головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК Енергоатом" від позивача: Клименко Н.С. від відповідача: Жукова Н.Д. на рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі № 922/5337/14 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК Енергоатом" до Приватного акціонерного товариства "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" про стягнення 253 548 грн.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК Енергоатом" (далі позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" (далі відповідач) про стягнення 253 548, 66 грн., а саме: 134 573 грн. - пені та 118 975 грн. - штрафу за несвоєчасне виконання договору поставки № 11-16-1-13-1115 від 17.05.2013 року (далі Договір).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що у відповідача відсутня вина у недодержанні строків поставки за Договором, а також прийшли до висновку про те, що нарахована позивачем пеня не відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що термін дії Договору був подовжений з ініціативи відповідача, строк виконання зобов'язань відповідача щодо поставки продукції не був змінений, суди помилково прийшли до висновку про те, що пеня яка є предметом позову, нарахована у відповідності до Договору, протирічить діючому законодавству.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

17.05.2013 року між сторонами у справі укладено Договір поставки (позивач - покупець, відповідач - постачальник). Предметом Договору є поставка запчастин до турбіни (далі продукція) виробництва ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" для ВП "Рівненська АЕС" та ВП "Хмельницька АЕС" - п.1.1.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що його сума становить 1 699 651, 20 грн.

Строк поставки продукції зазначений в специфікаціях - п.5.1 Договору. Датою поставки, відповідно до п. 5.4 Договору вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 01% вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30 % вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині оплати за поставлену продукцію до повного розрахунку.

Згідно до специфікацій від 17.05.2013 року (а.с. 26-27) термін поставки встановлено на протязі 6-тьох місяців з дати укладання Договору.

До матеріалів справи (а.с. 28-36) залучені акти приймання передачі продукції згідно до яких відповідач передав продукцію позивачу 30.12.2013 року вартістю 215 251, 20 грн.; 31.12.2013 року вартістю 349 944 грн.; 14.03.2014 року вартістю 1 134 456 грн. та видаткові накладні: від 26.12.2013 року № НТ - 0000071; від 25.12.2013 № НТ - 0000070; від 26.02.2014 року № НТ - 0000009.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До матеріалів справи (а.с. 118) залучено лист відповідача на ім'я позивача, в якому зазначено, що в зв'язку з тим, що зобов'язання сторін за Договором не виконані в повному обсязі та посилаючись на ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України та ст. 188 ГК України, відповідач просить продовжити термін дії Договору до 31.03.2014 року.

У відповідь на пропозицію відповідача, позивач своїм листом від 30.12.2013 року (а.с. 119) повідомив, що термін дії договору пролонговано до 31.03.2014 року, та зазначено про те, що даний лист вважається невід'ємною частиною Договору.

Мотиви, з яких позивачем прийнято пропозицію відповідача не мають значення для розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За своєю правовою природою Договір укладений між сторонами - є договором поставки і відповідно до приписів названих вище норм ЦК (435-15) та ГК України (436-15) , у даному випадку обов'язком відповідача є передача товару, а позивача його оплата.

Оцінюючи листування сторін у справі щодо продовження терміну дії Договору та враховуючи ту обставину, що обов'язком відповідача є поставка продукції, суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що сторони узгодили зміну строків поставки продукції і відповідно прострочки в поставці немає.

Що стосується висновків судів про те, що пеня яка передбачена Договором, протирічить діючому законодавству, судова колегія зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки Договір або окремі його частини не визнані недійсними, враховуючи приписи п.4 ст. 231 ГК України, ч. 1 ст. 627 ЦК України та умови Договору, у суду не було підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені з посиланням на ту обставину, що її нарахування протирічить діючому законодавству (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За таких обставин, судова колегія, не зважаючи на викладене в мотивувальній частині рішень суду (щодо пені) приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. В задоволенні касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК Енергоатом" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року прийняті у справі № 922/5337/14 залишити без змін.