головуючого судді Божок В.С., суддів Гоголь Т.Г., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Ніва-Агро", с. Залісці, Хмельницька обл.на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року у справі господарського суду Хмельницької області за позовом Фермерського господарства "Ніва-Агро", с. Залісці, Хмельницька обл. до Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області, м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, с. Маків, Хмельницька обл. про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області

за участю представників

позивача: Іванов К.О., Прокоп'єв І.К.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.01.2015 року позовні вимоги задоволено: визнано недійсними наказ Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № 22-1447/14-14-СГ від 20.06.2014 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та наказ Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № 22-4819/14-14-СГ від 08.10.2014 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки".

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що на момент прийняття спірних наказів про надання дозволу гр. ОСОБА_1. на розроблення документації із землеустрою, затвердження такої документації та передачі в оренду земельної ділянки, Договір оренди землі від 26.10.2007 року з фермерським господарством "Ніва-Агро" (далі за текстом - ФГ "Ніва-Агро") в силу приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вже був поновлений і позивач не надавав згоди на вилучення у нього спірної земельної ділянки, а тому накази Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № 22-1447/14-14-СГ від 20.06.2014 року та № 22-4819/14-14-СГ від 08.10.2014 року були прийняті з порушенням приписів норм Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) , а також прав і охоронюваних законом інтересів позивача щодо володіння та користування належною йому на умовах оренди земельною ділянкою.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2015 року було скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким в позові відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції щодо поновлення Договору оренди землі від 26.10.2007 року з ФГ "Ніва-Агро" з посиланням на наявність розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації від 29.10.2012 року та того факту, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, є помилковими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що поновлення вказаного Договору передбачалось за умови дотримання вимог ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: виготовлення технічної документації із землеустрою та документації про нормативну грошову оцінку, відповідно, узгодження нових істотних умов Договору оренди землі; однак, додаткової угоди до даного Договору у порядку і строки, визначені ч. ч. 2 - 5, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не укладено, що свідчить про те, що позивач не реалізував передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право на поновлення договору оренди; відтак, позивачем не доведено порушення його прав оспореними наказами відповідача.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФГ "Ніва-Агро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року, а рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2015 року залишити без змін.

Відповідачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року - скасувати, а рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2015 року залишити без змін, а третя особа проти доводів касаційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.10.2007 року Дунаєвецькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФГ "Ніва-Агро" (орендар) було укладено Договір оренди землі, згідно п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області.

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 55,3274 га.

В п. 8 Договору визначено, що його укладено на 5 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 40 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що даний Договір було підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено їх печатками та зареєстровано у Дунаєвецькому районному відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.10.2007 року за № 040775300577.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки: 6821887600:04:001:0005.

27.04.2009 року та 12.01.2012 року сторони підписали додаткові угоди про зміну умов Договору оренди землі від 26.10.2007 року в частині орендної плати.

Розпорядженням Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області № 676/2012-р від 29.10.2012 року на підставі ст. ст. 6, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. ст. 17, 93, 125, 126, 134, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 33 Закону України "Про оренду землі", заяви голови ФГ "Ніва-Агро" Іванова Костянтина Олеговича вирішено поновити Договір оренди земельної ділянки від 26.10.2007 року, який зареєстрований у Дунаєвецькому відділі Хмельницької регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.10.2007 року за № 040775300577, на земельну ділянку площею 55, 3274 га, терміном на 5 років для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Рахнівської сільської ради, укладеного між Дунаєвецькою райдержадміністрацією та ФГ "Ніва-Агро" (п. 1 розпорядження).

В той же час, п. 2 вказаного розпорядження зобов`язано ФГ "Ніва-Агро" у місячний термін з дня прийняття розпорядження укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до розробленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та технічної документації про нормативну грошову оцінку, право підпису додаткових угод про поновлення договору оренди голова адміністрації залишив за собою.

Згідно листа Дунаєвецької райдержадміністрації № 2259-08/2014 від 31.12.2014 року вищевказане розпорядження було прийнято за результатами розгляду заяви голови ФГ "Ніва-Агро".

При цьому, проекти додаткових угод про поновлення договору оренди в райдержадміністрацію не подавались.

В подальшому, 20.06.2014 року Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області видано наказ № 22-1447/14-14-СГ, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_1. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області (6821887600:04:001). Орієнтований розмір земельної ділянки 55, 3274 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Дежржземагентства у Хмельницькій області № 22-4819/14-14-СГ від 08.10.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1. для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, вирішено надати в оренду гр. ОСОБА_1. земельну ділянку площею 53, 2380 га. (кадастровий номер 6821887600:04:001:0006) для ведення фермерського господарства строком на 30 років, яка розташована за межами населених пунктів Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області.

