розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 910/24482/14 господарського суду міста Києва за позовом приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Україна"

третя особа Розмарицин Ярослав Ігорович про стягнення 5 626, 33 грн., за участю представників

позивача: Курила О.Б.,

відповідача: Румянцева В.С.,

третьої особи: не з'явились,

У листопаді 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Україна" про стягнення 5 626, 33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2014 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Розмарицина Ярослава Ігоровича.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення попередніх судових інстанцій скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія") (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фокус Україна" в особі Чернігівської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Україна" (страхувальник) 04.06.2008 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № ВС/0997515, відповідно до умов якого страховиком у період з 06.06.2008 по 05.06.2009 застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний номер 025-22 МК.

17.12.2008 о 14:00 в м. Чернігові по вул. Самострова сталася ДТП, а саме: Розмарицин Я.І., керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, державний номер 025-22 МК, не вибрав безпечної швидкості руху, не надав перевагу в русі транспортному засобу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Subaru Impreza, державний номер СВ4441АМ.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Розмарициним Я.І. п.п. 12.1, 12.3, 16.12 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що підтверджується постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.02.2009 у справі № 3-29685/2008, відповідно до якої Розмарицина Я.І. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водій застрахованого транспортного засобу - Розмарицин Я.І. на момент скоєння ДТП був працівником товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Україна" та виконував службові обов'язки.

Автотранспортний засіб Subaru Impreza, державний номер СВ4441АМ, був застрахований відповідно до договору автомобільного страхування від 18.10.2008 № 14/016056/ПР/2.1.5.1, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" та Оганнісян Аллою Іванівною.

За результатами розгляду страхового випадку відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" виплачено Оганнісян Аллі Іванівні страхове відшкодування у сумі 5 626, 33 грн.

В подальшому відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 5 626, 33 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2011 у справі № 32/32 позовні вимоги задоволено повністю та присуджено до стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на користь публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" 5 626, 33 грн. відшкодування в порядку регресу.

Присуджена до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 5 626, 33 грн. сплачена приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" 15.02.2012, що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 15.02.2012.

Крім цього, заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.06.2009 у справі № 2-1913/09 вирішено питання про стягнення суми відшкодування завданої шкоди безпосередньо потерпілій особі - Оганнісян Аллі Іванівні. Вказаним рішенням присуджено до стягнення з Розмарицина Ярослава Ігоровича на користь Оганнісян Алли Іванівни суму відшкодування у розмірі 6 962, 93 грн.

Позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що здійснивши виплату страхового відшкодування на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.06.2008 відповідно до полісу № ВС/0997515, позивач на підставі положень ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" набув право регресної вимоги до відповідача (страхувальника за вказаним полісом), у зв'язку з невиконанням водієм застрахованого транспортного засобу обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про настання страхової події.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди обох інстанцій виходили з того, що хоча у страховика виникло право регресної вимоги до страхувальника, проте станом на момент розгляду справи питання про відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП вирішено в судовому порядку, а за результатами розгляду відповідної справи суму відшкодування стягнуто з водія застрахованого транспортного засобу на користь потерпілої особи, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача (як власника транспортного засобу та страхувальника за договором) в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 5 626, 33 грн. задоволенню не підлягають.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.п. г) п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно з п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Положення наведених норм встановлюють обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання відповідної дорожньо-транспортної пригоди не пізніше трьох робочих днів з дня її настання, невиконання якого, за відсутності поважних причин, зумовлює виникнення у страховика після виплати страхового відшкодування потерпілому права на звернення з регресним позовом до страхувальника.

Судами обох інстанцій встановлено, що ДТП сталася 17.12.2008, проте водієм застрахованого транспортного засобу повідомлено позивача про настання ДТП лише 25.12.2008, тобто після спливу більше трьох днів з настання страхового випадку.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку щодо правомірності звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки станом на момент розгляду справи питання про відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП було вирішено в судовому порядку, а за результатами розгляду відповідної справи суму відшкодування було стягнуто з водія застрахованого транспортного засобу на користь потерпілої особи, вимоги позивача про стягнення з відповідача (як власника транспортного засобу та страхувальника за договором) в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 5 626, 33 грн. не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.