Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача Феделеш М.І.,

відповідача не зяв.,

Державної виконавчої служби України не зяв.,

ОСОБА_3 не зяв.,

ОСОБА_4 не зяв.,

ОСОБА_5 не зяв.,

ОСОБА_6 не зяв.,

ОСОБА_7 не зяв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та Державної виконавчої служби України

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2015

та на ухвалу господарського суду Одеської області від 09.02.2015

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта"

на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

у справі № 15-23/9-10-54

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Одеська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3; 2) ОСОБА_4; 3) ОСОБА_5; 4) ОСОБА_6; 5) ОСОБА_7

про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог на суму 72 748 875,78 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2010, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2010, позов ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Одеська регіональна дирекція" задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ТОВ "Вадіта", шляхом продажу на публічних торгах з метою задоволення вимог банку за кредитним договором № 13.83-41/08СК від 09.06.2008 в сумі 72 748 875,78 грн.

22.12.2010 на виконання рішення господарського суду від 27.09.2010 господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

30.10.2014 до господарського суду Одеської області надійшла скарга ТОВ "Вадіта" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі ВДВС) в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій відповідач просив визнати протиправною бездіяльність ВДВС щодо не направлення до ліквідаційної комісії ТОВ "Вадіта" наказу господарського суду Одеської області у справі № 15-23/9-10-54 від 22.12.2010 у виконавчому провадженні; зобовязати ВДВС направити зазначений наказ суду до ліквідаційної комісії ТОВ "Вадіта" та зобовязати ВДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої направити ліквідаційній комісії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2015 (суддя Петров В.С.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 (колегія суддів у складі: суддя Ліпчанська Н.В. головуючий, судді Лисенко В.А., Ярош А.І.), скаргу ТОВ "Вадіта" задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВДВС щодо не направлення до ліквідаційної комісії ТОВ "Вадіта" наказу господарського суду Одеської області від 22.12.2010 у виконавчому провадженні та зобовязано ВДВС направити зазначений наказ господарського суду до ліквідаційної комісії ТОВ "Вадіта". У задоволенні решти частини вимог скарги ТОВ "Вадіта" на бездіяльність ВДВС відмовлено.

У касаційних скаргах ПАТ "ВТБ Банк" та ВДВС просять скасувати постанову господарського апеляційного суду від 24.03.2015, ухвалу господарського суду першої інстанції від 09.02.2015 та відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність ВДВС у повному обсязі. В обґрунтування касаційних скарг скаржники стверджують, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не правильно застосовано положення п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", п. 5 ч. 1 ст. 111 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами під час розгляду скарги на бездіяльність ВДВС встановлено, що:

- 06.01.2011 ВДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 23638991 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області у справі № 15-23/9-10-54 від 22.12.2010 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки;

- постановою ВДВС від 15.08.2014 виконавче провадження № 23638991 було поновлено у звязку з припиненням постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2014 провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вадіта" на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України як такого, що порушено безпідставно;

- 08.09.2014 загальними зборами засновників ТОВ "Вадіта" прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ "Вадіта" як юридичної особи;

- відповідний запис про рішення засновників товариства щодо припинення юридичної особи було внесено 12.09.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить витяг з вказаного реєстру за № 19284230;

- 14.10.2014 ТОВ "Вадіта" було направлено державному виконавцю заяву-вимогу, в якій заявник просив терміново направити до ліквідаційної комісії товариства оригінал наказу господарського суду від 22.12.2010 у справі № 15-23/9-10-54 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки;

- зазначену заяву було отримано ВДВС 17.10.2014, однак ніяких дій щодо передачі оригіналу наказу господарського суду від 22.12.2010 ТОВ "Вадіта" ВДВС не здійснено.

У звязку з викладеними обставинами, ТОВ "Вадіта" звернулося до господарського суду зі скаргою на бездіяльність ВДВС.

Частково задовольняючи скаргу ТОВ "Вадіта" на бездіяльність ВДВС, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у випадку ліквідації юридичної особи (сторони виконавчого провадження) за ініціативою власника, якщо виконання її обовязків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, що має місце під час ліквідації ТОВ "Вадіта", виконавчі документи повинні знаходитись в ліквідаційній комісії підприємства, яка згідно зі ст.ст. 60, 61 ГК України, ст.ст. 104, 105, 110, 111, 112 ЦК України повинна здійснювати ліквідацію субєкта господарювання. Враховуючи вказане, господарські суди дійшли висновку про те, що бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання рішення господарського суду у даній справі (не передача виконавчого документу на виконання до ліквідаційної комісії товариства) є неправомірною, а тому вимоги скаржника в цій частині є обґрунтованими. У звязку з викладеним, господарські суди також зобовязали ВДВС направити до ліквідаційної комісії вказаний наказ господарського суду. При цьому вимоги скаржника про зобовязання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження господарськими судами залишено без задоволення з огляду на те, що відповідний обовязок покладено на орган ДВС згідно з Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) та має бути здійснено відповідно до встановленого цим Законом порядку.

