головуючого: Полякова Б.М., суддів: Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційної скарги Арбітражного керуючого ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року у справі № 11/Б-5022/1326/2011 за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до МП "Подолянка" про банкрутство, Представники сторін в судове засіданння не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14 січня 2015 року, (суддя Сидорук А.М.), клопотання ліквідатора банкрута МП "Подолянка" ОСОБА_4 про затвердження оплати праці ліквідатора було задоволено, затверджено ліквідатору МП "Подолянка" ОСОБА_4 розмір оплати послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць проведеної роботи з 07.02.2012 р. з урахуванням зміни суми мінімальної заробітної плати та відшкодування витрат арбітражного керуючого, понесених в процедурі банкрутства за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, повернутої дебіторської заборгованості.

Постановою від 23 лютого 2015 року Львівським апеляційним господарським судом (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" задоволено, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 січня 2015 року скасовано.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2015 року, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 січня 2015 року у справі № 11/Б-5022/1326/2011 залишити без змін.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 95, 106 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, до Вищого господарського суду надійшов відзив ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк", яким останній заперечує проти вимог касаційної скарги з підстав, викладених у ньому, та просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2015 року залишити без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 січня 2015 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції було розглянуто клопотання ліквідатора поза межами судового засідання, без виклику кредиторів по даній справі, чим грубо було порушено вимоги як норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) так і норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

У відповідності до ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2015 року від ліквідатора банкрута ОСОБА_4 на адресу місцевого суду надійшло клопотання про затвердження розміру оплати послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць проведеної роботи з 07.02.2012 р. з урахуванням зміни суми мінімальної заробітної плати та відшкодування витрат арбітражного керуючого, понесених в процедурі банкрутства за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, повернутої дебіторської заборгованості.

В обґрунтування заявленого клопотання арбітражний керуючий надав суду протокольне рішення № 3 спільного засідання зборів кредиторів та комітету кредиторів МП "Подолянка" від 31.08.2012 р., на якому вирішено встановити розмір оплати праці ліквідатора банкрута ОСОБА_4 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць проведеної роботи з 07.02.2012 р. з урахуванням зміни суми мінімальної заробітної плати та відшкодування витрат арбітражного керуючого, понесених в процедурі банкрутства за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, повернутої дебіторської заборгованості.

В силу ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони серед іншого мають право знайомитися брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Виходячи із наведених норм, суд касаційної інстанції вважає, що питання щодо розгляду клопотання про затвердження розміру оплати послуг ліквідатора, відшкодування витрат арбітражного керуючого, понесених в процедурі банкрутства за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, повернутої дебіторської заборгованості, повинно вирішуватися в судовому засіданні з метою надання сторонам та іншим учасникам процесу можливості скористатися процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 4-3, 22 ГПК України.

Однак, господарський суд першої інстанції, порушивши норми процесуального права вказане клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_4 про затвердження розміру оплати праці задовольнив, розглянувши його 14.01.2015 р. без виклику сторін.

Статтею 104 ГПК України регламентовано, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Таким чином, скасовуючи ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 січня 2015 року, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності скасування у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2015 року слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.