У вересні 2014 року ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Фармастор" та ПАТ "Альба Україна" про визнання недійсними односторонніх правочинів про зарахування зустрічних вимог, які вчинені ТОВ "Фармастор" відповідно до ст. 601 ЦК України шляхом направлення заяв від 07.05.2014 та від 21.05.2014 ПАТ "Альба Україна".

Банк обґрунтовував свої вимоги тим, що оспорювані правочини суперечать нормам чинного законодавства та положенням договору застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013, оскільки цими правочинами порушено пріоритетне право позивача як заставодержателя, та вони вчинені щодо двосторонніх вимог, які не є зустрічними та однорідними, і строк виконання яких не настав. У зв'язку з викладеним, позивач на підставі ст.ст. 203, 215, 572-593, 602, 603 ЦК України (435-15) та ст. 203 ГК України просив визнати їх недійсними.

У жовтні 2014 року ТОВ "Фармастор" звернулося до господарського суду із зустрічними позовними вимогами про визнання частково відсутнім права застави за договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013, укладеним ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПАТ "Альба Україна" в частині застави майнових прав щодо сплати грошових коштів за поставлені медичні препарати та лікарські засоби за укладеним ПАТ "Альба Україна" та ТОВ "Фармастор" договором купівлі-продажу № 01/03/10-АФ від 01.03.2010. При цьому, ТОВ "Фармастор" вказувало на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 49 Закону України "Про заставу" ТОВ "Фармастор" не було повідомлено про передачу права вимоги до нього за договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013, а отже ТОВ "Фармастор" не знало та не могло знати про існуюче право до нього; договір застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 не містить обмежень на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог; право вимоги за договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 у позивача за первісним позовом настало лише 22.06.2014, оскільки звернення стягнення за цим договором зареєстровано 21.05.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2014 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 (колегія суддів у складі: суддя Федорчук Р.В. - головуючий, судді Лобань О.І., Майданевич А.Г.), у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано відсутнім право застави ПАТ "Банк "Київська Русь" за договором застави майнових прав від 13.11.2013 № 101388-20/13-6 в частині застави майнових прав щодо сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу від 01.03.2010 № 01/03/10-АФ.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк "Київська Русь" просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 03.12.2014, постанову апеляційного суду від 04.02.2015 та прийняти нове рішення, яким первісні вимоги задовольнити, а у зустрічних - відмовити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, ст.ст. 11, 13, 15, 16, 215, 509, 512, 514, 530, 572, 598, 601, 602 ЦК України, ст. 341 ГК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На думку банку оспорювані правочини є такими, що не відбулися у зв'язку з порушенням чинного законодавства і пріоритетного права позивача за первісним позовом як заставодержателя на отримання від ТОВ "Фармастор" заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.03.2010 № 01/03/10-АФ. При цьому, банк зазначає, що ці вимоги не є зустрічними та однорідними, і строк виконання за ними не настав.

Щодо зустрічного позову, банк вказує на те, що такий спосіб захисту як визнання частково відсутнім права застави не відповідає встановленим ст. 16 Закону України способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів останнього. Крім того, 29.01.2014 банком у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано приватне (забезпечувальне) обтяження майнових прав за укладеним позивачем та ПАТ "Альба Україна" договором застави майнових прав від 13.11.2013, що підтверджується відповідним витягом. При цьому, оскільки праву боржника при заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій протиставляється обов'язок (при відсутності заборон) кредитора прийняти залік взаємних вимог, то в даному випадку залік не відбувся у зв'язку з тим, що банком у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване за № 14149523 приватне (забезпечувальне) обтяження майнових прав за укладеним банком та ПАТ "Альба Україна" договором.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фармастор" просить рішення господарського суду першої інстанції від 03.12.2014 та постанову апеляційного суду від 04.02.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Прим цьому ТОВ "Фармастор" зауважив на тому, що ПАТ "Альба Україна" в порушення вимог ч. 2 ст. 49 Закону України "Про заставу" не повідомляло його про передачу в заставу право вимоги до нього за договором застави майнових прав від 13.11.2013, а тому ТОВ "Фармастор" не знало та не могло знати про існуюче право вимоги до нього.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 06.11.2013 ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПАТ "Альба Україна" укладено кредитний договір № 99117-20/13-1, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну лінію та зобов'язується надавати кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені проценти, інші платежі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 200 000 000,00 грн., кінцевий термін повернення кредиту - 05.11.2018, процентна ставка - трьохмісячний Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб + 2,5% річних;

