головуючого - судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.15 у справі № 910/19381/13 господарського суду міста Києва за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення суми за участю представників від: позивача Роговий М.В. (дов. від 28.04.15) відповідача Лебедєв Ю.В. (дов. від 07.04.15)

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.11.13 у даній справі, шляхом сплати рівними частинами по 30015,70 грн. з березня 2015 по січень 2018. Заява мотивована тим, що сплата одноразовим платежем заборгованості у розмірі 1050549,46 грн. призведе до заподіяння економічної шкоди не тільки ПАТ "Київгаз", але й кредиторам, які здійснюють постачання природного газу, що споживається в якості комунальної послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.15 (суддя Літвінова М.Є.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Куксова В.В., суддів: Авдеєва П.В.,

Яковлєва М.Л.), у задоволенні вказаної заяви відмовлено з посиланням на те, що заявником не доведено наявності виключних підстав для розстрочення виконання рішення.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, постановити нове рішення, яким розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.11.13. Скарга обґрунтована тим, що судами неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема, не перевірені інші правовідносини по іншим угодам, які існували між сторонами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.13 у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.14, провадження в частині стягнення 4757688,55 грн. боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 753972,55 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення; 561753,74 грн. - 3% річних, 308881,59 грн. - пені, 14242,69 грн. витрат по оплаті судового збору. Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.14, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасовано в частині стягнення пені, а справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.14 відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені. Дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.14 та постановою Вищого господарського суду України від 27.11.14.

28.10.14 на виконання судового рішення видано наказ.

У лютому 2015 до господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/19381/13 від 20.11.13, в якій відповідач просить на три роки розстрочити виконання рішення шляхом сплати рівними частинами по 30 015,70 грн. з березня 2015 року по січень 2018 року.

Свою заяву Публічне акціонерне товариство "Київгаз" мотивує тим, що сплата одноразовим платежем заборгованості у розмірі 1 050 549,46 грн. призведе до заподіяння економічної шкоди не тільки ПАТ "Київгаз", але й кредиторам, які здійснюють постачання природного газу, що споживається в якості комунальної послуги. Крім того, у зв'язку із економічною ситуацією в країні, збільшенням вартості природного газу для різних груп споживачів, склалась ситуація при якій відбувається не виконання фізичними особами - споживачами своєчасної оплат послуг газопостачання, не виконання оплат за поставлений газ промисловими, бюджетними підприємствами та релігійними організаціями, не виконання ПАТ "Нафтогаз України" своїх обов'язків по здійсненню оплат за послуги розподілу природного газу. Заявник також має значну заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз".

Судами відмовлено у задоволенні такої заяви, оскільки обставини, наведені позивачем не є достатніми підставами для розстрочення виконання рішення. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати таку правову позицію судів з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За приписами ст. 121 Господарського процесуального кодексу під відстрочкою розуміється відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Як роз'яснено у п.п. 7.1., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 9 від 17.10.12 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене, суди вірно визначилися, що вказані в заяві підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які надають підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки економічна криза впливає не тільки на відповідача, а й на позивача, а по-друге, у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернуте на майно відповідача.

Посилання скаржника на те, що між сторонами існують інші зобов'язання, де відповідач є кредитором позивача не мають правового значення для вирішення питання про розстрочку виконання судового рішення, оскільки за їх доведеності можуть бути підставою для взаємозаліку (ст. 601 Цивільного кодексу України), а не для розстрочення рішення.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.