Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпродзержинської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 та матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000", на постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом В.о. Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" про внесення змін до договору за участю представників сторін:

прокуратури: Збарих С.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. 05.09.2014 № 028728),

позивача: не з'явився,

відповідача: Кучеренко М.С. (представник за дов. від 26.05.2015 № 1277)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011 внесено зміни до п. 3.1 договору оренди землі від 12.08.2002, укладеного між Дніпродзержинської міською радою та ТОВ НВП "Екологія-Дніпро 2000", виклавши його в наступній редакції: "3.1. Оренда плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) ".

Вказане рішення було оскаржено ТОВ НВП "Екологія-Дніпро 2000" до суду апеляційної інстанції з підстав його невідповідності нормам процесуального права, а саме порушення господарським судом принципу територіальної підсудності справ господарського суду, встановленого ч.1 ст. 15 ГПК України .

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі №5005/1102/2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011 скасовано, а матеріали справи передано до господарського суду Дніпропетровської області для виконання вимог ч. 1 ст. 17 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, матеріали справи № 5005/1102/2011 направлені до господарського суду м. Києва за підсудністю.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 5005/1102/2011, Дніпродзержинська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду 1-ї інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема положень ст. 12, 13, 15, 16, 17 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі № 5005/1102/2011, ТОВ НВП "Екологія-Дніпро 2000" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням судами норм процесуального права, зокрема положень ст. 15, 17 ГПК України.

Враховуючи пов'язаність оскаржуваних судових актів та хронологію їх прийняття, колегія суддів, проаналізувавши застосування судом попередніх інстанцій норм процесуального права при їх прийнятті, знаходить необхідним касаційні скарги розглянути в одному касаційному провадженні та задовольнити їх з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є внесення змін у договір оренди земельної ділянки, про що прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради, який рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011 задоволено в повному обсязі.

Скасовуючи постановою від 25.12.2014 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011, апеляційний господарський суд виходив з того, що господарським судом 1-ї інстанції порушено принцип територіальної підсудності справ, встановлений ч.1 ст. 15 ГПК України, оскільки місцезнаходження відповідача на момент подачі позову було зареєстровано в м. Київ, по вул. Ванди Василевської, буд.7, оф. 616 -А, отже на переконання суду 2-ї інстанції позовна заява про внесення змін до договору оренди мала бути пред'явлена позивачем за територіальною підсудністю, тобто до господарського суду м. Києва.

В подальшому, на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 25.12.2014, господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 12.01.2015, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, направив матеріали даної справи до господарського суду м. Києва за підсудністю.

Розглядаючи касаційні скарги та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, виконавши всі вимоги процесуального законодавства.

Оскаржувані ухвала та постанови цим вимогам не відповідають.

Так, за загальним правилом встановленим ч.1 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії.

Однак у вирішенні спорів, що виникають у зв'язку з укладенням, зміною, розірванням, виконанням, припиненням договорів оренди земельних ділянок, інших договорів щодо користування земельними ділянками, у тому числі про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами користування земельною ділянкою, господарським судам слід виходити з правил виключної підсудності, встановлених ст. 16 ГПК України, відповідно до частини сьомої якої (в редакції на момент подачі позову), справи у спорах, передбачених п.6 ч.1 ст.12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Як вбачається з п. 1.1 договору оренди земельної ділянки від 12.08.2002, позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 58,8620 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, район шлакових відвалів ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат".

За таких обставин та враховуючи положення наведених норм процесуального права, справа, що розглядається, підсудна господарському суду Дніпропетровської області.

Отже висновки суду попередніх інстанцій щодо підсудності даної справи господарському суду м. Києва є помилковими, оскільки суперечать вимогам ч. 7 ст. 16 ГПК України, положення якої судом залишені поза увагою та застосування.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та постанов із залишенням рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02. 2011 в силі.

Відповідно до ст. 49, 111-11 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник в силу його безпідставного ухилення від прийняття пропозицій позивача щодо приведення договору оренди землі до вимог законодавства.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційні скарги задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, у справі № 5005/1102/2011 скасувати.