Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційні скарги приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ", м. Іллічівськ Одеської області (далі - Термінал);

державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії, м. Іллічівськ Одеської області (далі - Адміністрація),

на рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015

зі справи № 916/2774/14

за позовом Адміністрації

до державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", м. Іллічівськ Одеської області (далі - Порт),

про стягнення 10 628 092,19 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Термінал;

Міністерство інфраструктури України, м. Київ (далі - Міністерство).

Судове засідання проведено за участю представників:

Адміністрації - Мишко О.В.,

Порту - Чернишевої А.О.,

Терміналу - Ткачової А.В., Уколова О.Л.,

Міністерства - Ярошенко Н.Ю.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

Позов було подано про стягнення доходів, одержаних з майна Адміністрації, набутого Портом, у сумі 10 628 092,19 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2015 (колегія суддів у складі: Шаратов Ю.А. - головуючий, Никифорчук М.І. і Погребна К.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 (колегія суддів у складі: Величко Т.А. - головуючий, Бєляновський В.В. і Поліщук Л.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Термінал просить скасувати постанову апеляційного господарського суду з цієї справи від 26.03.2015, а рішення місцевого господарського суду від 13.01.2015 залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що Одеський апеляційний господарський суд, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, з порушенням норм матеріального і процесуального права змінив мотивувальну частину цього рішення.

Адміністрація у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача. Скаргу мотивовано порушенням господарським судом у розгляді справи норм матеріального права, зокрема Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ).

Порт у відзиві на касаційну скаргу Терміналу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення.

Міністерство у письмових поясненнях до Вищого господарського суду України заперечує проти касаційної скарги Терміналу, зазначає про обґрунтованість позовних вимог Адміністрації та просить касаційну скаргу Адміністрації задовольнити, а касаційну скаргу Терміналу залишити без задоволення.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

22.06.2005 Портом та приватним підприємством "Укртрансконтейнер" (далі - Підприємство), правонаступником якого є Термінал, укладено договір про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (далі - Іллічівський МТП) (договір простого товариства) № 435-О (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- сторони договору зобов'язалися об'єднати свої вклади і без створення юридичної особи спільно діяти з метою отримання прибутку шляхом: виконання комплексу заходів, направлених на організацію, забезпечення та розвиток вантажної та матеріально-технічної бази контейнерного терміналу Іллічівського МТП в межах території згідно з додатком № 4, з поступовим збільшенням проектної потужності та розширенням площ контейнерного терміналу; обробки контейнерних вантажопотоків у порту з використанням виробничого обладнання та інших об'єктів контейнерного терміналу; створення всіх необхідних умов для зберігання існуючих та залучення додаткових контейнерних вантажопотоків, а також для обробки вказаних вантажопотоків у відповідності до міжнародних стандартів такого сервісу, із дотриманням встановлених норм охорони праці, екологічних, санітарних та інших нормативів. На весь час строку дії договору ведення спільних справ учасників покладається на Підприємство і здійснюється ним як уповноваженою учасниками особою відповідно положень договору та чинного законодавства України. Договір набирає чинності з дати його підписання та діє з 22.06.2005 до 31.12.2035 (пункти 2.1, 3.1, 11.1);

- для досягнення мети Договору його сторони об'єднують вклади, опис, грошова оцінка, а також строк і порядок внесення яких наведені в додатку №1 (вклад порту) і додатку № 2 (вклад Підприємства), які є його невід'ємною частиною. Грошова оцінка вкладу Порту здійснена на підставі проведеної незалежної експертної оцінки в установленому законом порядку. Копія звіту про оцінку вкладу порту є невід'ємною частиною додатку № 1. Грошова оцінка вкладу Підприємства здійснена за згодою сторін виходячи з розміру належних для внесення у спільну діяльність коштів, а також вартості основних фондів, визначеної за правилами бухгалтерського обліку. Рухоме та нерухоме майно, що вноситься сторонами як вклади для здійснення спільної діяльності, передається виключно у тимчасове володіння та користування учасників, тобто має статус загального майна протягом строку дії Договору, але спільною частковою власністю сторін не стає. Для здійснення спільної діяльності Підприємству як стороні, уповноваженій на ведення спільних справ на строк дії Договору Порт передає у тимчасове володіння та користування (без права розпорядження) майно, перелік якого наведений у додатку № 1 (вклад порту), що оформлюється актом приймання-передачі, якій підписується повноважними представниками сторін. Передача портом майна як вкладу за цим договором не змінює правового статусу відповідного майна, яке є державною власністю та закріплено за портом на праві господарського відання (пункти 5.1 - 5.4);