27.10.2014 року Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області (орендодавець) та гр. ОСОБА_1. (орендар) було укладено Договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства на території Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області.

Відповідно до п. п. 2, 4 вказаного Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 53,2380 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 6821887600:04:001:0006. Договір укладено на 30 років (п. 9 Договору).

Крім того, з наявних в матеріалах справи листів відділу Держземагентства у Дунаєвецькому районі № 02-21/4933 від 12.12.2014 року, № 22-2211-0.3-12/2-15 від 05.01.2015 року та викопіювання з картографічного матеріалу вбачається, що земельна ділянка площею 55, 34 га з кадастровим номером 6821887600:04:001:0005 в системі ведення Державного земельного кадастру відсутня; договір оренди на дану земельну ділянку закінчився 29.10.2012 року; відповідно до розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який пройшов Державну землевпорядну експертизу Держземагентства України, земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:04:001:0006, яка розташована за межами населених пунктів Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, була зареєстрована в межах відповідної зони та кварталу, на території якої раніше перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:04:001:0005; місце розташування вказаних земельних ділянок співпадає частково.

Вважаючи, що накази Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області № 22-1447/14-14-СГ від 20.06.2014 року та № 22-4819/14-14-СГ від 08.10.2014 року були прийняті з порушенням норм чинного законодавства та прав ФГ "Ніва-Агро", останнє звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

З приписів ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 177, 181, 324 Цивільного кодексу України, ст. 148 Господарського кодексу України вбачається, що земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

В Законі України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) визначено організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій та статтею 13 передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади, як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2013 року) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання. Законом України від 06.09.2012 року № 5245-VI (5245-17) внесено зміни та доповнення до статті 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2013 року) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно положень ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено умови поновлення договору оренди землі.

Так, в ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків, передбачених частинами 2 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди; при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідно встановити наступні юридичні факти, а саме: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частинами 8, 9 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржена в суді.

Крім того, частина 10 вказаної статті визначає, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що згідно розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 29.10.2012 року № 676/2012-р орендодавець погодився поновити вказаний Договір оренди земельної ділянки при певній умові.

Так, п. 2 даного розпорядження зобов`язано ФГ "Ніва-Агро" у місячний термін з дня прийняття розпорядження укласти додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки, відповідно до розробленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та технічної документації про нормативну грошову оцінку.

Таким чином, із змісту вказаного розпорядження вбачається, що орендодавець не заперечував щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки, однак за умови розроблення технічної документації із землеустрою та технічної документації про нормативно-грошову оцінку, тобто з дотриманням вимог ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про необхідність узгодження орендодавцем та орендарем істотних умов договору оренди землі та укладення додаткової угоди.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що лише 15.04.2014 року ФГ "Ніва-Агро" звернулось до Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області з клопотанням № 7 про поновлення Договору оренди земельної ділянки, у задоволенні якого йому було відмовлено, з посиланням на статтю 33 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку з неукладенням у визначений розпорядженням термін додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки, що підтверджується листом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 03.06.2014 року № 19-22-0.51-3214/2-14.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач не реалізував передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право на поновлення Договору оренди землі, оскільки з огляду на обставини справи таке поновлення Договору передбачалось за умови виконання розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації від 29.10.2012 року та дотримання вимог ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме, виготовлення технічної документації із землеустрою та документації про нормативну грошову оцінку, відповідно, узгодження нових істотних умов договору оренди землі.

В той же час, додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки у порядку і строки, визначені ч. ч. 2 - 5, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" сторонами укладено не було.

Відтак, строк дії Договору оренди землі, зареєстрованого в Дунаєвецькому районному відділі ДЗК від 29.10.2007 року за № 040775300577, закінчився ще в жовтні 2012 року і позивачем в розрізі вимог ст. 6 Закону України "Про оренду землі", ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 182 Цивільного кодексу України не надано судам доказів на підтвердження факту реєстрації права оренди земельної ділянки після закінчення строку дії Договору оренди землі від 26.10.2007 року.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що з огляду на положення чинного законодавства, зокрема, ст. 21 Цивільного кодексу України, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення його прав вищевказаними наказами Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ФГ "Ніва-Агро", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують факт відсутності укладення додаткової угоди до договору оренди землі та законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.