головуючого Овечкіна В.Е., суддів: Корнілової Ж.О., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача - Вознюк Є.В., відповідача-не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "ТПТЕ "Теплотранс") на ухвалу та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у справі № 904/2670/14 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради про стягнення коштів

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 (судді: Подобєд І.М., Величко Н.Л., Сизько І.А.) та постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 (судді: Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л.), позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "ТПТЕ "Теплотранс") на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 21662417 грн. основного боргу, 700333,9 грн. пені, 273108,02 грн. інфляційних втрат, 521200,37 грн. трьох процентів річних. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості 542738,51 грн. припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2014 (суддя Соловйова А.Є.), винесеною на підставі ст. 121 ГПК України та залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 (судді: Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.), заяву КП "ТПТЕ "Теплотранс" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 задоволено - розстрочено виконання вказаного рішення терміном на 15 місяців по грудень 2015 року включно з щомісячною виплатою суми боргу рівними частинами по 1548675,95 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 (судді: Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 скасувано. Справу передано до господарського суду Дніпропетровської області для нового розгляду заяви КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2015 (суддя Петренко І.В.), винесеною на підставі ст. 121 ГПК України та залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 (судді: Кощеєв І.М., Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.), відмовлено в задоволенні заяви КП "ТПТЕ "Теплотранс" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014.

КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради у поданій касаційній скарзі просить ухвалу від 27.02.2015 та постанову від 02.04.2015 скасувати, заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм процесуального права, а саме ст. 121 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на надання ним належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, з якими законодавець пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення. На думку заявника, суди не врахували скрутного фінансового становища боржника та вжиття ним усіх можливих заходів щодо стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію зі споживачів.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані ухвала та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заява відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 обґрунтована ускладненням його виконання через соціально-економічну напругу в суспільстві, важким становищем в енергетичній сфері, перебуванням відповідача в тяжкому фінансовому становищі, який з метою подолання фінансових труднощів був змушений ввести на підприємстві чотириденний робочий день, що в сукупності унеможливлює негайне (у повному обсязі) виконання рішення і може потягнути за собою негативні наслідки для господарської діяльності підприємства та споживачів, які користуються послугами відповідача.

Важке фінансове становище боржника склалося внаслідок наявності великої заборгованості перед іншими контрагентами - 124548000 грн. (кредиторська заборгованість), а також несвоєчасними розрахунками населення - 2037277,75 грн. (дебіторська заборгованість), заборгованість бюджету - 308618,2 грн. (дебіторська заборгованість), господарські розрахунки - 29726535,08 грн. за спожиті послуги з постачання теплової енергії (дебіторська заборгованість), що підтверджується довідкою КП "ТПТЕ "Теплотранс" станом на 01.09.2014, балансом (звітом про фінансовий стан) КП "ТПТЕ "Теплотранс" за перше півріччя 2014, довідкою про залишки коштів на рахунках станом на 24.11.2014.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Як зазначено в п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) , вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, всупереч вимогам ст.ст. 33, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав до суду доказів наявності порушення щодо нього справи про банкрутство та обумовленої цим реальної загрози його банкрутства.

Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином сам по собі його статус комунального підприємства місцевого значення може завадити чи істотно ускладнити виконання судового рішення чи свідчити про скрутне фінансове становище боржника.

Водночас, касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що застосовуючи ст. 121 ГПК України при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави тощо.

Зважаючи на це, суди обґрунтовано врахували матеріальні інтереси обох сторін, фінансовий стан стягувача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, зокрема, те, що позивач, будучи підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, внаслідок інфляційних процесів зазнає значних збитків з огляду на несвоєчасні розрахунки відповідача за імпортований природний газ, спожитий згідно умов укладеного між сторонами договору та який повинен оплачуватися позивачем коштами в іноземній валюті.

Таким чином, наявні стрімкі інфляційні процеси в економіці держави, які супроводжуються істотним здешевленням національної валюти, якщо повністю й не виключають наявність обставин для надання розстрочки виконання судового рішення, то є суттєвими перешкодами для їх виникнення. Адже, в противному разі інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період тривалої розстрочки (15 місяців) істотно знецінюються, що, як наслідок, призводить до погіршення фінансового стану позивача.

При цьому, самі по собі соціально-економічна напруга в суспільстві та важке становище в енергетичній сфері не є підставами для розстрочення виконання судового рішення, оскільки негативні фінансові наслідки соціально-економічної кризи в державі стосуються всіх господарюючих суб'єктів, насамперед стягувача.

Судами попередніх інстанцій також правомірно враховано, що відповідно до ст. 617 ЦК України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст. 617 ЦК України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (фізичними особами - споживачами послуг з теплопостачання) чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Зокрема, це стосується посилань скаржника в обґрунтування підстав надання розстрочки на значну суму дебіторської заборгованості відповідача, підтверджену довідкою КП "ТПТЕ "Теплотранс" станом на 01.09.2014 р., зокрема, в частині заборгованості населення перед підприємством за послуги теплопостачання.

Більше того, відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, суди дійшли правильного висновку про те, що наведені боржником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція дійшла висновку про правомірність застосування судами норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у справі № 904/2670/14 залишити без змін, а касаційну скаргу КП "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради - без задоволення.