Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 р. (головуючий суддя Лисенко О.М., судді Джихур О.В., Виноградник О.М.) у справі № 904/8679/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 25.575,52 грн., за участю представників: позивача Мостепанюк В.І., відповідача не з'явились,

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 р. у справі № 904/8679/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" 22.560,00 грн. основного боргу; 2.857,07 грн. заборгованості за відсотками; 79,50 грн. комісії; 41,67 грн. пені за прострочення сплати відсотків; 4,65 грн. пені за прострочення сплати комісії; 32,63 грн. індексації простроченої заборгованості.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст. 606 ЦК України та п. 1.38 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - позичальник) 01.10.2013 р. був укладений Кредитний договір № 12/113 КР (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит на умовах, визначених Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що кредит надається банком позичальнику у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 30.000,00 грн., який змінюється і встановлюється для кожного періоду дії Договору окремо та визначається наступним графіком: 01.10.2013 р. - 29.09.2014 р. включно - 30.000,00 грн.; 30.09.2014 р. - 30.09.2014 р. включно - 29.500,00 грн.

Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених Договором, не пізніше строку, зазначеного у пункті 1.3 Договору, відповідно до наступного графіку: 29.09.2014 р. підлягає поверненню сума, що перевищує 29.500,00 грн.; 30.09.2014 р. - повне погашення залишку заборгованості.

Будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму ліміту, вважається простроченою заборгованістю.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк користування (термін повернення) залишку заборгованості за кредитом - до 30.09.2014 р. включно.

Сторони пунктом 1.4 Договору узгодили, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 21,5% процентів річних. Сторони погоджуються, що у разі непогашення позичальником кредиту у строк, визначений пунктом 1.3 Договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною в пункті 1.3 Договору, нарахування процентів за простроченою частиною кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі 26,5% процентів річних.

Відповідно до п. 2.5 Договору за оформлення та видачу кредиту позичальник сплачує банку комісію у розмірі 150,00 грн. без ПДВ. Комісія сплачується на вказаний в пункті рахунок до моменту надання кредиту.

Пунктом 2.6 Договору сторони погодили, що за обслуговування кредитної лінії позичальник щомісяця сплачує банку комісію у розмірі 2,0 % проценти річних, яка нараховується на суму невикористаної позичальником частини ліміту кредиту, встановленого пунктом 1.2 Договору, та яка сплачується до 7-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за Договором в повному обсязі.

Згідно з п. 2.7 Договору моментом (днем) надання банком кредиту (траншу) позичальнику вважається день перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок, зазначений в пункті 2.1 Договору, на підставі заяви позичальника.

Відповідно до п. 2.8 Договору повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості за кредитом, відкритий банком позичальнику згідно з п. 2.12 Договору, в строки, в сумах та в порядку, передбачених графіком, встановленим пунктом 1.2 Договору, та не пізніше строку, зазначеного в пункті 1.3 Договору.

У пункті 2.9 Договору сторони узгодили, що позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказана в пункті 1.4 Договору. Проценти нараховуються у валюті кредиту, вказаної в пункті 1.2 Договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. Для розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Пунктами 2.10, 2.11, 2.13 Договору передбачений порядок нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 Договору позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати проценти, сплачувати інші грошові зобов'язання за Договором, виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені Договором.

Як погоджено сторонами в п. 6.1 Договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Договір, згідно з п. 7.1, набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за Договором.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем була підписана Заява № 1 від 03.10.2013 р. на отримання кредитних коштів в межах кредитної лінії в розмірі 29.560,00 грн. для поповнення обігових коштів.

Сторони 03.10.2013 р. підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з п. 1 якої, в розрізі відкритого за Кредитним договором кредиту, Банк надає позичальнику кошти в сумі 29.560,00 грн. для поповнення обігових коштів.

Відповідно до меморіального ордеру № 2 від 07.10.2013 р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 29.560,00 грн. як кредит для поповнення обігових коштів.

За змістом ст. ст. 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Як встановлено судами, у період з 05.11.2013 р. по 06.02.2014 р. відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за Договором, разом на суму 7.000,00 грн.

Внаслідок неповної сплати відповідачем суми боргу утворилась заборгованість в розмірі 22.560,00 грн.

За період з 07.10.2013 р. по 30.09.2014 р. відповідачу були нараховані проценти за користування кредитом в загальному розмірі 5.057,67 грн. та комісія за користування кредитом в розмірі 118,08 грн.

За вказаний період відповідач сплатив суму процентів в розмірі 2.200,60 грн. та 38,58 грн. комісії.

