головуючого Іванової Л.Б. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 13/775 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до 1. Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції; 2. Приватного підприємства "Стройцентр" третя особа Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" про стягнення 876 197,00 грн за участю представників:

позивача: Аністратенко О.О., дов. від 05.01.2015;

відповідача-1: Дем'янов І.Ю., дов. від 08.05.2013;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі № 13/775 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Трофименко Т.Ю., судді - Борисенко І.І., Сівакова В.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі № 13/775 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "Укртелеком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Від третьої особи на адресу суду надійшла заява про здійснення касаційного перегляду судового рішення без участі представника УДППЗ "Укрпошта".

Відзиви на касаційну скаргу від відповідача-2 та третьої особи не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 07.052005 в адміністративному будинку, розташованому за адресою: м. Херсон, вул.Ушакова, 41, сталася пожежа. Зазначена будівля з 1995 року за розподільчим балансом обліковується на балансі Херсонської дирекції УДППЗ "Укрпошта" та позивача.

Частину приміщення, на першому поверсі, яка належить Херсонській дирекції УДППЗ "Укрпошта" за договором оренди від 30.01.2001 № 14 передано відповідачу-1 строком до 01.02.2006.

Факт пожежі, яка сталася, засвідчено технічним висновком дослідно- випробувальної лабораторії Управління МНС України в Херсонській області, в якому джерелом пожежі зазначено приміщення сховища Банку, розташованого на першому поверсі зазначеного будинку, а причиною пожежі - занесення іскор та частин розжареного металу в кабельну шахту (з першого до четвертий поверхи) внаслідок повітряної тяги вгору при проведенні ремонтних робіт.

Внаслідок пожежі було пошкоджено приміщенні та обладнання АТС-24, яка була розташована на третьому та четвертому поверхах зазначеної вище будівлі, в приміщенні, яке належить позивачу. За результатами наведеного, позивач видав наказ про створення спеціальної комісії, яка за підсумками роботи встановила загальну вартість майнової шкоди в сумі 876197,00 грн.

Позивач 17.05.2005 звернувся до відповідача-1 з претензією щодо відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в сумі 876197,00 грн, однак відповідач-1, посилаючись на відсутність між Банком та позивачем господарських правовідносин та враховуючи, що проведення ремонтно-будівельних робіт здійснювалося не співробітниками Банку, а найманими працівниками відповідача-2 на підставі укладеного між відповідачами договору підряду від 08.04.2005 № 02-04-319, залишив претензію без задоволення.

Звертаючись до суду з позовом, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач зазначив, що не отримав прибутку, на який він мав право розраховувати за звичайних умов (ст. 225 ГК України). За підсумками роботи спеціально створеної комісії позивача було виявлено: 5 одиниць пошкоджених матеріалів та обладнання, що не підлягає подальшому використанню, на суму 3044,00 грн та 371 одиниця пошкоджених матеріалів і обладнання, відновлення якого економічно недоцільне, на суму 440952,00 грн.

Також складено зведений кошторис розрахунку вартості ремонту приміщень, що становить 112787,00 грн та розрахунок неотриманих доходів за послуги міського і міжміського зв'язку, а також послуги інтернет, що становить 319414,00 грн.

З урахуванням наведеного, позивач, як встановлено місцевим господарським судом, просить стягнути солідарно з відповідачів завдану матеріальну шкоду на загальну суму 876197,00 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України (435-15) , та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, врахувавши, при цьому поряд з іншими документами, наданими учасниками судового процесу до справи, також і висновки судових експертиз (пожежно-технічна від 14.05.2010, додаткова будівельно-технічна від 17.02.2012, будівельно-технічна від 12.12.2013, судово-економічна від 29.01.2014), дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Частиною 1 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін, судом першої інстанції у справі призначались судові експертизи (пожежно-технічна від 14.05.2010, додаткова будівельно-технічна від 17.02.2012, будівельно-технічна від 12.12.2013, судово-економічна від 29.01.2014).

Господарськими судами попередніх інстанцій під час вирішення спору взято до уваги долучені учасниками процесу до матеріалів справи, окрім іншого, також договір оренди від 30.01.2001 № 14 укладений між позивачем та відповідачем-1, договір підряду від 08.04.2005 № 02-04-319 укладений між відповідачами, акт про пожежу від 07.05.2005, технічний висновок ДВЛ УМНС України в Херсонській області від 07.05.2005, претензію позивача, листування сторін з приводу пожежі, а також результати, викладені у висновках судових експертиз.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника (ч. 2 ст. 1172 ЦК України).

Для виникнення у особи обов'язку з відшкодування шкоди відповідно до вимог ч. 2 ст. 1172 ЦК України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв'язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб'єктивного складу відповідних відносин, зокрема наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника.

Застосовуючи до спірних правовідносин наведені положення чинного законодавства, як суд першої інстанції так і апеляційний господарський суд виходили з того, що покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди на особу, яка її заподіяла, можливе лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З огляду на вищезазначене, судами не встановлено наявність передбачених законом підстав для застосування майнової відповідальності відносно відповідача-2, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1172 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди, завданої іншій особі підрядником, який діяв за завданням замовника, покладається саме на замовника.

Втім, зважаючи на встановлені обставини справи, а також беручи до уваги положення законодавства, яке регулює дані правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали справи не містять відповідних документів на підтвердження наявності підстав для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної позивачу відносно відповідача-1, оскільки неможливо напевне, з достовірністю, встановити причину виникнення пожежі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 13/775 - без змін.