головуючого суддів: Іванової Л.Б., Акулової Н.В., Козир Т.П. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року та на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 року у справі № 914/163/15 господарського суду Львівської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ докомунального підприємства "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради, м. Трускавець про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 1 339 642,10 грн.

За участю представників:

від позивача: Смакота Н.І. (дов.№ 14-98 від 18.04.2014 року);

від відповідача: не з'явився;

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2015 року у справі № 914/163/15 (суддя: Кітаєва С.Б.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року у справі № 914/163/15 (судді: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. у справі № 914/163/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 договору № 13/3440-ТЕ-21, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Відтак, для застосування санкцій, передбачених підпунктом пунктом 7.2 договору № 13/3440-ТЕ-21, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року та рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2015 року у справі № 914/163/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення штрафних санкцій (пені) у сумі 318 651,95 грн., 3% річних у сумі 173 876,50 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 847 113,65 грн. задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3440-ТЕ-21 відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності)(п. 1.2. договору).

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 4740 тис.куб.м.(чотири мільйони сімсот сорок тисяч куб.м.), з розбивкою по місяцях. (п.2.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. (п.3.3. Договору).

Відповідно до п.5.1 договору ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб.м. газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%-218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (одна тисяча триста дев"ять грн.20 коп.) (п. 5.2. договору № 13/3440-ТЕ-21).

Оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. (п.6.1 Договору).

Пунктом 7.2. договору № 13/3440-ТЕ-21 сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).

31.12.2013 р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року № 13/3440-ТЕ-21, якою сторони погодили викласти п.1.1 статті 1 "Предмет договору" у новій редакції - "Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у першому півріччі 2014 року природний газ ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору"; п.2.1 статті 2. "Кількість та якість газу" сторони доповнили абзацом у наступній редакції: "продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим договором у жовтні-грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2014 році, зазначаються щомісячно в актах приймання-передачі природного газу"; сторони замінили в п.11.1 статті 11 "Строк дії договору" фразу "діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" словами "діє в частині передачі газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення". Відповідно до п.4 додаткової угоди № 1 - решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору протягом січня-квітня 2013 року, жовтня-грудня 2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4372315,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 29.03.2013 р. (газ спожитий у січні 2013 р.) на суму 925105,59 грн.; від 29.03.2013 р. (газ спожитий у лютому 2013 р.) на суму 791110,28 грн.; від 31.03.2013 р. (газ спожитий у березні 2013 р.) на суму 879227,31 грн.; від 30.04.2013 р. (газ спожитий у квітні 2013р.) на суму 338280,26 грн.; від 24.01.2014 р. (газ спожитий у жовтні 2013 р.) на суму 183682,08 грн.; від 24.01.2014 р. (газ спожитий у листопаді 2013 р.) на суму 562260,82 грн.; від 24.01.2014 р. (газ спожитий у грудні 2013 р.) на суму 692649,27 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 02.10.2014 р. між територіальним органом казначейства в Львівській області, департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, КП "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради та НАК "Нафтогаз України" (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") було укладено договір № 548/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Даним договором визначено порядок погашення заборгованості КП "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий газ за договором № 13/3440-ТЕ-21 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, який поставлено комунальному підприємству виключно для вироблення теплової енергії для потреб населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками на загальну суму 437215,61 грн., яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 13/3440-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 318 651,95 грн. пені, 173 876,50 грн. - 3% річних, 847 113,65 грн. - інфляційних витрат.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) , Кабінетом міністрів України була прийнята постанова від 29.01.2014 р. № 30 (30-2014-п) , якою затверджено порядок та умови надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, відповідно до пункту 4 якої передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України" 02.10.2014 р. між територіальним органом казначейства в Львівській області, департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, комунальним підприємством "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради та національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договір № 548/30 про організацію взаєморозрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (30-2014-п) .

Відповідно до пункту 7 договору № 548/30 сторони погодили, що КП "Трускавецьтепло" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 4 372 315,61 грн., у тому числі податок на додану вартість 728719,27 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 року № 13/3440-ТЕ-21.

З метою виконання договору сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (пп. 2 п. 10 договору № 548/30).

17.10.2014 року на виконання Постанови № 30 (30-2014-п) на рахунок КП "Трускавецьтепло" надійшли бюджетні кошти у сумі 4372315,61 грн. в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що підтверджується випискою з рахунку № 37127001009914.

17.10.2014 р. на рахунок НАК "Нафтогаз України" відповідачем було перераховано кошти у сумі 4372315,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 17 жовтня 2014 року, з якого вбачається, що призначенням платежу була оплата заборгованості за природний газ за 2013 р. згідно договору № 13/3440-ТЕ-21 від 28.12.12 р. та договору № 548/30 від 02.10.14 р., а також міститься посилання на пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 договору № 13/3440-ТЕ-21, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Відтак, для застосування санкцій, передбачених підпунктом пунктом 7.2 договору № 13/3440-ТЕ-21, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.