2015).

Як встановив апеляційний господарський суд, відповідач лише 03.04.2015 направив апеляційну скаргу на адресу суду, що не заперечується скаржником. Тобто заявник звернувся вже після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з п.4 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як зазначено апеляційним господарським судом, в матеріалах апеляційної скарги відсутнє клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги із зазначенням обґрунтованих причин такого пропуску.

За таких обставин, з огляду на відсутність клопотання заявника про відновлення пропущеного строку на оскарження рішення суду, недостатніми є лише посилання в тексті апеляційної скарги на несвоєчасність отримання тексту рішення суду. Тобто, для перевірки викладених доводів необхідно було насамперед звернутися до апеляційного суду з відповідним вмотивованим клопотанням. При цьому помилковими є доводи скаржника про обчислення строку на апеляційне оскарження з дати отримання копії рішення поштою, оскільки саме ч.1 ст. 93 ГПК України встановлює строк подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, що обчислюється з дня оголошення/ підписання рішення.

Таким чином, навіть факт невчасного отримання примірника процесуального документа не звільняє заявника від необхідності подавати клопотання про відновлення строку на оскарження у разі його фактичного пропуску, яке повинно містити обґрунтування поважності причин. Лише за наявності обґрунтованих доводів відповідного клопотання суд робить висновок про наявність підстав для відновлення пропущеного строку.

Так, зважаючи на відсутність клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційна скарга не могла бути прийнята до розгляду та правомірно підлягала поверненню апеляційним судом скаржнику на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Що стосується посилань відповідача на порушення Конституції України (254к/96-ВР) при прийнятті даної ухвали колегія зазначає наступне. Дійсно, за змістом положень ст. 91 ГПК України, сторона наділена правом апеляційного оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації встановленого законом права на судовий захист. Однак, наявність права на апеляційне оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття до провадження апеляційної скарги, поданої з порушенням порядку, встановленого процесуальним законом.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип законності визначається й тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен неухильно додержуватись норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, прийнята судом апеляційної інстанції ухвала відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України