головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддів Акулової Н.В., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" на рішення та постанову Господарського суду Вінницької області від 24.12.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у справі № 902/1509/14 господарського суду Вінницької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Кар'єра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" про стягнення 306 609,40 грн за участю представників:

позивача: Афанасьєва А.В., дов. від 22.05.2015;

відповідача: Пащенко О.О., дов. від 25.11.2014;

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.12.2014 у справі № 902/1509/14 (суддя Грабик В.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача борг в сумі 256 072,50 грн, 3% річних в сумі 17 974,18 грн, інфляційні втрати в сумі 32 749,62 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 2,52 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., судді - Петухов М.Г., Олексюк Г.Є.) рішення Господарського суду Вінницької області від 24.12.2014 у справі № 902/1509/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ "ТД "Вінницький агрегатний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що ТОВ "Маркет-Кар'єра" належало 311430 акцій ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" (виписка про стан рахунку у цінних паперах від 31.12.2009 № 003115).

02.10.2009 ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" проведено загальні збори акціонерів, яке оформлене протоколом № 2. На зазначених зборах вирішено, зокрема, здійснити розподіл майна товариства, яке залишилось після задоволення вимог кредиторів, а саме: "кожен акціонер отримає грошові кошти, які будуть рахуватись шляхом множення кількості акцій, що є у кожного акціонера на вартість однієї акції. Кожному акціонеру видача належної суми буде проводитись шляхом виплати готівки. Кошти будуть виплачуватись, починаючи з 03.11.2009 до 21.11.2009 в касі підприємства за адресою м. Вінниця, вул.Кірова, 16-б в робочі дні з 11 год. 00 хв. до 17 год.00 хв. Акціонерам, які не отримають кошти до 21.11.2009 грошові кошти будуть відправлені поштовим переказом протягом 10 днів починаючи з 22.11.2009" (питання 5).

ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" 04.12.2009 проведено позачергові загальні збори акціонерів (протокол № 3), в якому, зокрема, вирішено, що "грошові кошти, не отримані акціонерами, акумулювати на окремому рахунку ТОВ "ТД "Вінницький агрегатний завод". В разі, якщо акціонер протягом строку набувальної давності не звернеться за належною йому сумою, то грошові кошти використати на благодійні цілі" (питання 5).

11.12.2009 проведено припинення державної реєстрації ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" в результаті ліквідації товариства за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією.

Листом від 26.01.2009 ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" звернулось до ВД УДППЗ "Укрпошта" з проханням надати послуги щодо поштових переказів учасникам товариства в межах України. В разі неотримання адресатом з будь-яких об'єктивних причин належних йому коштів, товариство просило акумульовані кошти перерахувати на рахунок ТОВ "ТД "Вінницький агрегатний завод" (повідомлено банківські реквізити).

Позивач листом від 14.03.2011 звернувся до ВД УДППЗ "Укрпошта", в якому зазначив про повідомлення (лист Кіровоградської дирекції ВД УДППЗ "Укрпошта" від 28.01.2011 № 08-16), що 09.12.2009 на адресу поштового відділення від ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" надійшов електронний переказ на суму 256 072,50 грн, який був повернутий за зворотною адресою 09.01.2010. Позивач просив повідомити на яку адресу повернуто кошти, які були адресовані ТОВ "Маркет-Кар'єра".

В подальшому, 08.04.2011 Вінницька дирекція УДППЗ "Укрпошта" повідомила ТОВ "Маркет-Кар'єра", що електронний переказ від 09.12.2009 на суму 256 072,50 грн, який було повернуто по причині закінчення терміну чинності, перераховано 25.01.2010 на рахунок ТОВ "ТД "Вінницький агрегатний завод".

В свою чергу, ТОВ "Маркет-Кар'єра" звернулось до ТОВ "ТД "Вінницький агрегатний завод" (лист від 17.05.2012), в якому, посилаючись на рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів" від 04.12.2009, просило здійснити виплату належних товариству коштів (зазначено банківські реквізити), однак, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач залишив зазначений лист без реагування.

В зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості акцій з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (в редакції, яка діяла станом на 2009 рік), ЦК України (435-15) , та, врахувавши та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення (здійснивши перерахунок 3% річних).

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Як визначено ст. 21 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка діяла станом на 2009 рік), грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Отже, зазначеною нормою права конкретизовано строк, протягом якого грошові кошти саме розподіляються між учасниками товариства, а тому суди попередніх інстанцій вірно звернули увагу, що наведена стаття закону не визначає строків виплати коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (ст. 528 ЦК України).

Як досліджено попередніми судовими інстанціями, позивач листом від 17.05.2012 звернувся до відповідача з проханням здійснити належні йому виплати. Оскільки відповідачем заяву позивача залишено без належного реагування, та беручи до уваги норми чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини, як суд першої інстанції так і апеляційний господарський суд дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 256 072,50 грн.

Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України), то місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок позивача та здійснивши перерахунок 3% річних, задовольнив позовні вимоги частково і суд апеляційної інстанції підставно з цим погодився.

До того ж, розглянувши клопотання відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, суди, з урахуванням матеріалів справи та виходячи з норм ЦК України (435-15) щодо позовної давності, обґрунтовано визначились про звернення позивача до суду за захистом свого права в межах строків позовної давності, а тому зазначена заява відхилена судами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки господарських судів відносно часткового задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Судова колегія Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький агрегатний завод" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 та рішення Господарського суду Вінницької області від 24.12.2014 у справі № 902/1509/14 - без змін.