касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Рейн" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі № 922/4930/14 Господарського суду Харківської області за позовом Харківської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Рейн" про повернення земельної ділянки та стягнення 363 627,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - Ярова Л.І.

У судовому засіданні 20.05.2015 р. була оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 26.05.2015 р. у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г.М. для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2015 р. (суддя - Яризько В.О.) в позові відмовлено.

Постановою від 18.03.2015 р. Харківського апеляційного господарського суду (судді - Сіверін В.І., Тещенко О.І., Івакіна В.О.) рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2015 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Рейн" доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у розмірі 363 627,36 грн. та прийнято в цій частині нове рішення - позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 363 627,36 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН" на користь Харківської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 7 272,55 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН" на користь Харківської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3636,28 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Рейн" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, Харківська міська рада, звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Рейн", в якій просила суд: 1) зобов'язати ТОВ "Рейн" повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0728 га, яка розташована по вул. Войкова, 1-А, у м. Харкові. 2) стягнути з ТОВ "Рейн" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 363 627,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що права відповідача на спірну земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо спірної земельної ділянки, а відтак використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав. На думку позивача, не здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки призвело до безпідставного одержання ним доходів від земельної ділянки за період з 01.10.2011 до 01.10.2014 у вигляді суми належної до внесення орендної плати. При цьому позивач посилався на приписи статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, статей 14, 135 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2014 № 26627043 власником нежитлової будівлі літ. "А" по вул. Войкова, 1-а, у м. Харкові є акціонерне товариство "Східна Україна" на підставі договору купівлі-продажу від 19.05.1994 р. б/н, протоколу № 2 від 14.01.1994 р., установчого договору від 16.01.1995 р. та статуту від 27.01.1995 р. В подальшому акціонерне товариство "Східна Україна" перереєстровано в акціонерне товариство "Рейн" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, яке видане Харківським міськвиконкомом 26.02.1997 р.

03.07.2000 р. акціонерне товариство "Рейн" перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю "Рейн", згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Таким чином, ТОВ "Рейн" (відповідач) є власником нежитлової будівлі літ. "А" по вул. Войкова, 1-а, у м. Харкові, та використовує земельну ділянку за вказаною адресою площею 0,0728 га для експлуатації нежитлової будівлі.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці. Крім того, відповідачем вживалися заходи щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Суд встановив, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статей 1212- 1215 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її повернення та стягнення доходів від безпідставно набутого майна.

Разом з цим, Харківський апеляційний господарський суд, постановою від 18.03.2015 рішення місцевого господарського суду скасував в частині відмови у стягненні доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у розмірі 363 627,36 грн., та прийняв у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив. В решті рішення залишив без змін. Мотивуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність розміру заявлених до стягнення доходів, отриманих відповідачем від користування спірною земельною ділянкою без правових підстав. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього ж Кодексу).

Згідно з приписами статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Порядок набуття прав на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду унормований статтею 30 Земельного кодексу України (в редакції 1994 р., чинного на час придбання спірного майна). За приписами наведеної норми при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

В процесі розгляду спору суди установили, що відповідач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці; що відповідач, у відповідності до вимог земельного законодавства, набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору, не є такою, що набута безпідставно, то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позову також і в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від такого майна.

Водночас, згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 156 цього Кодексу, передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України (2768-14) , та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (284-93-п) .

Проте, скасовуючи рішення у справі у цій частині, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків, натомість суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України) та положення п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі з мотивів викладених у цій постанові.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рейн" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі № 922/4930/14 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2015 у справі № 922/4930/14 залишити в силі.