головуючого судді Євсікова О.О. суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача Кривошей Ю.І. дов. від 10.02.2015 р. від відповідача не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення та на постанову Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі № 910/23970/14 Господарського суду міста Києва за позовом Приватне підприємство "Агробізнес-Мінерал" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення 206616,51 грн. та пені 3024,52 грн.

Приватне підприємство "Агробізнес-Мінерал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення 206616,51 грн. за договором банківського рахунку юридичної особи № ID7422939 від 01.06.2013 та пені у розмірі 3024,52 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 у справі № 910/23970/14 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 (головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В., Авдеєв П.В.), позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" на користь ПП "Агробізнес-Мінерал" заборгованість у розмірі 206506,51 грн. та пеню у розмірі 3024,52 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 548, 549, 610, 1066, 1075 Цивільного кодексу України та статей 1, 8, 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з огляду на неналежне виконання відповідачем - банком зобов'язання за договором банківського рахунку юридичної особи № ID7422939 від 01.06.2013 з перерахування залишку коштів у розмірі 206616,51 грн. на підставі заяви позивача - клієнта банку про закриття рахунку, що призвело до прострочення відповідачем платежу за дорученням позивача та нарахування пені.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015, ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ПП "Агробізнес-Мінерал".

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. При цьому скаржник, посилаючись на приписи статей 2, 36, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", наголошує на тому, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.02.2015 № 39 не можуть бути задоволені вимоги позивача щодо перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень. Крім того скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не залучено до участі у справі Національний банк України та Міністерство фінансів України, яке є найбільшим акціонером ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", погіршення фінансового стану якого може відобразитись на інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та вплинути на права та обов'язки останнього.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи 01.06.2013 між Приватним підприємством "Агробізнес-Мінерал" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (банк) укладено договір банківського рахунку юридичної особи № ID7422939, відповідно до умов якого банк здійснює обслуговування поточного (-их) рахунку (-ів) клієнта, що використовується для зберігання грошових коштів (в національній валюті України, та/або іноземних валютах) та здійснення усіх видів операцій, у відповідності з чинним законодавством України, в іноземній валюті України, та/або в іноземних валютах, а саме: 2600.5.41.30949.01/980, 2600.9.41.30949.30/840, 2600.1.41.30949. 50/643 (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що обслуговування рахунку (-ів) клієнта здійснюється відповідно до режиму цього (цих) рахунку (-ів), встановленого нормативними актами Національного банку України, а також у відповідності з чинним законодавством України, а саме: касове обслуговування - приймання та видача готівкових коштів на підставі касових документів, у відповідності з чинним законодавством України; розрахункове обслуговування - зарахування на рахунок (-ки) та списання з рахунку (-ів) грошових коштів на підставі платіжних інструментів (визначених чинним законодавством), а також заяви про купівлю/ продаж/конвертацію іноземної валюти (розрахункові документи), у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору банк зобов'язаний проводити комплексне касове обслуговування рахунку (-ів) клієнта та здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 2.1.9 договору визначено, що банк зобов'язується приймати до виконання розрахункові та касові документи клієнта за умови, якщо сума цих документів не перевищує залишок грошових коштів на відповідному (-их) рахунку (-ах).

Згідно з пунктом 2.1.10. договору банк зобов'язаний виконувати розрахункові/касові документи вклієнта відповідно до черговості, визначеної чинним законодавством України, дотримуючись строків їх виконання, встановлених чинним законодавством України; виконувати розрахункові/касові документи клієнта, які надійшли до банку: в операційних час - в день їх надходження; в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

У пункті 3.2.2 зазначено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, зо знаходять на його рахунку в межах, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до підпункту а) пункту 8.4 договору договір може бути розірвано, а рахунок закрито на підставі заяви клієнта.

Спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" зобов'язання за договором банківського рахунку юридичної особи № ID7422939 від 01.06.2013 з перерахування залишку коштів у розмірі 206616,51 грн. на підставі заяви ПП "Агробізнес-Мінерал" як клієнта банку про закриття рахунку № 26005413094901.

Задовольняючи позовні вимоги ПП "Агробізнес-Мінерал", суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір № ID7422939 від 01.06.2013 є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які регулюються зокрема приписами Глави 72 Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Положення вказаної статті Цивільного кодексу України (435-15) кореспондуються з приписами статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Частинами 1, 3 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно пункту 1.30 статті вказаного Закону України (2346-14) таким розрахунковим документом є платіжне доручення.

Згідно з пунктом 8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Статтею 1075 Цивільного кодексу України, зокрема частинами 1, 3 цієї статті передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з пунктом 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (z1172-03) , закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку, встановленого зразку.

Пунктом 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах визначено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо). Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Агробізнес-Мінерал" було прийнято рішення про закриття банківських рахунків, відкритих в ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" на підставі договору банківського рахунку юридичної особи № ID7422939 від 01.06.2013, про що останній повідомив Банк відповідною заявою.

15.10.2014 ПП "Агробізнес-Мінерал" надіслало ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" лист № 21 з проханням відмінити всі платіжні доручення, які станом на 15.10.2014 не були виконані банком, а саме: № 512284 від 22.09.2014 на суму 15000 грн.; № 512285 від 22.09.2014 на суму 8000 грн.; № 512286 від 03.10.2014 на суму 28000 грн.; № 512287 від 03.10.2014 на суму 40000 грн.; № 512288 від 03.10.2014 на суму 28000 грн., № 512289 від 03.10.2014 на суму 12000 грн.; № 512290 від 07.10.2014 на суму 60000 грн. та № 512291 від 07.10.2014 на суму 15500 грн.

