розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. у справі господарського суду № 915/1713/14 Миколаївської області за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про за участю представників сторін: позивача відповідача визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі пр. ОСОБА_2 дов. № 683937 від 22.09.14 р. не з'явився

У жовтні 2014 року фізична-особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного між Миколаївською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зареєстрованого у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 040800100963, в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.12.2014 р. (суддя Олейняш Е.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. (судді Мирошниченко М.А., Воронюк О.Л., Лашин В.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична-особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.08.2008 р. між Миколаївською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішення від 25.04.2008 р. за № 23/40 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування тимчасово розміщеного кіоску по продажу газет та канцелярських виробів по АДРЕСА_1 вул. Радянської без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Центральний район).

Відповідно до п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4 кв. м. без права її передачі в суборенду.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що договір діє протягом 3 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Підпунктом "г" пункту 9.3 договору встановлено, що орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору за тим самим цільовим призначенням земельної ділянки, за яким вона надається.

Відповідно до пп."и" п.9.4 договору орендар не пізніше ніж у трьох-місячний термін до закінчення строку договору оренди, звертається до міської ради з клопотанням про продовження строку оренди, при цьому орендна плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору оренди землі.

Згідно із п.12.6 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар за умови належного виконання своїх обов'язків, має інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказаний договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.08.2008 р. за № 040800100963.

На виконання умов вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку, що є предметом договору, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.08.2008 р., який укладено та підписано сторонами.

Рішення Миколаївської міської ради № 8/30 від 25.08.2011 р. "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва", а саме п.4 передбачає, що було вирішено продовжити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на 3 роки термін оренди земельної ділянки загальною площею 4 кв. м., яка була надана рішенням міської ради від 25.04.2008 р. № 23/40, залишивши земельну ділянку в землях комерційного використання, для обслуговування кіоску по продажу газет та канцелярських товарів по АДРЕСА_1 вул. Радянської.

Також, судами встановлено, що 23.01.2012 р. укладено договір про зміни № 302-11 до договору оренди землі, згідно умов якого внесено зміни до п.3.1 договору, а саме, що договір діє до 18.08.2014 р. Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутись до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для продовження строку дії договору буде відповідне рішення орендодавця.

Договір про зміни № 302-11 зареєстрований у Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.01.2012 р. за № 481010004000660.

05.03.2014 р. позивач звертався до Миколаївського міського дозвільного центру зі зверненням (реєстраційний номер 006299) з метою отримання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Миколаївська міська рада листом вих. № 031919 від 14.03.2014 р. повідомила, що згідно комплексної схеми розміщення тимчасових споруд на території м. Миколаєва розміщення зазначеного об'єкта не передбачено, тобто фактично відмовила в пролонгації договору.

13.06.2014 р. позивачем повторно було подано звернення до Миколаївського міського дозвільного центру з метою отримання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Листом вих. № 6677/02020119/03/14 від 29.07.2014 р. виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив позивача, що згідно з комплексною схемою не передбачено розміщення тимчасових споруд на зазначеній ділянці, а також недоцільність продовження терміну оренди земельної ділянки площею 4.0 кв.м по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 для розміщення торговельного кіоску з подальшим демонтажем тимчасової споруди та відновленням благоустрою зазначеної ділянки.

24.09.2014 р. позивач звернувся до Миколаївського міського голови із заявою, у якій просив поновити дію договору оренди землі в порядку, встановленому законом, шляхом підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого Миколаївською регіональною філією ДП "Центр ДЗК" 18.08.2008 р. за № 040800100963. До заяви було подано три екземпляри додаткової угоди.

Листом вих. № 8982/020301-19074 від 08.10.2014 р. виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив позивача, що листом від 29.07.2014 р. йому вже направлялись заперечення на продовження строку оренди земельної ділянки. Поновлення договору оренди землі № 5852 шляхом підписання додаткової угоди є неможливим.

Як вже було зазначено сторони договору передбачили, що орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору та повинен письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору, тобто не пізніше 18.02.2014 р.

При цьому, судами встановлено, що позивач в порушення погоджених договором строків звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору лише 05.03.2014 р., тобто з пропущенням встановлено п.п.3.1, 12.6 договору шестимісячного строку і при цьому у порушення приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не направив відповідачу проект додаткової угоди про продовження дії договору, а відтак це звернення було відхилено судами, оскільки воно не відповідає вимогам законодавства.

Також, судами попередніх інстанцій було відхилено звернення позивача до відповідача від 13.06.2014 р., оскільки і до цього звернення він також не додав проект додаткової угоди про продовження дії договору, як це передбачено приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Судами встановлено, що проект додаткової угоди про продовження дії договору було направлено позивачем відповідачу лише із заявою від 24.09.2014 р., тобто вимоги законодавства щодо надання при зверненні зі заявою про продовження дії договору проекту додаткової угоди позивачем було виконано лише 24.09.2014 р., а саме після закінчення понад місячного строку припинення договору, дія якого, з урахуванням договору про зміни, закінчилась 18.08.2014 р.

Розглядаючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п.2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) (з останніми змінами та доповненнями від 10.07.2014 р.) у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , який набрав чинності з 12.03.2011 р.). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" (161-14) не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Доводи позивача про те, що не було необхідності надавати до заяви про продовження дії договору проекту додаткової угоди, оскільки це суперечить рішенню Миколаївської міської ради № 1409 від 14.12.2012 р., Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (2806-15) та Закону України "Про адміністративні послуги" (5203-17) , були відхилені судами, оскільки основним і спеціальним законом, який регулює правовідносини оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) , і вказаний Закон передбачає обов'язковість надання при зверненні такого проекту.

Щодо доводів позивача з приводу відсутності від органу місцевого самоврядування будь-якого рішення або іншого документу щодо розірвання договору, а також посилань на ч.5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", то судами встановлено, що Законом України "Про оренду землі" (161-14) не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування щодо винесення рішення про відмову в поновленні дії договору оренди землі у випадку звернення орендаря з порушенням визначеного договором строку, в межах якого орендар мав право реалізувати своє переважне право на поновлення договору.

При цьому, судами встановлено з листів відповідача, направлених на адресу позивача, в яких відмовлено в продовженні дії договору, що згідно комплексної схеми розміщення тимчасових споруд на території м. Миколаєва розміщення зазначеного об'єкта не передбачено, тобто відповідач як власник землі взагалі не планує в подальшому розташування на цій земельній ділянці тимчасових споруд та укладати угоди про оренду землі на вказану земельну ділянку.

Враховуючи викладене, суди дійшли до висновку, про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України залишаються на касаторі.