Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Збариха С.М., посв. № 028728 від 05.09.2014 року;

Позивача: Денисенка О.М., дов. № 255 від 12.03.2015 року;

Відповідача: Склярук Ю.В., дов. № 244 від 17.09.2014 року;

Третьої особи -1: Гаврюшенка В.В., дов. № б/н від 12.05.2015 року;

Третьої особи -2: Дудника А.Г., дов. № 108/23-12 від 23.12.2014 року; Сухих К.І., дов. № 13/16-01 від 16.01.2015 року;

Третьої особи -3: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року

у справі № 910/20699/14 господарського суду міста Києва

за позовом приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"

до Фонду державного майна України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

2) державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"

3) державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (закрите акціонерне товариство)

за участю прокурора

про визнання переважного права та зобов'язання вчинити дії

У вересні 2014 року приватне акціонерне товариство "Кримський титан" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, просило визнати за позивачем переважне право оренди цілісного майнового комплексу ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" на новий термін; зобов'язати Фонд державного майна України підписати додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" № 587 від 06.09.2004 року, що був надісланий приватним акціонерним товариством "Кримський титан" 19.08.2014 року № 01-02-01/1490 (т. 1, а.с. 8-12).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на приписи ст. ст. 16, 777 ЦК України, ст. ст. 20, 285 ГК України, ст. ст. 5, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", державну акціонерну компанію "Українські поліметали" (закрите акціонерне товариство) (т. 1, а.с. 1-2).

Листом від 04.11.2014 року заступник прокуратура міста Києва повідомив про вступ у справу (т. 2, а.с. 148).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року (головуючий Босий В.П., судді Івченко А.М., Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року (головуючий Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.) (т. 3, а.с. 186-193) у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 100-106).

Оскаржені судові акти мотивовано недоведеністю порушення переважного права позивача на укладення договору на новий строк.

Також постановою апеляційної інстанції здійснено зміну найменування позивача на приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс".

Не погодившись з прийнятими судовими актами, приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову (т. 3, а.с. 202-206).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.215 року касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.05.2015 року (т. 3, а.с. 200-201).

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство економічного розвитку і торгівлі України вважає оскаржені судові акти такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 28.05.2015 року представник третьої особи - державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (закрите акціонерне товариство) не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (закрите акціонерне товариство).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.09.2004 року між Фондом державного майна України та закритим акціонерним товариством "Кримський титан" (після останньої зміни найменування - приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс") було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" № 587, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткового договору № 102 від 24.04.2012 року) (т. 1, а.с. 167-170) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" (підприємство), склад та вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та переліку орендованого майна, складених станом на 29.02.2012 року та становить 439 020 818,00 грн., у тому числі основні фонди (без капітальних інвестицій) 384 147 383,00 грн. за залишковою вартістю, капітальні інвестиції - 3 639 863,00 грн., нематеріальні активи 51 233 572,00 грн. за залишковою вартістю (т. 1, а.с. 22-28).

Відповідно до п. 2.1 договору (з урахуванням додаткового договору № 740/234 від 05.11.2004 року) (т. 1, а.с. 29-37) орендар вступає у строкове платне користування майном підприємства у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати погодження Фондом державного майна України передавального акта, затвердженого загальними зборами державної акціонерної компанії "Українські поліметали", підписаного орендарем та комісією з припинення діяльності ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат".

Згідно п. 2.2 договору (з урахуванням додаткового договору № 740/234 від 05.11.2004 року) передача цілісного майнового комплексу підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 10.6 договору (з урахуванням додаткового договору № 740/234 від 05.11.2004 року) продовження дії цього договору після закінчення строку його чинності можливе шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Відповідно до п. 10.7 (з урахуванням додаткового договору № 740/234 від 05.11.2004 року) його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації підприємства за участю орендаря; загибелі орендованого майна; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Згідно додаткового договору № 46 від 24.01.2012 року сторони продовжили строк дії договору № 587 від 06 09.2004 року до 05.09.2014 року включно. Крім того сторони домовились, що моментом продовження договору є 06.09.2009 року (т. 1, а.с. 163-165).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фонд державного майна України листом № 10-16-7070 від 05.06.2014 року на підставі ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомив позивача про закінчення 05.09.2014 року строку дії договору та припинення його чинності, у зв'язку з наміром власника використовувати майно для власних потреб (т. 1, а.с. 175).

07.08.2014 року приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс" листом № 01-02-01/1354 повідомило відповідача про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" на новий строк (т. 1, а.с. 173-174).

Згідно ч. 1 ст. 285 Господарського кодексу України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Частинами 2, 3 ст. 17 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" (v0012600-13) статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.

Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.

Як зазначалось вище та встановлено судами, Фондом державного майна України як центральним органом виконавчої влади з управління об'єктами державної власності, зокрема, і ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" повідомлялось у встановлений ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк про закінчення 05.09.2014 року дії договору та намір власника (держави) використовувати зазначене майно для власних потреб.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 406 "Деякі питання забезпечення функціонування підприємств титанової галузі" (406-2014-п) прийнято рішення віднести до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі цілісні майнові комплекси Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів після припинення договору їх оренди з приватним акціонерним товариством "Кримський титан".

Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2253/1073 від 06.09.2014 року надано згоду відповідача та передано Міністерству економічного розвитку і торгівлі України цілісний майновий комплекс ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат".

Згідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1074 від 06.09.2014 року цілісний майновий комплекс ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" закріплений за державним підприємством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на праві господарського відання (що не є орендою).

Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши реальність намірів власника спірного майна на його використання після закінчення строку дії договору у власних потребах, не проведення конкурсу на укладення договору оренди спірного майна дійшли висновку про відмову у позові, з огляду на недоведеність позивачем порушення його переважного права на продовження строку дії договору оренди № 587 від 06.09.2004 року.

Частиною 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року у справі № 910/20699/14 залишити без змін.