- з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 13.11.2013 ПАТ "Банк "Київська Русь" як заставодержателем та ПАТ "Альба Україна" як заставодавцем укладено договір застави майнових прав № 101388-20/13-6 (далі - договір застави), предметом якого є майнові права за договорами купівлі-продажу, перелік яких викладений у додатку № 1 до договору застави, що є його невід'ємною частиною;

- у додатку № 1 до договору застави визначено, що у заставу банку передано майнові права, зокрема, щодо сплати грошових коштів за поставлені медичні препарати та лікарські засобі за укладеним ПАТ "Альба Україна" як продавцем та ТОВ "Фармастор" як покупцем договором купівлі-продажу від 01.03.2010 № 01/03/10-АФ (далі - договір купівлі-продажу);

- 29.01.2014 ПАТ "Банк "Київська Русь" було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 14149523 приватне (забезпечувальне) обтяження майнових прав за укладеним договором застави, що підтверджується відповідним витягом;

- 13.11.2013 ПАТ "Банк "Київська Русь" (цесіонарій) та ПАТ "Альба Україна" (цедент) укладено договір про уступку права вимоги № 101389-20/13-7 (далі - договір про уступку права вимоги) за договором застави, відповідно до положень якого цедент відступає, а цесіонарій приймає право вимоги від юридичних осіб, перелік яких викладений у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, у тому числі право вимоги щодо сплати грошових коштів за поставлені медичні препарати та лікарські засоби за укладеним ПАТ "Альба Україна" та ТОВ "Фармастор" договором купівлі-продажу;

- у п. 3.2 договору про уступку права вимоги визначено, що право вимоги, яке є предметом цього договору переходить до цесіонарія у тому числі з моменту виникнення у цесіонарія права звернення стягнення на заставлені майнові права за договором застави після відправлення цесіонарієм письмового повідомлення на адреси цедента та боржника;

- невиконання ПАТ "Альба Україна" зобов'язань за кредитним договором стало наслідком звернення ПАТ "Банк "Київська Русь" з листом від 23.05.2014 № 3416/20-23919 до ТОВ "Фармастор", у якому викладено вимогу про перерахування ТОВ "Фармастор" на користь банку грошових коштів в сумі 6 300 740,35 грн. в термін до 05.06.2014, який отримано ТОВ "Фармастор" 30.05.2014.

Додатково господарськими судами встановлено, що:

- 02.01.2014 ПАТ "Альба Україна" як покупцем та ПАТ "Київський вітамінний завод" (далі - завод) як постачальником укладено договір поставки № 4 (з протоколом розбіжностей) та додатковими угодами до нього, відповідно до якого постачальник передає у власність покупця продукцію, а ПАТ "Альба Україна" зобов'язалося оплачувати продукцію в порядку, передбаченому договором;

- станом на 01.05.2014 ПАТ "Альба Україна" мало перед ПАТ "Київський вітамінний завод" прострочену заборгованість, яка виникла на підставі договору поставки, на суму 4 934 699,88 грн. та підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару;

- 08.05.2014 ПАТ "Альба Україна" отримало від ПАТ "Київський вітамінний завод" лист від 05.05.2014 № 17/789, в якому завод повідомив ПАТ "Альба Україна" про розірвання договору поставки від 02.01.2014 № 4 в односторонньому порядку, визначеному п. 9.7 вказаної угоди. Крім того, за умовами п. 9.7 договору від 02.01.2014 № 4, вказаний правочин вважається розірваним через 5 (п'ять) днів з дня отримання відповідного повідомлення, а також з моменту припинення договору достроково настає момент виконання будь-якого зобов'язання сторін за договором від 02.01.2014 № 4;