- прибуток від спільної діяльності сторін визначається в порядку, передбаченому чинним законодавством України, та виникає після відшкодування з виручки, отриманої за звітний період, витрат, здійснених учасниками. Розподіл прибутку від спільної діяльності між сторонами здійснюється після сплати податку на прибуток у відповідності зі звітом про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи або іншим документом, прийнятим податковим органом. Підприємство визначає результати спільної діяльності за звітний квартал. Загальний прибуток розподіляється між ними пропорційно вартості їх вкладів. Для визначення процентного співвідношення за базис приймається вартість вкладів сторін, що оцінена на момент підписання Договору та зафіксована у додатках №№ 1 і 2. При цьому процентне співвідношення розподілу прибутку визначається на підставі вартості вкладів сторін, які фактично внесено станом на 15 число другого місяця звітного кварталу. Прибуток перераховується Порту у вигляді щомісячних авансових платежів не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, виходячи з фактичної щомісячної суми прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності. Остаточні взаєморозрахунки здійснюються сторонами за результатами спільної діяльності за квартал, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, виходячи з фактично отриманого щоквартального прибутку. Частки сторін у розподілі прибутку в кожному звітному кварталі підлягають корегуванню сторонами з урахуванням зміни розміру фактично внесеного вкладу Підприємством (пункти 6.1 - 6.5).

На виконання пунктів 5.1, 5.4 Договору його сторонами було складено акт приймання-передачі майна від 01.08.2005, згідно з яким Портом передано, а Підприємством прийнято вклад Порту в спільну діяльність. Грошова оцінка вкладу становить загальну суму в розмірі, еквівалентному 17 613 000 дол. США, що за курсом НБУ на день оцінки складало 93 348 900 грн.

10.04.2006 Портом і Підприємством (правонаступником якого є Термінал) укладено додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода від 10.04.2006), в якій:

- сторони виклали в новій редакції додаток № 2 до Договору та визначили, що грошова оцінка вкладу Підприємства у спільній діяльності становить 51 048 000 дол. США. Фактична вартість цього вкладу визначається за підсумками кожного звітного кварталу протягом всього періоду інвестування на підставі графіка та підтверджуючих документів;

- викладено в новій редакції пункт 8.7 Договору, в якому сторонами встановлено розмір щорічного мінімального гарантованого прибутку порту в межах першого етапу спільного розвитку контейнерного терміналу: за результатами 2006 календарного року - 33 560 000 грн.; за результатами 2007 календарного року - 37 600 000 грн. У подальшому розмір щорічного мінімального гарантованого прибутку порту визначається шляхом корегування суми за 2007 рік на індекс споживчих цін (інфляції), який буде встановлений Держкомстатом України.

На виконання умов пункту 8.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.04.2006) Терміналом сплачено Порту мінімальний гарантований прибуток за 2013 рік у розмірі 59 108 113,20 грн. згідно з платіжними дорученнями, що додатково підтверджується листом Терміналу від 28.02.2014 № 213-01/АП-14.

Відповідно до пункту 6 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про морські порти України" (4709-17) та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" (133-2013-р) Міністерством було видано наказ від 19.03.2013 № 163 (v0163733-13) "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України", згідно з пунктами 1, 3, 7 якого:

- прийнято рішення про реорганізацію державних підприємств морського транспорту за переліком згідно з додатком № 1, зокрема й відповідача в даній справі, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів, та про утворення внаслідок виділу Адміністрації;

- установлено, що Адміністрація є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у пункті 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів;

- зобов'язано після проведення державної реєстрації Адміністрації голів комісій передати, а голову Адміністрації прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

13.06.2013 на виконання названого наказу Міністерства комісією з реорганізації Порту складено розподільчий баланс Порту та Адміністрації. Комісією з реорганізації Порту та Адміністрації складено також акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 № 482/19. Зазначені розподільчий баланс і акт затверджені Міністерством.

25.03.2014 Адміністрацією зареєстровано своє право господарського відання на об'єкти нерухомого майна, які були передані Портом як вклад за Договором, а саме:

- причали №№ 3, 4 загальною площею 8 800 кв.м;

- причал № 5 загальною площею 3 410 кв.м;

- причали № 6 загальною площею 3 958 кв.м.

