Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Цвігун В.Л., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 914/107/14 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" до Публічного акціонерного товариства "Західенергоавтоматика" про відшкодування збитків в розмірі 140000,00 грн., за участю представників сторін від позивача: Бакуліна Л.Ф. ( довіреність від 25.12.2014 № 151), від відповідача: не з'явились,

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" у січні 2014 року звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Західенергоавтоматика" про відшкодування збитків в розмірі 140000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.01.2015 у справі № 914/107/14 (суддя Запотічняк О.Д.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 914/107/14 (у складі колегії суддів: Давид Л.Л. - головуючого, Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 914/107/14, Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 914/107/14,а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ "Укртранснафта" (замовник) та ВАТ "Західенергоавтоматика" (виконавець) 03.04.2012 укладено договір № 22-03 НДР.

Згідно з пунктом 1.1. договору, виконавець приймає на себе зобов'язання, а замовник доручає виконання науково дослідної-роботи (НДР) "Виготовлення корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в Держгірпромнагляді України для використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі", які визначені у технічних вимогах до завдання на виконання НДР (додаток № 2 до договору) і зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна договору становить 239064,17 грн., в тому числі ПДВ 20% - 39844,03 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору, роботи проводились етапами згідно з календарним планом, що є додатком № 3 до договору.

Розділом IV договору встановлено порядок здійснення оплати, а саме: формою та порядком є безготівкове поетапне перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у розділі ХІІІ договору: авансовий платіж у розмірі 40% від вартості робіт замовник здійснює згідно з етапом та остаточний розрахунок в розмірі 60% від вартості робіт згідно з етапом замовник здійснює протягом 30-ти банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

Судами встановлено, що виконання сторонами зобов'язань за договором здійснювалося в наступному порядку:

- перший етап - розробка та затвердження технічного завдання на виготовлення експериментального корозиметра з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб в нафтовому середовищі. Вартість етапу складає 30000,00 грн. Строк виконання етапу 30.06.2012. На виконання першого етапу робіт на підставі рахунку № 33 від 04.04.2012, позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж у сумі 12000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0000018323 від 12.04.2012. Після підписання акта № 22-03/01 здачі-приймання послуг від 05.06.2012 позивачем на підставі рахунку № 52 від 26.06.2012, перераховано платіжним врученням № 0000033096 від 18.07.2012 на рахунок відповідача повну вартість за перший етап у сумі 18000,00 грн.;

- другий етап - виготовлення експериментального корозиметру з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труби в нафтовому середовищі. Вартість другого етапу становила 42000,00 грн. Строк виконання етапу 31.08.2012. На виконання другого етапу робіт на підставі рахунку № 53 від 26.06.2012, позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж у сумі 16800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0000033097 від 18.07.2012. Після підписання акта № 22-03/02 здачі-приймання послуг, складеного сторонами 15.08.2012, позивачем на підставі рахунку № 67 від 15.08.2012, перераховано платіжним дорученням № 0000040936 від 29.08.2012 на рахунок відповідача остаточний платіж у сумі 25200,00 грн.;

- третій етап, згідно з договором передбачав тестування експериментального корозиметру з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб в нафтовому середовищі на діючому нафтопроводі. Вартість етапу становить 2100,00 грн. Строк виконання етапу 31.05.2013 року (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.02.13 до договору). На виконання третього етапу робіт на підставі рахунку № 68 від 15.08.2012, позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж у сумі 840,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0000040937 від 29.08.2012.

Судами встановлено, що перше випробування дослідного зразку корозиметру проходило з 12 до 26 вересня 2012 року. За результатами випробувань складено акт введення в експлуатацію дослідного зразку корозиметру від 12.09.2012, протокол вимірювань даних роботи дослідного зразку корозиметру та акт завершення експлуатації дослідного зразку корозиметру від 26.09.2012. Позивач стверджує, що результати випробувань виявилися нестабільними, не відповідними до реальної втрати маси металу зразку-свідка та такими, що не відповідають вимогам затвердженого технічного завдання. У зв'язку із закінченням строку виконання третього етапу робіт за договором, позивач звернувся до відповідача з листом № 06-7888, в якому просив вжити заходів щодо прискорення виконання третього етапу робіт.