- у зв'язку з викладеним договір поставки від 02.01.2014 № 4 розірвано з 14.05.2014 і з даного моменту у ПАТ "Альба Україна" дострокового виникло зобов'язання виконати грошове зобов'язання;

- 06.05.2014 ТОВ "Фармастор" на підставі договору укладеного з ПАТ "Київський вітамінний завод" (далі - договір відступлення права вимоги від 06.05.2014), набув право вимоги від ПАТ "Альба Україна" виконання ним грошового зобов'язання на суму 4 934 699,88 грн., яке виникло у ПАТ "Альба Україна" на підставі договору поставки від 02.01.2014 № 4, і строк виконання якого настав;

- про таке відступлення завод своїм листом від 06.05.2014 № 17/798 повідомив ПАТ "Альба Україна";

- 19.05.2014 ТОВ "Фармастор" та ПАТ "Київський вітамінний завод" було укладено додаткову угоду до договору відступлення права вимоги, згідно умов якої сума грошового зобов'язання ПАТ "Альба Україна" що відступається, була збільшена на суму грошового зобов'язання у розмірі 2 445 392,92 грн., яке достроково виникло у ПАТ "Альба Україна" внаслідок припинення дії договору поставки № 4 від 02.01.2014;

- 19.05.2014 ПАТ "Київський вітамінний завод" листом повідомило ПАТ "Альба Україна" про збільшення розміру права вимоги на 2 445 392,92 грн., що відступається ТОВ "Фармастор" за договором поставки № 4 від 02.01.2014;

- станом на 07.05.2014 ТОВ "Фармастор" мав перед ПАТ "Альба Україна" грошове зобов'язання за договором купівлі-продажу на суму 7 396 220,87 грн., строк виконання якого настав;

- ТОВ "Фармастор" надіслано на адресу ПАТ "Альба Україна" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.05.2014, відповідно до якої шляхом зарахування припиняється непогашене зобов'язання ТОВ "Фармастор" перед ПАТ "Альба Україна" в сумі 4 934 699,88 грн., яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 01/03/10-АФ від 01.03.2010 та зобов'язання ПАТ "Альба Україна" перед ТОВ "Фармастор" в сумі 4 934 699,88 грн., яке виникло на підставі договору відступлення права вимоги від 06.05.2014, укладеного ТОВ "Фармастор" та ПАТ "Київський вітамінний завод" за договором поставки № 4 від 02.01.2014;

- 21.05.2014 ТОВ "Фармастор" надіслано на адресу ПАТ "Альба Україна" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої шляхом зарахування припиняється непогашене зобов'язання ТОВ "Фармастор" перед ПАТ "Альба Україна" в сумі 2 400 000,00 грн., яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 01/03/10-АФ від 01.03.2010 та зобов'язання ПАТ "Альба Україна" перед ТОВ "Фармастор" в сумі 2 400 000,00 грн., яке виникло на підставі додаткової угоди від 19.05.2014 до договору відступлення права вимоги від 06.05.2014, укладеного ТОВ "Фармастор" та ПАТ "Київський вітамінний завод" за договором поставки № 4 від 02.01.2014.

Не погоджуючись з таким зарахуванням зустрічних вимог на підставі вказаних заяв від 07.05.2014 та від 21.05.2014, банк просив визнати їх недійсними в судовому порядку.

При цьому, предметом зустрічного позову є визнання відсутнім у банку права застави за договором застави в частині майнових прав за договором купівлі-продажу № 01/03/10-АФ від 01.03.2010.