Разом з тим, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Частинами 2, 3, 4 ст. 107 ЦК України унормовано, що після закінчення строку для предявлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобовязань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобовязання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобовязаннями боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 67 вказаного Закону передбачено різний порядок виконання судового наказу про звернення стягнення на майно, який повинен застосовувати орган ДВС у випадку злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення боржника - юридичної особи та у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Водночас, господарські суди дійшовши висновку про те, що в даному випадку 08.09.2014 загальними зборами засновників ТОВ "Вадіта" прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ "Вадіта" як юридичної особи, не зясували, яка саме процедура припинення застосовується до ТОВ "Вадіта".

При цьому позивач (стягувач) і ВДВС під час розгляду справи як у господарському суді першої так і господарському суді апеляційної інстанцій неодноразово вказували на те, що в даному випадку засновниками товариства було прийнято рішення не про припинення юридичної особи шляхом ліквідації, а про припинення юридичної особи шляхом його приєднання до ПП "Вікторія-Н".

У звязку з викладеним сторони зазначили про те, що 06.12.2014 загальними зборами учасників ТОВ "Вадіта", оформлених протоколом № 20 від 06.12.2014, прийнято рішення про передачу основних засобів, майна, майнових і немайнових прав, документів, кредиторської та дебіторської заборгованості, включаючи зобовязання, які оспорюються, ТОВ "Вадіта" до ПП "Вікторія-Н" та визнання ПП "Вікторія-Н" повним (універсальним) правонаступником усього майна, прав та обовязків ТОВ "Вадіта". Також сторонами вказувалося про те, що між комісією з припинення ТОВ "Вадіта" та директором ПП "Вікторія-Н" підписано передавальний акт, відповідно до якого ПП "Вікторія-Н" стало повним правонаступником ТОВ "Вадіта" щодо зобовязань останнього до всіх інших кредиторів та боржників, включаючи зобовязання, які оспорюються сторонами.

Вказані твердження сторін, а також фактичні обставини справи щодо процедури припинення юридичної особи (боржника) залишилися поза увагою господарських судів попередніх інстанцій.

Щодо доводів господарських судів про те, що відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, в якому міститься запис про те, що ТОВ "Вадіта" з 12.09.2014 знаходиться в стані припинення за рішенням засновників, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців вносяться відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення, зокрема про дату реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; дату публікації у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи; персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову, дату обрання (призначення) або дату обрання (призначення) ліквідатора; реєстраційні номери облікових карток платників податків всіх членів такої комісії (або відомості про серію та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повинні міститися дані про юридичних осіб правонаступників.

Згідно з ст. 59 ГК України, ст.ст. 19, 22 Закону України "Про виконавче провадження" припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Отже, ліквідація це регламентована законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи. Юридична особа перебуває в процесі припинення шляхом ліквідації з моменту прийняття рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи та внесення відповідних відомостей до державного реєстру.

Відомості про те, що юридична особа перебуває "у стані ліквідації" до державного реєстру не вносяться.

Господарськими судами, також не взято до уваги твердження відповідача та органу ДВС про те, що ліквідаційна комісія ТОВ "Вадіта" взагалі не створювалася і документи виконавчого провадження державній виконавчій службі направляти немає куди.

Отже, в порушення приписів ст. 43 ГПК України місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили обставин справи щодо того, за якою процедурою в даному випадку відбувається припинення юридичної особи за рішенням засновників від 12.09.2014, не зясували питання чи було створено у звязку з прийняттям рішення засновників від 12.09.2014 персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову, дату обрання (призначення) або дату обрання (призначення) ліквідатора, у звязку з чим висновки обох судових інстанцій щодо необхідності направлення наказу господарському суду до ліквідаційної комісії товариства, є передчасними.

Згідно з ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, повязаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Враховуючи наведене, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, прийняті у справі ухвала та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню до господарського суду Одеської області для нового розгляду скарги боржника на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, згідно з ст. 111-9 ГПК України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 та ухвалу господарського суду Одеської області від 09.02.2015 у справі № 15-23/9-10-54 скасувати.

Справу передати до господарського суду Одеської області для нового розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.