Позивачем 12.11.2012 отримано листа відповідача від 05.11.2012 № 485, в якому повідомлялося, що відповідач здійснює роботи з модернізації давача корозії і корозиметру, а саме: виготовляє їх нові модифікації.

Позивач повторно 14.11.2012 звернувся до відповідача з листом № 06-8213, і просив негайно вжити заходів щодо прискорення робіт за договором.

У листі-відповіді від 12.12.2012 № 544 відповідачем повідомлялось, що до 20-22 грудня 2012 року останній завершить виготовлення корозиметру із датчиком та почне проведення внутрішнього тестування і, в разі отримання позитивних результатів, попередньо протестований корозиметр із датчиком буде надано позивачу 28-30.12.2012.

На адресу позивача відповідачем 06.02.2013 надіслано лист № 35, в якому відповідач, посилаючись на унікальність розробки, звернувся з пропозицією підписати програму випробувань корозиметру та укласти додаткову угоду № 1 до договору, якою передбачалося б перенесення строків виконання робіт за договором, зокрема: 3 етапу - на травень 2013 року, а також повідомлялося, що представник відповідача надасть корозиметр із давачем та прийме участь у повторному випробуванні дослідного зразку корозиметру, починаючи з 28.03.2013.

Сторонами 07.02.2013 підписано програму випробувань корозиметру, а 26.02.2013 позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 1 до договору. Строк закінчення виконання 3 етапу робіт за договором визначений - травень 2013 року.

Дослідний зразок корозиметру із датчиком корозії наданий представником відповідача 22.04.2013. Повторне випробування дослідного зразку корозиметру відбувалося в два етапи з 23 квітня до 11 липня 2013 року, відповідно до затвердженої сторонами у лютому 2013 році Програми випробувань корозиметру КОР-1 з давачем корозії.

Перший етап - випробування дослідного зразку корозиметру КОР-1 в нафті товарній почався 23.04.2013. За отриманими результатами сторонами 20.05.2013 складено акт випробування дослідного зразку корозиметру КОР-1 в нафті товарній. Результати даного випробування визнано незадовільними. Прилад передано представнику відповідача для виконання ремонту в термін до 31.05.2013.

Другий етап - випробування дослідного зразку корозиметру КОР-1 в середовищі з високою корозійною активністю (3% водний розчин NaС1) розпочато 18.06.2013, виконанням ремонту дослідного корозиметру в лабораторних умовах відповідача, що вбачається з акта від 18.06.2013. За отриманими результатами сторонами 11.07.2013 складено акт випробування дослідного зразку корозиметру КОР-1 в середовищі з високою корозійною активністю. Результати даного випробування виявились незадовільними. Показання корозиметру визнано нестабільними та недостовірними.

За участю представників сторін з договору 11.07.2013 відбулась технічна нарада, про що складено відповідний протокол технічної наради від 11.07.2013. Результати випробування експериментального корозиметру з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб визнано незадовільними, у зв'язку з простроченням виконання етапів договору прийнято рішення застосувати до відповідача штрафні санкції, що передбачено умовами договору.

Позивачем 17.07.2013 направлено відповідачу рахунок № 200 від 15.07.2013 з оплати пені за невиконання умов договору за період з 01.06.2013 по 15.07.2013 у сумі 70,72 грн., який останнім не сплачено.

На адресу позивача 18.07.2013 надійшов лист відповідача від 17.07.2013, в якому повідомлялось, що недоліки будуть усунені протягом шести місяців. Проте позивач вважає такий строк неприйнятним.

Позивач посилається на те, що всупереч умов договору, відповідач не виконав третій етап у встановлений договором строк, що призвело до втрати інтересу у виконанні науково-технічної роботи відповідачем, тому позивач відповідно до частини 2 статті 220 Господарського кодексу України відмовляється від прийняття виконання та вимагає відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи розмір збитків, який позивач просить суд стягнути з відповідача, позивач посилається на комерційну пропозицію Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" хіміко-технологічний факультет.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі "Придністровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" зазначає, що для відновлення порушених відповідачем прав, позивач повинен витратити 140000,00 грн. для реалізації комерційної пропозиції Київського політехнічного інституту на виконання науково-дослідної роботи "Виготовлення корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в Держгірпромнагляді України на використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі".