Приймаючи рішення у справі про відмову у задоволенні первісного позову, господарські суди виходили з того, що між відповідачами за первісним позовом здійснено правомірне зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, строк виконання яких настав, а саме: станом на момент вчинення ТОВ "Фармастор" заяв про зарахування зустрічних вимог воно мало перед ПАТ "Альба Україна" грошове зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, і строк виконання якого настав; ПАТ "Альба Україна" мало перед ТОВ "Фармастор" грошове зобов'язання на підставі договору відступлення права вимоги від 06.05.2014 та додаткової угоди від 19.05.2014. Крім того, господарські суди дійшли висновку щодо відсутності факту порушення пріоритетного права банку як заставодержателя за договором застави майнових прав, оскільки п. 3.3 договору про уступку права вимоги, момент переходу до банку права вимоги виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу пов'язується з відправленням ТОВ "Фармастор" письмового повідомлення про набуття ним такого права, тоді як ТОВ "Фармастор" було повідомлено про перебування майнових прав за договором купівлі-продажу у заставі на підставі договору застави лише 30.05.2014, тобто після здійснення відповідачами за первісним позовом зарахування зустрічних вимог. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, господарські суди зазначили про те, що такий спосіб захисту відповідає вимогам ч. 2 ст. 20 ГК України і в силу приписів ч. 2 ст. 516 ЦК України ПАТ "Банк "Київська Русь" несе ризик настання для нього несприятливих наслідків у зв'язку з неповідомленням ТОВ "Фармастор" про заміну кредитора у зобов'язанні за договором купівлі-продажу, а обтяження за договором застави не є чинним у відносинах з ТОВ "Фармастор".

Однак вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на наступне.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно з ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є ясність (прозорість) вимог, коли між сторонами немає спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Водночас, банк, довідавшись про наявність зазначених двох заяв від 07.05.2014 та від 21.05.2014 про вчинення одностороннього правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог звернувся з даним позовом до суду, з чого вбачається, що він протиставляє такому зарахуванню певні заперечення, і господарський суд в межах провадження у даній справі зобов'язаний був встановити дійсність (підстави, характер, розмір, настання терміну сплати) вимог ТОВ "Фармастор" щодо яких останній вчинив правочин по зарахуванню однорідних вимог ПАТ "Альба Україна".

Крім того, погоджуючись з доводами сторін про те, що договір поставки від 02.01.2014 № 4 розірвано з 14.05.2014 на підставі п. 9.7 договору і з даного моменту у ПАТ "Альба Україна" дострокового виникло зобов'язання виконати грошове зобов'язання, господарськими судами не досліджено п. 9.9 вказаного договору, згідно з яким у випадку одностороннього розірвання договору в порядку п. 9.7 договору, сторони можуть здійснити повернення продукції, яка передана в рамках договору постачальником у власність покупцю та нереалізована останнім.

Отже, враховуючи викладені обставини, висновок обох судових інстанцій щодо безспірності (прозорості) вчинення такого зарахування зустрічних вимог, є передчасним.

Крім того, погоджуючись з правомірністю зарахування вимог відповідачами за первісним позовом, господарськими судами не враховано, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні вимоги також містяться і у ч. 5 ст. 203 ГК України.

Як встановлено господарськими судами, 13.11.2013 ПАТ "Банк "Київська Русь" як заставодержателем та ПАТ "Альба Україна" як заставодавцем укладено договір застави майнових прав № 101388-20/13-6, а також 13.11.2013 ПАТ "Банк "Київська Русь" (цесіонарій) та ПАТ "Альба Україна" (цедент) укладено договір про уступку права вимоги № 101389-20/13-7 за договором застави з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України.

Однак, господарськими судами не в повній мірі досліджено умови вказаних договорів, тоді як відповідно до пунктів 3.1.3-3.1.6 договору застави майнових прав ПАТ "Альба Україна" зобов'язувалося забезпечувати дійсність майнових прав, що становлять предмет застави; не здійснювати відступлення заставлених прав третім особам; не вчиняти дій, що тягнуть припинення предмета застави та/або зменшення його вартості; забезпечувати захист предмета застави від посягань з боку третіх осіб.