З огляду на те, що умовами Договору не встановлено обов'язкової згоди інших учасників простого товариства на перехід до правонаступника частки (вкладу) учасника у спільному майні, до Адміністрації, внаслідок реорганізації Порту шляхом виділу перейшла частка Порту у спільному майні сторін та відповідні права і обов'язки учасника у частині, яка відповідає частці майна, переданого Адміністрацією за розподільчим балансом станом на 13.06.2013 і актом приймання - передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 № 482/19. Відтак не відповідає дійсності твердження Порту про те, що Адміністрація не є стороною (учасником) Договору.

Судом не приймається посилання Адміністрації на те, що Порт без достатньої правової підстави зберіг її майно, передане за розподільчим балансом станом на 13.06.2013 і згаданим актом № 482/19. З огляду на те, що вказане майно передано до спільного майна за Договором, за яким Адміністрації як учаснику належить частка у спільному майні простого товариства, відсутнє набуття або збереження майна за рахунок Адміністрації, оскільки немає й втрати нею цього майна. Сума мінімального гарантованого прибутку за 2013 рік, що припадає на частку Адміністрації у спільному майні простого товариства, перерахована Порту Терміналом за відсутності у нього доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, не є доходом з майна, збереженого без достатньої правової підстави, що унеможливлює застосування до спірних відносин частини першої статті 1214 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

За доводами Адміністрації, Порт без достатньої правової підстави зберіг майно Адміністрації, використав це майно як внесок у спільну діяльність з Терміналом та одержав від цього доход, а тому з метою забезпечення захисту майнових прав Адміністрації та відповідно до положень глави 83 ЦК України (435-15) (статті 1212, частини першої статті 1214) на її користь підлягає стягненню 10 628 092,19 грн. доходу за період з 13.06.2014 по 31.12.2013, виходячи з частини, яка складає 32,49%; на думку Адміністрації, Порт є особою, яка безпідставно отримала 32,49% прибутку від спільної діяльності за Договором, тобто відбулося безпідставне збагачення Порту за рахунок використання майна Адміністрації.

Позовні вимоги про стягнення з Порту доходів, одержаних внаслідок використання безпідставно набутого майна (згідно з розподільчим балансом), Адміністрацією заявлено на підставі частини першої статті 1214 ЦК України.

Адміністрація не є особою, яка на час розгляду даної справи є володільцем відповідного майна, оскільки це майно вибуло з його володіння на підставі акта приймання-передачі від 13.06.2013 та розподільчого балансу і фактично знаходиться у користуванні Терміналу на підставі Договору.

Адміністрацією не доведено, що у спірних правовідносинах вона має статус потерпілої особи через неотримання доходу від використання об'єктів портової інфраструктури.

Водночас апеляційний господарський суд вважав помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що до Адміністрації внаслідок реорганізації Порту шляхом виділу перейшла частка Порту у спільному майні сторін та відповідні права і обов'язки учасника в частині, яка відповідає частці майна, переданого Адміністрації за розподільчим балансом на 13.06.2013 і актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 № 482/19.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 10 628 092,19 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема оскаржуваних судових рішень, позов було подано на підставі норм статей 1212, 1214 ЦК України про стягнення доходів, одержаних з майна позивача, набутого відповідачем.

Відповідно до приписів ЦК України (435-15) :

- особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212);

- особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (абзац перший частини першої статті 1214).

Суд апеляційної інстанції на підставі дослідження обставин справи та оцінки наявних у ній доказів з'ясував, що відповідач (Порт) не є тією особою, яка на час розгляду справи є володільцем майна, стосовно якого виник спір, оскільки таке майно вибуло з його володіння, і іншого позивачем (Адміністрацією) не доведено.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

До того ж Верховним Судом України неодноразово викладалася позиція, згідно з якою договірний характер правовідносин у справі виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Відповідний правовий висновок Верховного Суду України наведений, зокрема, в його постановах від 22.01.2013 № 5006/18/13/2012, від 02.10.2013 № 6-88цс13, від 02.09.2014 № 910/1620/13, від 14.10.2014 № 922/1136/13, від 25.02.2015 № 910/1913/14 і згідно з частиною першою статті 111-28 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування відповідних норм права.

Що ж до доводів Терміналу стосовно неправильної, на його думку, зміни судом апеляційної інстанції мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду з даної справи, то вони не знаходять підтвердження за матеріалами справи, оскільки в постанові апеляційного господарського суду від 26.03.2015 нічого не зазначено про зміну згаданого рішення в будь-якій його частині. При цьому незгода апеляційної інстанції з окремими висновками місцевого господарського суду не могла вважатися "зміною" рішення цього останнього в розумінні статей 103, 104 ГПК України.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 зі справи № 916/2774/14 залишити без змін, а касаційні скарги приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" та державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії - без задоволення.