Таким чином, станом на 01.10.2014 р. заборгованість відповідача за процентами становить 2.857,07 грн., а за комісією - 79,50 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору відповідач нарахував пеню за прострочення сплати процентів за період з 08.04.2014 р. по 30.09.2014 р. в сумі 41,67 грн.

Крім того, відповідно до п. 6.1 Договору позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення сплати комісії за період з 08.04.2014 р. по 30.09.2014 р. в сумі 4,65 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховані відповідачу збитки від інфляції за несвоєчасну сплату процентів та комісії за період з 07.04.2014 р. по 30.09.2014 р. в розмірі 32,63 грн.

Також судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" та ОСОБА_4 (вкладник) 01.10.2013 р. укладено Договір № D_020585439 банківського строкового вкладу (Депозиту) (далі -Договір-2, Договір банківського вкладу).

Згідно з п. 1.1 Договору банківського вкладу в порядку та на умовах, визначених правилами (договірними умовами) відкриття та обслуговування вкладних (депозитних рахунків) фізичних осіб (далі - правила), вкладник передав, а банк прийняв для зберігання грошові кошти у гривні, що надійшли від вкладника на його вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві "БРОКБІЗНЕСБАНК", (далі - рахунок), в розмірі, що зазначений в пункті 1.2 Договору банківського вкладу та дорівнює сумі, зафіксованій в документі, який видається банком вкладнику на підтвердження внесення останнім коштів на строк 368 днів з 01.10.2013 р. до 04.10.2014 р. (далі - строк вкладу).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 р. № 107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 р. прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" запроваджено строком на три місяця з 03.03.2014 р. по 02.06.2014 р.

Постановою Правління Національного банку України № 339 від 10.06.2014 р. відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11.06.2014 р. розпочата ліквідація ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", уповноваженою особою Фонду на ліквідацію призначено Куреного Олександра Вікторовича на період з 11.06.2014 р. по 10.06.2015 р. включно.

Судами встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором № 12/113КР виконував неналежним чином та за межами встановлених для такого виконання строків, у зв'язку з чим сам же направив Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "БРОКБІЗНЕСБАНК" заяву № 07/03-14-1 від 07.03.2014 р. з проханням розглянути можливість перегляду терміну користування кредитом та встановити термін з 01.10.2013 р. по 11.03.2014 р.

Також відповідач в своїй заяві зобов'язався погасити кредиторську заборгованість в повному обсязі 11.03.2014 р., для чого просив Уповноважену особу здійснити договірне списання предмету застави за Договором застави для задоволення вимог кредитора.

Вказану заяву позивач отримав 07.03.2014 р.

Відповідь на цю заяву відповідача банк не надав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про свої вимоги до банку.

Згідно зі ст. 49 згаданого Закону Уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК". Уповноважена особа здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема, складає перелік акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження виконавчою дирекцією Фонду. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості, визначеному статтею 52 цього Закону.

Інформація про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" була оприлюднена 14.06.2014 р. у газетах "Голос України" № 113 та "Урядовий кур'єр" № 106.

Як встановлено судами, у визначений законом строк боржник не звертався до банку із заявою про включення його до реєстру кредиторів, а тому ОСОБА_4 не є кредитором банку у встановленому законом порядку при ліквідації фінансової установи.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є боржником позивача за кредитним договором і в той же час є кредитором на підставі Договору банківського строкового вкладу (депозиту), на підставі чого дійшов помилкового висновку про поєднання в одній особі - позивача як кредитора так і боржника та помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 606 ЦК України.

З цього приводу колегія суддів відзначає таке.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу)

За правилами ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Приписи ст. 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі, оскільки обидві сторони правовідносин продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків як за кредитним, так і за депозитним договорами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що спірні відносини сторін не підпадають під кваліфікацію "припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі", адже в даному випадку існування між сторонами подібних правовідносин носить інший правовий характер, та за згодою сторін, належним чином оформленою, могло б мати місце саме припинення спірного зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а не з підстав поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Однак для такого зарахування пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Пунктом 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом.

З огляду на вказані вище вимоги спеціального закону, а також встановлені апеляційним судом обставини щодо незвернення відповідача до банку із заявою про включення до реєстру кредиторів у встановленому законом порядку при ліквідації фінансової установи, зарахування зустрічних однорідних вимог призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів.

Оскільки щодо позивача було розпочато ліквідаційну процедуру та відкликано банківську ліцензію, в силу імперативності норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) безпідставними є посилання скаржника на обов'язковість проведення банківських операцій зі списання коштів з поточних рахунків відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 р. у справі № 904/8679/14 - без змін.