Згідно з п. 2.1.1 договору про уступку права вимоги за договором застави ПАТ "Альба Україна" також зобов'язувалося не уступати третім особам право вимоги, що є предметом цього договору, з моменту його укладення.

Так, застава є способом забезпечення зобов'язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Господарськими судами встановлено, що 29.01.2014 ПАТ "Банк "Київська Русь" було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 14149523 приватне (забезпечувальне) обтяження майнових прав за укладеним договором застави, що підтверджується відповідним витягом. При цьому, господарські суди зазначили про те, що ТОВ "Фармастор" не знало про таке обтяження, оскільки його не було повідомлено товариством "Альба Україна" про передачу в заставу права вимоги до нього за договором застави майнових прав, а з наданого витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 14149523 конкретний об'єкт обтяження не визначений, зокрема, з нього не вбачається, що майнові права щодо вимоги сплатити грошові кошти за договором купівлі-продажу № 01/03/10-АФ від 01.03.2010 передані в заставу ПАТ "Банк "Київська Русь".

Водночас, Вищий господарський суд України не може погодитися з такими висновками господарських судів з огляду на те, що з у вказаному витягу зареєстровано приватне обтяження на майнові права за договорами купівлі-продажу, перелік яких викладений у додатку № 1 до договору застави, що є його невід'ємною частиною. При цьому, у вказаному додатку до договору визначено як і кожного боржника так і номер та дату кожного договору за якими передаються права в заставу банку.

Отже, посилання господарських судів на відсутність реєстрації обтяження за договором застави майнових прав є передчасними. Крім того, господарськими судами не взято до уваги, що в будь-якому випадку ПАТ "Альба Україна" як заставодавець за договором застави майнових прав не могло не знати про укладання з банком відповідного договору.

Враховуючи викладене, висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо розгляду первісного позову зроблені без дотримання приписів ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Недодержання судами попередніх інстанцій вказаних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень в частині розгляду первісного позову з передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин прийняті судами рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

В ході нового розгляду справи у вказаній частині суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з прийняттям законного й обґрунтованого судового рішення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині зустрічних позовних вимог, Вищий господарський суд України виходить з наступного:

Так, розглядаючи зустрічні позовні вимоги, господарські суди дійшли висновку про те, що такий спосіб захисту відповідає способам захисту встановленим ч. 2 ст. 20 ГК України та підлягає задоволенню.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові.

Отже, виходячи із змісту як ст. 16 ЦК України так і вимог ст. 20 ГК України, обраний ТОВ "Фармастор" такий спосіб захисту права як визнання частково відсутнім права застави за договором застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013, укладеним ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПАТ "Альба Україна" в частині застави майнових прав щодо сплати грошових коштів за поставлені медичні препарати та лікарські засоби за укладеним ПАТ "Альба Україна" та ТОВ "Фармастор" договором купівлі-продажу № 01/03/10-АФ від 01.03.2010 не відповідає встановленим способам захисту права, у зв'язку з чим правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні, а у задоволенні зазначеної зустрічної позовної вимоги слід відмовити.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що договір застави не був визнаний недійсним чи оспорений в судовому порядку.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, обмежувати сторону дійсного договору застави в його правах за цим договором, суперечить загальним засадам цивільного законодавства, визначених ст. 3 ЦК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Якщо фактичні обставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції може прийняти нове рішення.

Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини пов'язані з розглядом зустрічних позовних вимог, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг за розгляд зустрічних позовних вимог покладається на ТОВ "Фармастор".

Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2014 у справі № 910/19331/14 скасувати.

В частині позовних вимог за первісним позовом справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В частині позовних вимог за зустрічним позовом прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор" (вул. Нижній Вал, 61, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 34048360) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (вул. Хорива, 11-А, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 24214088) 609,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор" (вул. Нижній Вал, 61, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 34048360) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; рахунок отримувача: 31211254700007; код за ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету: 22030004) 852,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.