Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М., суддів: Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 року у справі № 5019/117/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про 392 493 273,50 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Гриньок О.А.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 року у справі № 5019/117/11 (суддя Марченко Ю.А.) позовні вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 392 493 273 грн. 50 коп. задоволено частково, вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 315 865 678,78 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 31 810 952,80 грн. пені, 16 672 418,26 грн. інфляційних втрат, 6 033 626,15 грн. 3% річних, 24 061,80 грн. витрат на оплату державного мита та 222,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014 року, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних, судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення змінено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 27 026 494,52 грн. - пені, 5 747 035,60 грн. - 3% річних, 14 324 388,38 грн. - інфляційних, 23 582,40 грн. - судового збору, 218,25 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до місцевого господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення від 08.06.2011 року та постанови суду апеляційної інстанції від 07.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 грудня 2014 року (суддя Бережнюк В.В.) у справі № 5019/117/11 зазначену заяву Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" задоволено частково та вирішено відстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. строком на 1 (один) рік.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2014 року (судді: Гудак А.В. - головуючий, Сініцина Л.М., Олексюк Г.Є.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.02.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 р. задоволено частково, змінено п. 2 оскаржуваної ухвали, застосувавши відстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 р. строком на 7 місяців до 17.07.2015 року; в решті ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі процесуальними документами, скаржник Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. у справі № 5019/117/11 та відмовити у задоволенні заяви про надання відстрочки у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема ст.ст. 32- 34, 43, 121 ГПК України.

Разом з тим, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот " подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи.

Вищий господарський суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги з наступних підстав.

Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з врахуванням підстав, наведених в ст. 77 ГПК України. Зазначені підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законом права на відкладення справи. З врахуванням приписів ст. 77 ГПК України та вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України щодо повноважень касаційної інстанції та меж перегляду справи в касаційній інстанції, суд не вбачає у наведених заявником обставин об'єктивної перешкоди для касаційного перегляду судового рішення у справі.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Змінюючи ухвалу місцевого суду та задовольняючи частково заяву товариства про відстрочку виконання рішення у даній справі, надаючи відстрочку виконання рішення строком на 7 календарних місяців до 17.07.2015 року, суд апеляційної інстанції вказав, що ПАТ "Рівнеазот" має стратегічне значення для регіону в якому він здійснює господарську діяльність, а також імовірність зупинення роботи такого підприємства внаслідок негайного примусового виконання рішення і як наслідок загроза його банкрутства та масове загальне скорочення працівників.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначає, що суд створив умови для ухилення товариства від виконання своїх зобов'язань перед позивачем. Скаржник зазначає, що відсутність коштів для підприємства не є належним аргументом для невиконання своїх зобов'язань. Окрім того, скаржник звертає увагу суду на ту обставину, що НАК "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, НАК "Нафтогаз України" як державне підприємство є об'єктом, що також має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. НАК "Нафтогаз України" для безперервного постачання газу споживачам, повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь НАК "Нафтогаз України".

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки склалася ситуація, що відповідач уникає виконання зобов'язань за договором 2009 року.

За змістом ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що ГПК України (1798-12) не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 (v0009600-12) (зі змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до ст. 617 ЦК України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст. 617 ЦК України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Зокрема, це стосується посилання суду апеляційної інстанції в обґрунтування підстав надання відстрочки на значну суму дебіторської заборгованості відповідача,.

Більше того, слід зазначити, що відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 Господарського Кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що наведені боржником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин.

Таким чином, колегією суддів Вищого господарського суду, враховуючи тривалість невиконання зобов'язань за договором, встановлено відсутність обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі, у зв'язку з чим слід зробити висновок щодо відсутності підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди, задовольняючи заяву відповідача, не врахували зазначених вище обставин, що є підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій та відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13, 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17 грудня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2015 року у справі № 5019/117/11 скасувати.

Прийняти нове рішення (ухвалу), яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення у даній справі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 609,00 грн.

Доручити Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 669,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 3001486 від 16 лютого 2015 року.

Оригінал платіжного доручення № 3001486 від 16 лютого 2015 року повернути Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".