16.10.2014 ПП "Агробізнес-Мінерал" у зв'язку з закриттям рахунку № 26005413094901 виставило ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" платіжне доручення № 512292 від 16.10.2014 про перерахування грошових коштів у розмірі 206255,51 грн. на розрахунковий рахунок ПП "Агробізнес-Мінерал", відкритий в іншій фінансовій установі - Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк".

17.10.2014 ПП "Агробізнес-Мінерал" отримало від ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" повідомлення № 111-31/207 про невиконання платіжного доручення № 512292 від 16.10.2014 у зв'язку з недостатністю грошових коштів на рахунку.

17.10.2014 ПП "Агробізнес-Мінерал" подало до ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" заяви про закриття поточних рахунків, в тому числі рахунка № 26005413094901, відкритих на підставі договору банківського рахунку юридичної особи № ID7422939 від 01.06.2013, які того ж дня були отримані уповноваженою особою банку.

21.10.2014 ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" надіслало на адресу ПП "Агробізнес-Мінерал" лист № 111-31/129, в якому повторно повідомило, що не виконало платіжне доручення № 512292 від 16.10.2014 про перерахування грошових коштів у розмірі 206255,51 грн. у зв'язку з недостатністю грошових коштів на рахунку, та при цьому зазначило, що банк зможе закрити рахунок № 26005413094901 лише після повного виконання доручень клієнта на перерахування залишку коштів на вказаному рахунку, який складає 206506,51 грн., та сплати комісійної винагороди за закриття рахунку.

Таким чином станом на 20.10.2014 на рахунку ПП "Агробізнес-Мінерал" № 26005413094901 залишок грошових котів складав 206506,51 грн.

З викладеного вбачається, що не виконання ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" платіжного доручення ПП "Агробізнес-Мінерал" від 16.10.2014 про перерахування грошових коштів у розмірі 206255,51 грн., яке було виставлено банку у зв'язку із закриттям рахунку № 26005413094901, завадило здійсненню банком завершальної операції за вказаним рахунком з перерахування залишку коштів на цьому рахунку для його належного закриття за заявою клієнта.

Посилання ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" на те, що закриття рахунку ПП "Агробізнес-Мінерал" № 26005413094901 було неможливим у зв'язку з наявністю невиконаних платіжних доручень клієнта судами попередніх інстанцій правомірно відхилено зважаючи на подану 15.10.2014 позивачем заяву про скасування всіх платіжних доручень, направлених для виконання банком у період з 22.09.2014 по 07.10.2014.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП "Агробізнес-Мінерал" в частині стягнення з ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" 206506,51 грн., що відповідає залишку коштів на рахунку, за умови встановлення неналежного виконання відповідачем, як банком, зобов'язання за договором банківського рахунку юридичної особи № ID7422939 від 01.06.2013 з перерахування такого залишку на підставі заяви позивача, як клієнта банку, про закриття рахунку.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановивши прострочення з боку ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" виконання виставленого на підставі договору банківського рахунку юридичної особи № ID7422939 від 01.06.2013 доручення ПП "Агробізнес-Мінерал" на переказ грошових коштів, правомірно визнали обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3024,52 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Викладені у касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" доводи стосовно неможливості задоволення вимог ПП "Агробізнес-Мінерал" щодо перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень внаслідок запровадження у банку тимчасової адміністрації відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.02.2015 № 39, з посиланням на приписи статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів касаційної інстанції відхиляє з огляду на таке.

З доданих до касаційної скарги ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" копій відповідних документів вбачається, що на підставі постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2015 № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 № 39 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації банку.

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Проте зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин та матеріалів справи вбачається, що всі розрахункові документи ПП "Агробізнес-Мінерал", за якими ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" мало здійснити відповідні операції, були скеровані Банку до введення у ньому тимчасової адміністрації. Більше того, запровадження в ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ тимчасової адміністрації з 25.02.2015 р. відбулось після звернення позивача до суду та прийняття рішення судом І інстанції у даній справі.

Інших доводів щодо звільнення ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" від зобов'язань за договором банківського рахунку юридичної особи № ID7422939 від 01.06.2013 в касаційні скарзі зазначено не було.

Доводи заявника касаційної скарги щодо необхідності залучення до участі справі в якості третіх осіб Міністерство фінансів України та Національний банк України, які залишились поза увагою попередніх судів, визнаються касаційною інстанцією безпідставними з огляду на відсутність належного обґрунтування суті порушення інтересів держави в особі Міністерства фінансів України та інтересів Національного банку України у спірних правовідносинах.

Стосовно посилань ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" на порушення інтересів Міністерства фінансів України, як найбільшого акціонера ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", внаслідок погіршення фінансового стану відповідача, слід зауважити, що акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, а акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства.

При цьому необхідно зазначити, що акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатись до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів ( постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 (v0013700-08) )

Отже доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПП "Агробізнес-Мінерал" позовних вимог.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують правильні висновки судів попередніх інстанцій, та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваній постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.