Судами встановлено, що Київський політехнічний інститут надав позивачу дві комерційні пропозиції, а саме: на проведення лабораторних досліджень для виконання науково-дослідної роботи "Виготовлення корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в Держгірпромнагляді України на використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі". Вартість вказаних лабораторних досліджень становить 450000,00 грн. Друга комерційна пропозиція на виконання науково-дослідної роботи "Виготовлення корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в Держгірпромнагляді України на використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі". Вартість науково-технічної роботи становить 350000,00 грн. Вартість першого етапу становить 20000,00 грн., вартість другого етапу - 80000,00 грн., вартість третього етапу - 40000,00 грн.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України, статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права законні інтереси якого порушені.

Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. При цьому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, завдання збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач обґрунтовує свої вимоги листом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" від 20.11.2013, в якому йдеться про готовність виконати науково-дослідну роботу, загальна вартість перших трьох етапів, у якій становитиме 140000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з судом першої інстанції дійшов до правильного висновку, що предмет комерційної пропозиції Київського технічного університету є незрозумілим, оскільки в супровідному листі та в комерційній пропозиції не ідентифікується прилад, який має бути виготовлено, не зазначено чітких технічних вимог до корозиметру, давача швидкості корозії, не визначено діапазону швидкості корозії трубної сталі, відносної похибки, не визначено чітких характеристик нафтового середовища, в якому повинні здійснюватись вимірювання швидкості корозії.

Суди дійшли до правильного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України реальності завданих збитків на суму 140000,00 грн., з огляду на те, що не доведено, що саме комерційна пропозиція Київського політехнічного інституту аналогічна науково - дослідній роботі, що є предметом договору № 22-03 НДР від 03.04.2012, тому посилання на дану комерційну пропозицію є необґрунтованим.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Судами встановлено, що відповідно до пункту 5.5. договору, при завершенні окремого етапу послуг виконавець подає замовнику двосторонній акт приймання наданих послуг. Замовник у 14 - ти денний строк від дня отримання акта і звіту документів, передбачених технічним завданням, зобов'язаний прийняти послуги, повернути виконавцю затверджений акт або надіслати вмотивовану відмову від її прийняття.

Судами встановлено, що позивачем прийнято без застережень роботи з етапу № 1, роботи з етапу № 2. Роботи з етапу № 1 та № 2 виконані у повному обсязі і відповідають умовам договору, що підтверджується актами № 22-03/2 № 22-03/1 від 26.06.2012. Застережень щодо виконаної роботи з першого та другого етапах позивач не мав. Проте у заявлений розмір шкоди позивач включає вартість першого та другого етапу, роботи з яких прийняті ним без застережень.

З наявного висновку науково-технічної експертизи щодо працездатності корозиметрів для вимірювання швидкості корозії внутрішньої поверхні магістральних нафтопроводів, виготовлених ВАТ "Західенергоавтоматика" від 25.11.2014 на питання "чи потрібно вносити зміни в технічні умови на виготовлення промислового корозиметра за результатами тестового зразку корозиметру" експерт відповів, що за технічним завданням чи за технічними умовами, що наявні серед наданих матеріалів, виготовити прилад взагалі неможливо. Крім цього, у висновку експерти зазначають, що для такого параметру як швидкість корозії трубної сталі задане значення відносна похибка не більше 10%" виконати неможливо за відсутністю еталонів та еталонних приладів для вимірювання швидкості корозії. Необхідний інший спосіб завдання похибки або взагалі переведення пристрою з вимірювального до індикаторного. Технічні вимоги на виконання науково-дослідної роботи є додатком 2 до договору від 03.04.2012, підписаного обома сторонами, суди дійшли до правильного висновку, що сторони при укладенні договору погодили умови, які виконати неможливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, за яке встановлена відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодувати майнову шкоду (збитки). Позивач не довів, що зазнав збитків внаслідок протиправної поведінки відповідача. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою відсутній. Вина відповідача є не доведеною.

Таким чином, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 914/107/14 Господарського суду Львівської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 914/107/14 Господарського суду Львівської області залишити без задоволення.