Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Грека Б.М., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія" на постанову та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року господарського суду Луганської області від 27.06.2014 року у справі господарського суду Луганської області за позовом приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія" до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Никанор-Нова" про стягнення 19 998 968,85 грн. за скаргою приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Кучеров І.А., - відповідача: - ВДВС: не з"явився, не з"явився,

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.06.2014 року (суддя Семендяєва І.В.) відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія" № б/н від 05.05.2014 року на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по виконанню наказу господарського суду № 27/86/2011 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року (колегія суддів у складі: Барабашова С.В. - головуючий, судді Білецька А.М., Потапенко В.І.) ухвалу місцевого господарського суду від 27.06.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія" - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Луганська вугільна компанія" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року та ухвалу господарського суду Луганської області віл 27.06.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

ПАТ "Луганська вугільна компанія" також подало клопотання про здійснення процесуального правонаступництва у справі № 27/86/2011-922/5694/14 і сторони у виконавчому провадженні ВП № 29002695 та заміни ПАТ "Луганська вугільна компанія" на ТОВ "Донбаська вугільна компанія", у зв"язку з укладенням між сторонами договору № 2212-14 про відступлення права вимоги від 22.12.2014 року.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" передбачено, що у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення. Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. № 2 (v0009600-14) було доповнено постанову від 26.12.2011 р. № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" новим пунктом 7.

Згідно з п. 7.2 вказаної постанови, в редакції від 24.11.2014 р., втрачена (у тому числі частково, - наприклад, окремі томи) справа може бути відновлена за заявою особи (осіб), що була учасником відповідного судового процесу і звернулася до того місцевого господарського суду, який розглянув справу по суті або припинив провадження в ній чи залишив позов без розгляду, а також зазначеним господарським судом з своєї ініціативи. Відновлення втраченої справи здійснюється місцевим господарським судом, незалежно від того, на якій стадії розгляду (в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій) вона перебувала. Якщо необхідно здійснити апеляційний або касаційний розгляд справи, її матеріали після такого відновлення передаються місцевим господарським судом відповідно до суду апеляційної або касаційної інстанцій.

Відповідно до п.7.7 постанови у розгляді заяви про відновлення справи господарський суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася у даному суді (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду і т.ін.); документи, надіслані (видані) господарським судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, вміщені в автоматизованій системі документообігу суду. При цьому господарський суд може на підставі статті 30 ГПК викликати для дачі пояснень посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій державних та інших органів і/або зобов'язати зазначених осіб подати відповідні пояснення в письмовій формі. За необхідності господарський суд вчиняє також дії, зазначені в пунктах 3-7 статті 65 ГПК, або витребовує необхідні документи і матеріали в порядку, передбаченому статтею 38 названого Кодексу.

У разі якщо за змістом поданої до суду заяви або скарги для її розгляду достатньо лише деяких матеріалів справи, то втрачена справа може відновлюватися тільки в частині, необхідній для такого розгляду, а не повністю. Це, зокрема, стосується випадків, зазначених у частині третій статті 106 ГПК: для розгляду апеляційної або касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, достатнім є відновлення матеріалів, необхідних для розгляду даної скарги. Так само, наприклад, для розгляду скарги на дії органу Державної виконавчої служби (стаття 121-2 ГПК) достатніми, з урахуванням конкретних обставин, можуть бути копії судового рішення і виконавчого документа, виданого судом, а в решті справа може й не відновлюватися, якщо це не викликається необхідністю.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу ПАТ "Луганська вугільна компанія" на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.06.2014 року за матеріалами відновленої місцевим господарським судом справи не скористався правами наданими суду першої інстанції, не витребував у сторін доказів, які необхідні для розгляду справи.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що суду апеляційної інстанції з метою правильного розгляду апеляційної скарги необхідно було витребувати саму скаргу ПАТ "Луганська вугільна компанія" на дії державного виконавця, яку розглядав суд першої інстанції та виніс відповідну ухвалу, яка оскражується, з"ясувати достеменно, на які дії чи бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби України була подана стягувачем скарга в порядку ст. 121-2 ГПК України до господарського суду (чи-то бездіяльність державного виконавця щодо не вжиття ним заходів з примусового виконання наказу господарського суду від 29.06.2011 № 27/86/2011 року, як зазначає місцевий суд у вступній частині оскаржуваної ухвали, чи-то дії державного виконавця з винесення постанови про зупинення виконавчого провадження примусового виконання наказу господарського суду від 29.06.2011 № 27/86/2011 року, яка також в матеріалах відсутня, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали це не вбачається, що позбавляє колегії суддів дійти висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Крім того, суду апеляційної інстанції необхідно було витребувати та дослідити наказ, як виконавчий документ, що виданий на виконання рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2011 року у справі № 27/86/2011 та постанову про відкриття виконавчого провадження і встановити, хто є боржником за відкритим виконавчим провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 29.06.2011 № 27/86/2011 року (ДП "Луганськвугілля" чи ДП "Луганськвугілля" в особі відокремленого виробничого підрозділу "Шахта "Ніканор-Нова"), адже за рішенням суду було стягнуто з ДП "Луганськвугілля" (код 32473323) в особі відокремленого виробничого підрозділу "Шахта "Ніканор-Нова" (код 33846717) на користь ПАТ "Луганська вугільна компанія").

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що суду апеляційної інстанції необхідно було також встановити чи наділений статусом юридичної особи відокремлений виробничий підрозділ "Шахта "Ніканор-Нова", адже дана обставина має істотне значення для правильного розгляду скарги, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 року № 987 (987-2012-п) до переліку об"єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, включено відокремлений виробничий підрозділ "Шахта "Ніканор-Нова", а не ДП "Луганськвугілля". Встановлення даної обставини впливає на правильність висновку суду про дійсність постанови про зупинення виконавчого провадження на підставі п.17 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд апеляційної інстанції, маючи права першої інстанції, усунувся від встановлення вказаних обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, чим було порушено приписи ст. 99, 101 ГПК України, що призвело до передчасних висновків про законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 27.06.2014 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, а також допущені судом апеляційної інстанції порушенням норм процесуального права, в частині встановлення обставин, які мають істотне значення, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Що стосується заявленого ПАТ "Луганська Вугільна компанія" про здійснення процесуального правонаступництва сторони у справі та сторони у виконавчому провадженні, то колегія суддів відхиляє його, як таке що не ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів ст. 25, 115 ГПК України, 512 ЦК України (435-15) , оскільки відступлення права стягувача за рішенням суду, що фактично має місце в даному випадку, шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року № 923/945/13).