головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від позивача: Смакота Н.І. від відповідача: Ващенко Т.Д. від ВДВС: не з'явились на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.02.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області у справі № 922/2920/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 6 042 830, 63 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2014 року у справі № 922/2920/14 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі позивач) задоволено повністю; стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" (далі відповідач) на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3% річних в розмірі 1 155 000,87 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 887 829,76 грн. та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

На виконання судового рішення видано відповідний наказ від 29.08.2014 року про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3% річних в розмірі 1155 000,87 грн., інфляційних втрат в розмірі 4887829,76 грн. та судового збору в розмірі 73 080,00 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області від 20.11.2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 45556392 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 29.08.2014 року у справі №922/2920/14 (т.1 а.с.134).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області (далі ВДВС) від 01.12.2014 року (далі постанова) було зупинено виконавче провадження № 45556392 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.08.2014 року у справі № 922/2920/14 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (т.1 а.с. 136).

Не погоджуючись з прийнятою ВДВС Постановою, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії органу ВДВС, в якій просив суд: визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови від 01.12.2014 року про зупинення виконавчого провадження № 45556392 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.08.2014 року у справі № 922/2920/14; визнати незаконною та скасувати постанову від 01.12.2014 року про зупинення виконавчого провадження № 45556392 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.08.2014 року у справі № 922/2920/14; Зобов'язати ВДВС поновити виконавче провадження № 45556392 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.08.2014 року у справі № 922/2920/14.

Свою заяву позивач обґрунтовував тим, що стягнута за рішенням суду у даній справі заборгованість, не існувала станом на розрахункову дату - 01.01.2013 року та не була підтверджена учасниками розрахунків, тому дії ВДВС з винесення постанови є, на думку позивача, незаконними та неправомірними.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2015 року в задоволені скарги позивача на дії ВДВС було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року в задоволенні апеляційної скарги позивача було відмовлено, а ухвалу суду першої інстанції від 10.02.2015 року прийняту у даній справі було залишено без змін.

Суди прийшли до висновку, що оскілки відповідач був внесений до реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливано - енергетичного комплексу" (2711-15) (далі Закон), з врахуванням тієї обставини, що заборгованість, яка стягується за наказом у даній справі відноситься до заборгованості, визначеної у п.п. 1 п. 1.4 ст. 1 Закону підстав для задоволення скарги на дії ВДВС немає.

В оскаржуваній ухвалі, також зазначено про те, що ані Закон, ані рішення Конституційного Суду не ставлять умову щодо зупинення виконавчого провадження, в залежність від часу виникнення заборгованості, в наслідок неповних розрахунків за носії.

Не погоджуючись з прийнятими у справ судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі ухвалу та постанову, які стосуються оцінки дій ВДВС та прийняти постанову, якою задовольнити скаргу позивача

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як зазначено вище, Постановою від 01.12.2014 року було зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 922/2920/14 від 29.08.2014 року, який виданий Господарським судом Харківської області про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі1 155 000,87 грн., інфляція в розмірі 4 887 829, 76 грн. та судовий збір, в розмірі 73 080 грн., з підстав передбачених п.15 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно до п.15 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Щодо офіційного тлумачення положень п.15 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" було прийняте рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 (v018p710-12) у справі № 1-26/2012 (далі рішення Конституційного Суду), яке є обов'язковим для застосування до взаємовідносин, які регулюються вказаним нормативним актом.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду зазначено, що: 1. В аспекті конституційного звернення положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року № 2711-IV з наступними змінами треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) ;

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Відповідно до п.п.1 п.1.4 ст. 1 Закону заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

Підпунктом 1.8 ст. 1 Закону передбачено, що Розрахункова дата - дата фіксації учасниками розрахунків сум кредиторської та дебіторської заборгованостей, що належать до погашення з використанням передбачених цим Законом механізмів. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2013 року, а для казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії - 1 липня 2011 року.

Згідно до поштового штемпелю на конверті (т.1 а.с. 51) позивач звернувся з позовом до суду у даній справі 11.07.2014 року.

Рішення суду першої інстанції у даній справі прийняте 14.08.2014 року (повне текст рішення складено 18.08.2014 року), не оскаржене і набуло чинності 29.08.2014 року.

В матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували, ту обставину, що станом на 01.01.2013 року заборгованість, яка виникла у відповідача була підтверджена сторонами у справі (учасниками розрахунків).

З розрахунку позовних вимог позивача, які були задоволені судом вбачається, що інфляція та 3% річних стосуються, у тому числі, періоду по квітень - травень 2014 року (т.1 а.с.11-15).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що суди помилково не надали належної оцінки приписам Закону щодо визначення розрахункової дати (01.01.2013 року), визначення терміну "заборгованість", в розумінні приписів Закону, періоду, за який було нараховане позивачем та стягнуто судом частина фінансових санкцій.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі ухвала Господарського суду Харківської області від 10.02.2015 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи, судам необхідно врахувати приписи рішення Конституційного Суду та дати належну оцінку тій обставині, чи відносяться грошові кошти, які підлягають стягненню з відповідача у даній справі (включаючи суми судового збору) до "заборгованості" в розумінні Закону, з урахуванням періоду, за який вони були стягнуті.

Керуючись ст.ст. 86 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.02.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року прийняті у справі № 922/2920/14 скасувати.

3. Справу № 922/2920/14 направити до Господарського суду Харківської області для нового розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області в іншому складі суду.